Нічні прогулянки

Люцій знав, що з синьо-фіолетовим забарвленням йому не злитися з натовпом. Тому він привіз із собою кілька спрей-балончиків із чорною фарбою для вовни. Вона добре трималася на волосинках і легко змивалася водою. Попадати під дощ із нею було вкрай небажано.

Кілька хвилин у ванній перед дзеркалом і ось перед вами звичайний чорний кіт, що нічим не відрізняється від місцевих жителів. З таким кольором легко ховатися у темних кутах. А якщо ще вдягнути чорний капелюх і довгий плащ, то все вирішать, що хтось іде співати серенаду для улюбленої кішечки інкогніто. «Треба придбати гітару», — подумав лиходій, зітхнув і відкинув убік плащ з капелюхом.

М'якою ходою, опустивши голову, щоб його не видав блиск очей, Люцій крадькома вибрався у двір через задній вхід будинку. Потім підбіг до паркану та відсунув убік заздалегідь відкріплену дошку. Він вийшов у пустельний провулок, де крався до більш жвавих вулиць кілька кварталів. Потім, переконавшись що його ніхто не помітив, уже не ховаючись, кіт вийшов на тротуар і пішов до центральних вулиць. Люцій шукав людей. Поруч із ним повітрям неквапливо пливла невелика чорна антигравсумочка, в якій лежали відмички, зброя, балончик з паралізуючим газом та інші шпигунські інструменти.

У Центральному парку було все, як розповідали кошенята. Вночі тут було пожвавлення лише серед ресторанчиків, у кінотеатрі та на танцмайданчику. Основний контингент складався з закоханих парочок та невеликих молодіжних компаній. Серед них зрідка траплялися й люди.

Люцій повечеряв у місцевому ресторанчику. Насолодившись тутешніми рибними стравами, він пішов гуляти парком, воліючи триматися доріжок без освітлення. За годину йому вдалося підстерегти жінку, яка повільно йшла у напрямку виходу з парку.

— Міс, чи не підкажете мені, де тут знаходиться Океанаріум? — спитав Люцій жінку.

Та присіла на лаву та почала пояснювати, а кіт у цей час став гіпнотично-присипляюче мурчати й погойдуватись як маятник, переступаючи з лапи на лапу. Жінка й не помітила, як увійшла в транс. Кіт розпитав жінку, хто вона, звідки та про координати Шахтарської.

Виявилося, що її звати Марія Вертута. Вона прилетіла на Баст із планети Шахтарська й зараз освоює професію кондитера, відвідуючи місцеві ресторанчики. Вона мріє навчитися робити найсмачніші торти, тістечка та інші солодощі. Марія хоче відкрити справжню кав'ярню, де продавалася б не лише кава, а й десерти до неї. На Баст вже стали вирощувати ці зерна для улюбленого людьми підбадьорливого напою в промислових масштабах. Координати планети Шахтарської були їй невідомі, а в портативному комп'ютері виявилися лише рецепти та купа іншої неважливої ​​інформації. Натомість Марія підтвердила його підозри, що Кристали на Баст завозяться із Шахтарської.

Кіт наказав жінці заснути, а потім прокинутися та забути про зустріч з ним. Вона просто йшла до виходу з парку й сіла на лаву відпочити. Потім вона стане та піде до себе додому, як і збиралася.

Хоч перший досвід допиту під гіпнозом був без успіху, Люцій підбадьорився. Все пройшло гладко, без проблем. Ніхто нічого не запідозрив. «Рано чи пізно я знайду людину, яка знає координати планети Шахтарської, отримаю доступ до Кристалів і мене ніщо не зупинить», — думав лиходій.

Тепер Люцій уже знав, що робити, і він дозволив собі розслабитися. Вдень він гуляв Рибоградом і оглядав місцеві пам'ятки. У цих прогулянках його нерідко супроводжували Киш і Пиш. Треба сказати, що йому приємно було спілкуватися з цими допитливими кошенятами, незважаючи на те, що вони дошкуляли йому своїми питаннями. А ще йому все більше подобалася Баст та бастіани. «Так, якби я народився та виріс тут, я б не думав про захоплення інших планет, — іноді міркував лиходій. — Тут дуже добре, а це розслаблює».

Ночами на нього чекало полювання за інформацією, яку він отримував від загіпнозованих ним людей. А кошенята-сусіди жартували над тим, що їхній сусід любить поспати та як він пізно встає. Особливо після того, як побачили його вночі у плащі та капелюсі з гітарою.

Після кількох невдач (дизайнер, рибалка, агроном) Люцій нарешті вийшов на ту інформацію, що йому потрібна. В одному із ресторанчиків він побачив Поля Мартіна. Зовнішність капітана "Геракла" була йому відома з місцевих газет. Він сидів із членами своєї команди та відзначав свій день народження. Люцій не ризикнув намагатися загіпнозувати самого Поля, хоч і розумів, що капітан напевно володіє важливою інформацією. Лиходій інтуїтивно відчував людей, які можуть не піддатися його гіпнозу. Капітан був саме з таких. Люцій підстеріг молодшого пілота. Цього разу він скористався спочатку паралізуючим газом із балончика перед тим як гіпнозувати, а не ставив дурні питання. Від нього він дізнався не тільки координати планети Шахтарської, а й координати астероїдів, на яких також видобувалися Кристали.

«Як вдало! Не доведеться хитрістю чи з боєм проникати на Шахтарську. Можна просто прилетіти на астероїди, які ніяк не охороняються», — радісно потирав лапи Люцій.

Тепер можна було вирушати назад до піратів. Але спочатку Шеф таки вирішив полетіти на рідну планету, щоби підтримати свій імідж чесного мандрівника. Заодно він подивиться на реакцію влади Фацелії, коли вона дізнається про можливість звільнитися від піратів.

«Ось тільки залишилося тут завершити останню справу, — думав лиходій. — Потрібно розв’язати питання з Доком». Нещасний професор Фрідман навіть не підозрював, що і на Баст не варто розслаблятися. Його біди через Шефа ще не скінчилися.