Розділ 5.

Будильник невгамовно нагадував, що мені вже час прокидатися. 
Та я ледве відкрив очі. 
Ніч видалася нелегкою. Бо будили мене декілька разів. І це при тому,що я й так заснув під ранок...

Навпомацки встав, ледве відкривши праве око. Ліве й досі протестувало...

Хлопці спали хто де...

Льоха ж взагалі не спав.

- А ти чого не спиш? - здивовано запитав я.
- Та щось сон не йде...- продовжуючи вдивлятися в монітор комп'ютера відповів. 
- А як же робота? Як ти витримаєш цілий день працювати? - Він працював водієм. А сонний водій, це дуже небезпечно.
- Взяв декілька днів за свій рахунок. 
- Тобто? Нащо? 
- Та якось вже тут все цікаво виходить... 
- Щось дізнався? - я вмить прокинувся, ніби й не був хвилину тому напівсплячим. Невже хлопцеві дійсно вдалося щось дізнатися!?
- Поки, що ні. - Оце мені не сподобалося. Геть не це я хотів почути...
- Та не падай духом....- дивлячись на мене відповів. 
- Хто злочинець не зрозуміло, але.... Але на деякий слід таки натрапив. Просто потрібен час.

- Нажаль в нас його немає. Сумніваюся, що все скінчиться однією жертвою.

- Вибач, друже, вже як є. 
- Ну, добре... Поживемо побачимо. А хлопці? Їм вдалося щось дізнатися? 
- Ні. Хоча й намагалися з усіх сил. Та виявляється вони слабенькі...- посміхнувся Льоха.- Бач, як сплять. Не витримали...
Знову подивився на хлопців... 
Сплять .

- То що, каву будеш? - треба хоч щось закинути у шлунок. Бо не пам'ятаю коли востаннє їв. Кава це не їжа, але вже хоч щось...
- Давай. І чогось перехопити.
- Дома перехопиш, мені на роботу треба. - включивши кавоварку відповів.
- Та, ні, друже. Я тут лишаюся.
-  Тут? А мала? Не буде кричати? Вона ж сама з дітьми. 
Не дивлячись на зовсім юний вік, у мого родича вже четверо дітей. Двоє з них двійнята. Ще ті шибеники. Сестрі завжди з ними потрібна допомога.

- Вже подзвонив. Все залагодив. Зрозуміла і не ображається.
- Що не кажи, а з дружиною тобі пощастило. - Сестра в мене дійсно хороша. В них своя дивна, але дуже щаслива сім'я. 
- Тааак...- розплився у посмішці хлопець, мов кіт, що наївся сметани.

- Тримай каву...- простягнув йому філіжанку.
- А щось до кави? 
- А це вже сам. Терміново викликають на роботу. В нас нове вбивство.- Відповів, читаючи повідомлення від шефа. Мої найстрашніші думки підтвердилися...

Льоша нічого не відповів. Ми лише перекинулися поглядами. 
Залишивши свою каву, накинув шкіряну куртку вилетів з дому.

Щось коїться! Щось геть не зрозуміле! Бо на цей раз, вбивство сталося вже в "Avitar". І це знову секретарка. 
Отже версія з конкурентами відпадає...
А інших в мене поки немає. Нажаль.