Планета 2.0. Перезапуск.

Розділ 2.


Отже трохи про мене.
Сергій.  Прошу любити і жалувати!!! Або ні. Як хочете...
Двадцять сім років. Люблю класичну музику, ретро автомобілі, собак породи - німецька вівчарка і дівчат. А куди ж без дівчат? Без них ніяк.
От тільки люблю справжніх... Не розфарбованих ляльок, які все своє життя викладають в сторіз заради купи лайків і підписників.  Ні, ці барбі не для мене. Бо насправді під тоннами (дівчата без образ!) різної космети, ховається зовсім інша людина. І я не про красу. А про те, що якесь миле янголятко може виявитися справжньою фурією з такими примхами, що й ніколи не зможете догодити.

Звичайна, добра,  гарна, зі своєю особливою рисою, розумна і начитана, ось мій ідеал. Здається не так вже й багато...

Та тільки де зараз зустріти таку? Це питання на яке дуже важко відповісти. Ех....

Та й з моєю роботою це досить важко. Майже весь час я приділяю їй. Практично там живу.

Працюю в поліції. Детективом.
Я з дитинства мріяв ним стати. 
Та тільки уявляв собі все зовсім інакше, ніж є насправді.
Погоні за злочинцями, кулі, поранення, пончики і кава. А ще, веселий дружній колектив. Людей, які б так само як і я, горіли бажанням допомагати суспільству, відновлювати справедливість, карати злочинність.

Ні. Я не кажу, що в моєму відділі працюють погані хлопці, ні. Вони добре знають, що таке закон, порядок і честь.

Але... 
Наше спілкування і робота стали не такими, як хотілося б.
З новим світом змінилося і це.

Віднедавна, ми стали займатися кібер злочинами.
Поясню вам одразу, щоб без зайвих думок....

В мене є інтернет, телефон і все таке. Я теж користуюся мережею. Але не живу в ній.

Я один з небагатьох, кого вона не поглинула повністю.

Чому кажу, що поглинула повністю? Тому що, всі навколи в ній живуть.
І це я не перебільшую.

Тепер трохи про компанію "Avitar".
Чим же вони займаються?
Спочатку це була невеличка фірма, яка займалася юридичною допомогою в мережі. Консультувала здебільшого.

Поступово вона почала розширюватися. Клієнтів ставало більше, так як і злочинів в інтернеті також побільшало. Хакерство, взлам сторінок, викрадення акаунтів, шахрайство і так далі. 
Людина може вигадати багато чого, аби заробити не зовсім чесним шляхом.
Так от, в таких випадках і був потрібен захист, який вони люб'язно, за ваші гроші, надавали.

А ще, це дуже зручно. Нікуди не треба йти. Понатискав на клавіатурі, зробив дзвінок і все.  Ти вже багато чого дізнався, юридично підкований так сказати...

Але ж така фірма була не одна. Розширився ринок послуг, розширилася і кількість пропозицій. Конкуренти давили. Пускали чорний піар в хід. Поступово в "Avitar" почалися проблеми, як з надійними і чесними працівниками, так і з клієнтами, які почали звертатися до інших, через витік інформації і злиття бази данних.

З кожним днем справи ставали дедалі гіршими.
Розпоч - єдине, що примножувалося.

От її засновники і почали думати, щоб таке вигадати, щоб людині допомагало, а їм приносило гроші.
І як я вже казав, шляхом довгих роздумів, вигадали таки.

Завдяки ним ( і не лише ним, звісно) була винайдена нова програма, яка під'єднувала людину до робота.

 

Знайшлися спонсори, яким ця ідея сподобалася, і які вклали купу грошей у все це.

Завдяки цьому світ і перевернувся.

Ось так створилася нова історія, нова планета.

Розробники і вкладники стали надзвичайно багатими.
А люди отримали свою копію. 
Копію, яка ходила замість них на роботу, яка завжди повна сил і завжди гарна. І неважливо скільки вам років. Все буде зроблено під ваш макет. Навіть, якщо вам сімдесят років, а ви хочете виглядати на тридцять.

Поступово всіх людей замінили роботи, якими керувала людина лежачи вдома. Єдине, що вимагалося мати інтернет, для зв'язку зі своєю неймовірно покращеною копією.

Ось так люди поглинули мережу, або ж краще сказати мережа поглинула їх. А може і взагалі, лінія яка розділяла ці світи стерлася.... Все переміщалися в одну велику купу. От тільки купу чого, вирішувати кожному для себе.

Зате, жодних зморшок, жодного болю. Ви завжди виглядаєте неймовірно не докладаючи до цього зусиль. Завжди стрункі.
А те, що ваше тіло цілими днями лежить на дивані, під'єднане до дротів і стаючи непомітно для вас зовсім чужим, то вже нікого не цікавить. Не цікавить, бо ніхто не замислювався. А все реклама... Точніше, її неймовірний вплив на свідомість людини. 
І вплив цей ніколи не закінчувався.
Це, як реклама помер фільму. Фільм зупинився, подивилися рекламу і продовжується далі фільм. 
Так само й тут. Ви працюєте (не ви, а робот), зупинка роботи, рекламний блок в голові вашої копії, і працюйте далі. Звісно ж, що ви це все бачите.
А що ж робити? Як інакше підіймати продажі?

А як же спілкування спитаєте ви? Вони лишилося ставши віртуальним. 
А що? Зараз всі так спілкуються!!!

Як вам такий світ? Мені не дуже. Бо я люблю життя. Справжнє життя, справжнє спілкування, справжні дотики і поцілунки, справжніх людей. 
Саме тому, я один із небагатьох, хто не піддався всьому цьому божевіллю.

Таких, як я небагато, але є. Навіть в моєму відділі. Ці хлопці так само, як і я кожен день ризикують своїм життям заради порятунку інших. 
Звісно, роботу смерть не загрожувала б, але то не життя. Принаймні для мене. 
Я повинен відчувати подих вітру, запахи квітів, твердість асфальту. Я повинен жити, а не проживати життя ховаючись за купою заліза і штучної шкіри.
 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше