Неприємні новини для Шефа

Люцій летів із рідної планети до піратів у систему Моргана та буквально кипів від обурення. Він згадував вигуки членів правління Фацелії, коли ті дізналися про пропозиції Баст по боротьбі з піратами: «Геть піратів!», «Пора позбутися їх зухвалого та жадібного Шефа!», «Досить платити данину!».

«Це хто зухвалий і жадібний?! — сердито думав він. — Самі живуть у розкоші, тоді як мої батьки та багато інших фацеліан усе життя багато працюють, але ледве зводять кінці з кінцями. Коли пірати обклали Фацелію даниною, місцеві олігархи й не подумали обмежити свої доходи, а переклали все на простий народ. Ну як завжди!».

На рідній планеті Люція були всі умови для нормального життя фацеліан, але злодійкуватий і жадібний уряд не давав їм такої можливості. Кіт бачив, що на багатьох планетах справи йшли іншим чином, але він не збирався нічого змінювати на краще. Він хотів правити всім світом.Однак його обурювало, що урядовці вважають його злочинцем, а себе — ні. 

«Нітрохи не жалкую про те, що пішов до шахраїв, а потім до піратів, — продовжував розмірковувати Люцій. — Навіть у найневдаліші часи я жив краще, ніж чесні фацеліани. Добре бути лиходієм!».

«З урядом Фацелії треба попрощатися. Я його усуну, а на його місце поставлю піратів. Народ навіть не помітить різниці між цими злодюгами», — тут Люцій замислився. Серед джентльменів удачі було багато незадоволених правлінням кота. Шеф позбавився більшості супротивників і змусив боягузливо мовчати інших, але діяти тільки батогом не можна.

«Настав час пряника! — вирішив кіт. — Я дозволю піратам правити планетами, але вони будуть зобов'язані частини своїх цінностей віддавати мені в скарбницю. Побори для населення також слід лімітувати — вони мають бути посильними. Не хочу бунтів!».

«Тих піратів, хто приховуватиме від мене доходи або надто багато почнуть брати з жителів планет я показово повішу на рею!» — згадав Люцій старовинний піратський спосіб страти. Для нього на Ямайці було збудовано макет справжнього піратського корабля. «Схоже, реї фрегата не будуть порожніми. Людські жадібність і дурість — нескінченні! Пірати явно не є винятком із цього правила», — Люцій важко зітхнув і раптом з тугою згадав Баст. Як там було добре. Недарма Карл хоче туди перебратися. Але на Баст немає місця для піратів та їхнього Шефа. Ця планета є основним їх противником. Люцій знову зітхнув і викинув з голови усі зайві думки, що заважали його душевному спокою. Він зосередився на своїх злодійських планах.

Насамперед він вирішив розморозити Дока та поговорити з ним. Але професор у категоричній формі заявив, що не має наміру співпрацювати з Люцієм та піратами. Тоді кіт спробував вплинути на Дока гіпнозом, але й тут зазнав невдачі.

— Мені поставили блок від гіпнозу. Тепер ти ніколи не зможеш мене змусити зробити що-небудь, — сказав лиходію професор після невдалої спроби гіпнозування й з гіркотою додав. — А я вважав тебе своїм другом! Як ти міг так зі мною чинити! Тепер на мене не розраховуй!

— Ти не полетів би зі мною до піратів без гіпнозу й не допомагав би! Так і залишився б у своєму маєтку зовсім один і ніхто не дізнався б про твої винаходи! — навіть не подумав просити вибачення лиходій. — Подумай добре про мою пропозицію. Ти розмовляєш із майбутнім правителем усього світу! Я щедро платитиму тобі.

— Що за дурна ідея: завоювати весь світ! Мені нічого від тебе не треба! Поверни мене назад, на Баст!

— Ага! Значить, до себе на Фортуну ти повертатися не збираєшся! Та без мене ти не побував би ніколи на Баст та інших планетах! На своєму надшвидкісному кораблі, якому було вже п'ять років, ти лише кілька разів злітав на Фацелію за матеріалами.

Так вони сперечалися деякий час, але Док не змінював своєї думки. Лиходію тільки й залишалося, що бризнути на професора паралізуючим газом і знову заморозити його в кріокапсулі. Він не збирався завдавати генію шкоди, оскільки вважав його своєю цінною власністю, яка раптом почала йому суперечити. Кіт не сумнівався, що йому вдасться зрештою переконати Дока працювати на себе, але поки що вирішив відкласти це на потім. «Зрештою, коли я завоюю весь світ і буду правити ним, то професору нічого не залишиться, як підкоритися мені», — потішив себе хитрун і зайнявся важливішими питаннями.

Весь час до Ямайки Люцій читав літературу з геології. Він вирішив сам злітати на астероїди, приховавши їхні координати від піратів, і знайти Кристали. «Спільнота джентльменів удачі повинна залежати від мене якнайсильніше», — думав лиходій.

Коли до системи Моргана залишилося всього тиждень польоту, кіт вийшов на зв'язок із довіреною особою, Великим Біллом. Той повідомив йому приголомшливі новини: він зараз ховається на безлюдних островах Ямайки; відбувся переворот, під час якого спадкові пірати вирішили підвести Шефа на рею і забрати скарбницю. На щастя, на цей випадок з резиденції ватажка піратства був виритий потайний хід, через який збігла більшість відданих коту піратів, у тому числі й Білл.

— На жаль, Шефе, ми не змогли прихопити із собою нічого зі скарбів. Змовники одразу перекрили всі входи до піратської скарбниці, — звітував Великий Білл.

На ці слова Люцій лише хмикнув. Він давно вивіз більшу частину цінностей в інше місце, відоме лише йому. У скарбниці залишалися тільки суми на поточні та непередбачені витрати. «Хотів би я бачити вираз обличчя піратів, коли вони увійшли до скарбниці й виявили там так мало цінностей», — насмішкувато подумав кіт.

Люцій не сумнівався (і мав рацію), що в піратському товаристві зараз почнеться усобиця. Кожен капітан зі спадкових піратів намагатиметься взяти владу до своїх рук. Через нестачу грошей чимала частина екіпажів розбіжаться своїми світами. Раби теж не залишаться осторонь і збунтуються.

«Треба почекати та з'явиться з міцною командою, Кристалами та частиною скарбів, — змінював на ходу свої плани кіт. — Тоді пірати будуть раді моєму поверненню і віддадуть мені владу без боротьби. Та вони будуть на колінах переді мною стояти, аби я повернувся до них і навів порядок!»