Потрійний скарб

— Ми потрапили зовсім в інше місце, далеко від Ами. Тут поряд знаходиться система Одіссей. Нам доведеться повертатися на Баст пів року! — сказав Поль, зазирнувши до навігаційних приладів.

— Не хвилюйтеся так сильно. Нове обладнання для телепортаційних стрибків дозволить нам прибути на Баст всього за пару місяців, — втішив його Тео та обернувся до кошенят. — Отже, ви будете вдома до початку навчання.

У цей час Станіслав та кошенята з цікавістю розглядали планети та астероїди найближчої системи. Телескопи корабля вивели на екран трійку місцевих планет земної групи, кілька карликових планет та деякі астероїди. На одній із планет земного типу було життя. Багаторазове наближення показувало тварин, схожих на динозаврів та пишну рослинність.

— Летимо сюди! — показав Станіслав на нецікавий сірий астероїд.

— А чому не на планету із динозаврами? — спитав Киш.

— Потрібно розпочинати з малих комічних тіл. Астероїд — відмінний початок для геологічної практики. Поступово ми оглянемо усі перспективні тіла цієї системи.

— Але що ми можемо знайти на астероїді? Він виглядає таким нецікавим, — зітхнув Киш.

— Я колись на схожому астероїді знайшов цінний космічний сплав, — відповів Станіслав.

Кошенята підбадьорилися та поспішили збирати все необхідне для досліджень.

За кілька годин Киш, Пиш, Поль та Станіслав у скафандрах стояли на астероїді. Капітан підняв один із камінців, що лежали під їхніми ногами, і пошкріб його.

— О! Та це ж кристалітіум! — вигукнув Станіслав, що стояв поряд. — Його знаходять там, де є Кристали. Давайте уважно оглянемо все.

Кошенята з ентузіазмом шукачів скарбів стали шукати та збирати камінці, але вони не були Кристалами. Цінний мінерал знайшов професіонал. Станіслав дряпнув по черговому камінчику й той блиснув яскравим сріблястим світлом.

— Дивіться, Кристал! — покликав Станіслав інших членів групи, але ті не обізвалися. Головний геолог захвилювався: Куди могли всі зникнути? Адже кілька хвилин тому усі були тут. Вони не могли далеко піти».

— Гей! Де всі?! Поль! Киш! Пиш! — чоловік почав звати інших.

І раптом буквально з повітря з'явився Поль. Побачивши здивований погляд Станіслава, він пояснив:

— Це ілюзія! Тут у породі астероїда видовбана штучна печера. Вона сповнена скарбів! Киш провалився туди, але Пиш помітив зникнення брата в цьому місці та покликав мене.

— Я взагалі теж знайшов скарб, — сказав Станіслав і простяг Полю Кристал. — Показуй свій!

Чоловіки пройшли через ілюзію та опинилися біля дірки.

— Схоже, вхід тут в іншому місці, а дірка з'явилася внаслідок падіння метеорита. Тут встановлено захисне поле, але воно ослабло та пропустило його, — сказав Поль, а потім показав на мотузку, що спускається вниз. — Полізли. Ти маєш побачити це.

Станіслав спустився вниз і побачив величезну залу, наповнену скринями та ящиками із золотими злитками, дорогоцінним камінням та ювелірними виробами, Кристалами. Кошенята захоплено розглядали коштовності. До багатьох із них були прикріплені бирки з вагою, складом та історією речі. Наприклад, чаша, що тримав у лапах Киш, була зроблена з золота 585 проби та належала колись Швидкому Філу, що заснував піратське товариство на планеті Ямайка. Блискуча корона, надто велика для кошенят, — а вони її приміряли, — належала королю планети Корс у системі Дона й була зроблена з платини та алмазів.

— Оце так! Справжній скарб, — сказав Киш Пишу. — Ми раніше грали з тобою у пошуки скарбів, а тепер знайшли справжні.

Станіслав одразу ж підійшов до Кристалів і став уважно розглядати їх.

— Це ж Кристали з астероїдів біля Шахтарської. Нас пограбували! — обурився головний геолог, який виконує також функції глави самоврядування планети Шахтарська.

Поль з повагою поглянув на Станіслава. Хоч капітан і працював колись геологорозвідником, він не міг би визначити без спецзасобів походження мінералів. Станіслав був професіоналом найвищого рівня.

У цей час кошенята почали грати. Киш одягнув собі на голову золоту чашу та сказав, що він король, а Пиш зображував із себе чарівника із золотою вилкою в руці, яку видавав за чарівну паличку. Тільки Кишу швидко набридло грати. Він зняв з голови «корону» та заявив, що вона надто важка для нього (чаша справді була важка) і він бажає піти на кухню правити тістечками. Кошенята засміялися та вирішили замовити у кухаря якомога більше смаколиків.

Поль відійшов від групи та став водити ліхтарем у різні боки. Тут він помітив предмет, який зовсім не вписувався в навколишній вид, схожий на печеру Алладіна з казок. Це була кріокапсула й вона не була порожньою. Коли Поль відкрив свинцеву кришку та стер кригу зі скла, то побачив обличчя професора Фрідмана.

— Живий! — радісно вигукнув Поль.

Він був у курсі викрадення професора з Баст ватажком піратів Шефом. Тепер сумнівів щодо походження місцевих багатств не було: це були піратські скарби.

— Треба летіти звідси якнайшвидше, але спочатку забрати професора, — твердо сказав Поль. Як капітан він насамперед подумав про безпеку для експедиції, в якій були неповнолітні кошенята.

Цьому рішенню почав опиратися Тео. Він сказав, що апаратура не показує поблизу жодних кораблів та розумного життя. Можна спокійно забирати скарби та летіти на Баст. «Завдяки новому устаткуванню для телепортаційних стрибків нас жоден пірат не наздожене», — заявив Тео. Було вирішено розпочати завантаження цінностей. Робот-навантажувач швидко впорався з цією роботою. Станіслав підрядив ще одного робота знаходити та збирати Кристали.

Під час відльоту всі проводжали дивовижний астероїд поглядом. У цього космічного тіла з'явилося ім'я — Скарб. Його дав астероїду Станіслав.

— Це ж треба, як вийшло! На невеликому астероїді знайшлися аж три скарби: геній, піратські багатства і поклади Кристалів, — говорив головний геолог. — Сподіваюся, пірати не скоро виявлять, що їх пограбували.