Планета Баст. Частина 1. Пригоди Киша та Пиша

Планета Ама (система Каро)

Подорож до системи Каро зайняла близько двох місяців. Зараз, після останнього телепортаційого стрибка її добре було бачити на екранах. Усі прилади були спрямували на планету Ама. Але ніяких ознак того, що тут знаходяться люди, не було помітно. Порожні міста, ніяких вогнів. Невже Катастрофа знищила життя на Амі? Планета не виглядала такою постраждалою. Але на сигнали з корабля ніхто не відповідав. 

Корабель вийшов на орбіту Ами та вислав на планету дослідницьку групу. Вона так і не знайшла причини зникнення людей. На планеті все було гаразд з рослинним і тваринним світом, але міста та села стояли порожніми. Раніше тут було розвинене сільське господарство. Зараз поля, сади та теплиці були занедбані. Куди поділися люди? У системі Каро не було стільки ресурсів, щоб побудувати космічні кораблі та залишити її всім мешканцям.

Дослідники не знайшли на планеті нічого небезпечного для життя людей і кішок, тому було вирішено посадити корабель на космодромі, який зберігся в найкращому стані. Пишу та Кишу вдалося переконати Пра взяти їх із собою прогулятися Аме.

Космодром знаходився неподалік невеликого селища, де колись займалися садівництвом. Тепер яблуні, груші та інші плодові дерева виглядали здичавілими та недоглянутими. Кошенята з Пра гуляли занедбаним садом і збирали для людей у ​​кошики яблука. Киш залазив на дерева, а Пиш ловив кинуті ним фрукти. Пра уважно розглядав усе навколо і раптом сказав:

  — Занадто мало плодів, ніби їх хтось збирає. Може птахи чи звірі? Але чому немає хворих та уражених дерев? Начебто занедбаний сад обробили від шкідників і хвороб, але не обрізали.

Після цих слів кошенятам стало здаватися, що на них хтось дивиться. Деякі шурхоти почали викликати підозри. Навіть місцеві птахи, що звили гнізда на яблунях, стали виглядати якимись сумнівними. Кишу здавалося, що вони дивляться на кошенят і про щось говорять поміж собою. А ось цей метелик занадто уважно видивляється на Пиша та не зводить з нього своїх очей. Пиш спробував зловити крилатого красеня, але той випурхнув з-під лап кошеня, відлетів неподалік і знову почав спостерігати за братами.

— Гей! Чи є тут хто-небудь?! — кричали кошенята, але ніхто не відгукнувся і не вийшов до них.

Коти та люди вдосталь находилися по місцевості біля космодрому. Вони ласували місцевими декілька здичавілими фруктами та овочами, купалися в озері, рибалили, але жодного з розумних не зустрічали. Зрештою було вирішено повертатися назад ні з чим. Перед вильотом на космодромі експедиція залишила комп’ютер. На ньому було привітання для людей, котів і собак з координатами Баст і запрошення до співпраці.

Коли корабель вийшов на орбіту та збирався стартувати, було отримано сигнал. «Ласкаво просимо на Аму, бастіани. Ми прочитали ваше повідомлення. Ми спостерігали за вами з того часу, як ви увійшли до нашої системи. Ви визнані безпечними та дружніми. Ми перепрошуємо за свою недовіру до вас, але у неї були причини. Ми просимо вас приземлитися на космодром знову».

Після посадки корабля до нього вийшла зустрічна делегація. Це були люди в чорному одязі, сонцезахисних окулярах і з дуже блідою шкірою. У руках вони тримали чорні парасольки, закриваючись ними від сонця. Кошенята та екіпаж корабля скупчилися біля екранів, уважно розглядаючи жителів Ами.

— Це вампіри! — сказав Киш, який полюбляв читати різну ненаукову фантастику. — Вони всіх зжерли, а тепер візьмуться за нас!

— Що ти вигадав, Кише! Вампірів не існує! — впевнено сказав Пиш. Пра підтримав його, і люди трохи посміялися зі страхів Киша.

— Напевно, цьому є якесь пояснення, — сказав Поль. Він вислав назустріч людям у чорному двох людей і професора-кота.

Киш і Пиш, а також інші члени екіпажу спостерігали за зустріччю двох делегацій з екрана. На жаль, нічого не було чути. Раптом обидві групи рушили у бік, прикритий якоюсь спорудою. Поль послав туди невеликий шар-розвідник, щоб продовжувати стежити за переговорами й чути все, але на тому місці нікого вже не було.

— Делегації треба було одразу брати з собою шар-розвідник! Тоді б ми все почули та знали, що відбувається! — журився капітан Поль.

— Я ж казав, це вампіри! Вони з'їдять Пра! — вигукував Киш. Навіть Пиш притих і не заперечував йому.

— Тихо всі! — сказав Поль. — Ніхто не знає, що сталося, але це не означає, що сталося щось погане. Потрібно набратися терпіння і чекати.    

Капітан про всяк випадок підготував корабель до екстреного зльоту та вислав периметром корабля шари-розвідники. Біля екранів була посаджена чергова зміна. 

Коли почало сутеніти, шар-розвідник показав, як на місці зникнення одна з плит відсунулася вбік. З лаза, що відкрився, вибралися члени команди «Геракла» і люди в чорному. Професор Тео побачив шар-розвідник, підійшов до нього та сказав у камеру, що все гаразд і вони повертаються на корабель. Люди в чорному, що їх супроводжували, усі, крім одного, повернулися в лаз. 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше