Я з Мертом залетіли у його квартиру на альфеті.
-Тут твої батьки нас не знайдуть, а якщо і знайдуть, то нічого не зроблять, бо ми тепер чоловік і дружина.
-Головне, щоб син мера міста нас не знайшов.
Я дуже хвилююся, добре, що Мертом живе в іншому місті, далеко від мого рідного.
Я помилася, потім ми з Мертом приготували їсти і повечеряти. На вулиці уже темніє. Ми полягали спати, робот помив посуд.
-Добраніч, хороших снів, - сказала система будинку.
Ми заснули в обіймах одне одного. А зранку Мертом увів мої дані в систему квартири, як постійного жителя і свою дружину.
Квартира не менша, ніж батьківська, теж двохкімнатна. Хочу, щоб у мене були знайомі у цьому місті.
Я зайшла в другу кімнату й побачила двох котів. Милуюся ними, вони мають місцями білу, а місцями чорну шерсть. Вибіг третій кіт, білий.
У кімнату зайшов Метром.
-Знайомся, Гоаро, це кішки. Одна Мила, друга Мурка, а біла це Сніжинка. Коли стало все замерзати, я врятував їхню маму, вона була вагітна. Я оформив кішку, як свою і кошенят теж.
- Ти у мене такий добрий. Добре, що ти не віддав тваринку в притулок для тварин, там не найкращі умови.
Я обняла свого чоловіка.