Глава п'ята: Опікунство

Джек пробув ще п’ять днів у саду Флегіль, очікуючи Еріка Дебурга.

Як не дивно, він прийшов, адже навичка читати людей не підводила його ні разу, навіть не давала підозр на несправності. Можливо, якби не цей дар, він не пережив би своє тяжке дитинство.

Ерік сидів по ліву сторону столу, на якій росли сині фіалки. Джек — навпроти, з боку гвоздик. Сад навіював відчуття доглянутості та спокою, але слова, які мали прозвучати, могли цей спокій розбити.

— Що ж, пройшла рівно неділя з нашої останньої зустрічі. Як ти і говорив, нічого небезпечного не сталося поки що, тож сьогодні я хочу поговорити про вихід, за який я плачу карколомні суми. Маю надію, він не буде марним, — мовив Ерік.

— Мій вихід полягає в тому, щоб стати опікуном другого принца імперії.

— Не вийде. Ти не можеш стати його опікуном, будучи громадянином іноземних земель.

— Так, я перевірив ваші закони перед тим, як говорити такі ризиковані слова. Що ж, думаю, навіть ваш батько цього не знав. Добре ж, мій дід переховувався. Він був двоюрідним братом твого діда, і після Зеленої революції йому не лишалося нічого, окрім як тікати.

Ерік підняв брову.

— Зелена революція… Я пам’ятаю оповідки: податки на зерно й дрова, що зламали хребет провінціям, селянські ватаги з зеленими стягами, спалені сади й криваві розправи на майданах. Північні роди тоді вирізали до останнього, а тих, хто вцілів, вивезли за море.

Навіть за те щоб вирізати худобу треба було платити, цого не оминали  підприємства які було в прямому розпорядженні минулого імператора, селяни підняли бунт навіть топити не було чим, коли вчитель вчив мене по цій темі, я витратив дві неділі лише на систематизацію подій з бланками!

— Саме так, — кивнув Джек. — Мій дід врятувався лише тому, що встиг перейти кордон.

— Чи є в тебе докази? Як ти і сказав, навіть мій батько цього не знав!

— Так, у мене є докази. Вони будуть у вашій кареті. То як? Чи схвалюєш ти моє рішення стати опікуном твоєму брату?

— Підступне питання. Але я також можу стати опікуном своєму брату, чи не так? І, на мій погляд, це буде значно вигіднішим.

— Погляньте на це з політичної точки зору. Як на це буде дивитися простий люд: “О ні, перший принц наблизився до другого — певно, має намір його вбити!” І це лише одна з безлічі версій. Навіть якщо ви приставите свого чоловіка, це не дасть майже нічого. А от я — не підданий і не маю впливу на корону.

— Які гарантії, що мій брат буде в порядку?

— Сто відсотків. Ваш брат — цінна карта для мене.

— Тобто ти будеш правити троном три роки, доки мій брат не здобуде вік для успадкування?

— Я не буду правити сам. Мене оточуватимуть старійшини, заступники й багато інших, надто зайнятих, щоб докучати. Вам нема про що хвилюватися.

— Розумію… Звучить дійсно вигідно. У перший день нашої зустрічі я подумав, що ти — п’яний чоловік, який хотів скоїти на мене замах, а не шантаж, що переріс у домовленість. Хоча я й можу фінансувати тебе зі свого гаманця, але навіть мої підприємства ледве дихають через твою жадібність.