Минув місяць. Ми з Мертомом сидимо за столом і їмо, я вирішила приготувати сама, робот хайф уже помиє посуд. Любов до приготування їжі мені прищепив тато. Я бачу, що чоловік якийсь задумливий.
- Мертом, чому ти такий задумливий? Що сталося?
- Гоаро, кохана, я не знаю, як тобі дещо сказати.
Мені чомусь не подобаються його слова.
- Кажи, як є.
- Через тиждень я вирушаю в Космос, досліджувати одну планету. Невідомо які там кліматичні умови. Попередні космонавти повернулися не всі, вони не говорять, що на тій планеті побачили. З десяти людей повернулося лише четверо,вони не кажуть, що сталося з іншими шістьома людьми з команди.
Я засмутилася, не хочу, щоб Мертом туди летів, невідомо чи він повернеться, а якщо і повернеться, то невідомо який я буду.
- Мертом, не лети на ту планету, я не хочу тебе втратити.
Я благально подивилася на чоловіка.
- У мене міцна нервова система, я виживу й буду нормальним, а не як вони.
- Не лети туди, відмовся.
- Наказ уже підписаний, відмовитися не можна.
Я розплакалася, маю щось вигадати, щоб Мертом не летів на ту планету.