"Зайці" на кораблі

Протягом року між планетами Баст і Шахтарська велися активні перельоти. Шахтарям відправляли харчові продукти, медикаменти, предмети побуту, обладнання. На Баст летіла сировина і складники для кораблебудування. Між планетами був налагоджений надійний швидкий зв'язок.

Багато людей перебралося на планету кішок, у тому числі й Поль з Мадлен. Але чимало мешканців вважало за краще залишитися на Шахтарській і відвідувати Баст час від часу. «Я не уявляю своє життя без цієї планети. Я тут народився та виріс, тут і помру», — казав Полю його друг Станіслав Лог, головний геолог планети та за сумісництвом — голова місцевого самоврядування.

Кішки легко йшли на контакт із людьми, що прилетіли до них. Останні двісті років їм трохи не вистачало захоплення в очах людей. Звичайно, вони давно вже навчилися говорити компліменти один одному, і це стало необхідністю для котячого сімейного щастя. Але таки приємно, коли тобою захоплюються тільки тому, що ти кіт. До того ж кішкам цікаво було спостерігати за людьми. Вони були такими великими, незграбними та смішними.

Деякі люди знайшли на Басті своїх неявних родичів. Між ними розпочалося активне спілкування. Мадлен, дружина Поля Мартіна, часто приймала у себе кішечку сіамської крови Сіму та її кошеня Урсулу. Чоловік Сіми, Туман, працював капітаном далекого плавання. Він побував на багатьох морях і океанах Баст, займаючись рибальством. До народження доньки Сіма часто йшла в ці мандрівки разом з чоловіком. Він запрошував вирушить з ним у плавання Поля з Мадлен, але їм було не до туризму. Людська пара готувалася до подальшого освоєння космосу.

Люди та кішки почали працювати над будівництвом великого дослідницького корабля-розвідника «Геракл» для польоту до системи Каро. Адже це був найближчий до них добре заселений світ. Саме туди двісті років тому відлетіли люди з Баст.

Про це постійно писали в газетах і транслювали у новинах. Їх з цікавістю дивилися та слухали Пиш і Киш.

Коли до відльоту «Геракла» залишалося зовсім небагато часу, кошенятам дуже захотілося подивитися на нього не тільки зовні, але й побувати всередині. Але Пра, який входив до складу експедиції, категорично відмовився показувати їм корабель. «Я зараз дуже зайнятий!» — сказав він кошенятам. Але це не завадило їм час від часу приходити на космодром і набридати всім своїми питаннями.

Пиш і Киш, а також інші цікаві кошенята постійно просочувалися крізь закритий периметр. Зрештою перед відльотом було вирішено провести на кораблі екскурсію для них. ЇЇ доручили Пра.

Професор водив кошенят по «Гераклу» і натхненно розповідав про його оснащення, лабораторії, цілі польоту та працівників. Деякі особи вже були знайомі кошеням. Пра (професор Тео Куліченко) очолював експедицію. Поль Мартін був капітаном корабля. Його дружина, Мадлен Мартін, була медсестрою і підкорялася лікареві-антропологу Шипуну. Екіпаж корабля складався з двадцяти людей та п'ятнадцяти котів. Як же гірко Пиш та Киш шкодували, що вони ще неповнолітні й не можуть полетіти на «Гераклі».

Екскурсія добігала кінця, і група вже йшла до виходу. Пишу дуже схотілося детальніше роздивитися хімічну лабораторію та поспілкуватися з її робітниками. Брати потихеньку відстали від групи, а захоплений Пра не помітив їхньої відсутності.

Кошенята кралися коридорами корабля і хвилювалися, що не знайдуть лабораторію. Раптом вони почули голоси, злякалися і сховалися за першими ж незачиненими дверима. Це було підсобне приміщення з роботом-прибиральником. Коли голоси віддалилися, кошенята виявили, що не можуть відчинити двері. Вони кричали, стукали, але їх ніхто не чув. Тоді вони заплакали та заснули.

Вранці двері автоматично відчинилися і шестирукий робот-прибиральник почав свою роботу. Кошенята нарешті вийшли з підсобки та пішли шукати когось з дорослих. Їм треба було терміново повідомити батькам, що вони через непорозуміння заночували на кораблі. «Мама та тато, напевно, всю ніч не спали. Адже ми не сказали їм, куди йдемо», — бідкався Пиш. Назустріч їм вийшли двоє людей, які дуже здивувалися присутності кошенят на кораблі.

— Дивись, Ніку! Кошенята! — вигукнув один із них і запитав. — Що ви тут робите?

— Ми випадково замкнулися в підсобному приміщенні й змогли вибратися тільки зараз. Нам терміново потрібно сказати батькам, що у нас все добре, — відповів Пиш.

— Ми хочемо додому! — додав Киш.

— Корабель вже летить. Через годину відбудеться телепортаційний стрибок і зв'язок з Баст припиниться. Вам потрібно якомога швидше зв'язатися з батьками, — сказав Нік і відвів кошенят в капітанську рубку.

Капітан Поль Мартін був неприємно вражений присутністю неповнолітніх на борту корабля. Він позапланово зв'язався з Баст і розповів про несподівану знахідку. Кошенятам сказали, що їх батькам повідомлять, де вони знаходяться. Потім капітан викликав Пра та доручив йому турботу про його родичів. Професор здивувався та обурився присутності на «Гераклі» своїх пра…правнуків, але визнав і свою провину. «Потрібно було порахувати всю групу до та після екскурсії», — сумно сказав він.

Кошенят поселили разом в окремій каюті, що знаходиться поряд з каютою Пра. Там мала жити Мадлен, але вона ще до відльоту перебралася до свого чоловіка.

Кошенят оселили разом в окремій каюті поруч з каютою Пра. Там мала жити Мадлен, але вона ще до відльоту перебралася до свого чоловіка.

Для Пиша та Киша потягнулися одноманітні будні. Всі довкола були зайняті своїми справами й просили кошенят не турбувати їх. Пра завантажив онуків навчанням, щоб вони не вешталися по відсіках. Він дозволяв їм розглядати на екранах нові зірки, що з'явилися після чергового телепортаційного стрибка, та розповідав про них.

На кораблі була бібліотека, спортзал, кімната відпочинку та навіть невелика оранжерея. «Кішки розуміються на комфорті!» — казали астронавти-люди. Але все ж як не вистачало кошенятам неба над головою і відчуття простору. А вже як вони скучили за мамою та татом, за своїм будинком і друзями.