(Перше питання)

Довго мовчання уривалося лише тихим диханням нас обох.
Негайно скосивши очі в мій бік, він почав говорити, з якоюсь дивною, повільною розстановкою в голосі. Ця натужність змушувала мене прислухатися і бути уважнішим.
- Перш ніж ти почнеш щось робити, тобі необхідно відповісти на подружжя важливих питань. Ні мені, ні кому - або ще на світі твої роздуми та думки з цього приводу зовсім не потрібні. Вони належать лише тобі. І тільки ти маєш відверто і без хибного лицемірства перед самим собою отримати точні відповіді.
- Добре, якщо це вже так важливо, то я постараюся виконати твоє завдання.
- Дурний, мене твої роздуми та пошуки самого себе зовсім не цікавлять. І тим більше, твої розумні відповіді, над якими ти думатимеш постійно протягом дуже довгого часу. І ще не відомо, чи не обдурять вони тебе. Ти ж обов'язково погодишся з ними.
- А як може бути інакше, адже кожна людина відверта із собою.
- Те, що ти називаєш відвертістю простої людини із самим собою, найчастіше є брехнею. Це страх побачити себе у власних очах, але з того боку, коли на тебе дивляться інші. Страх визнати все, що є в тобі і ті знання, які тебе вели по життю, нехай і дещо – як, з апломбами, саднами та тумаками, але приносили стерпні результати, на які ти махав у жалю рукою і все ж таки приймав – відвертою брехнею собі. Ось чому я говорю про правдивість і відкритість із самим собою.
Я змовчав, схиливши голову. Він говорив про те, що мені не надто хотілося обговорювати вкотре. Прекрасно розуміючи, що виникнення нових ситуацій з неприємним забарвленням, які, якщо ретельно аналізувати, відбувалися з моєї вини і повторювалися з запеклою періодичністю, після яскравих емоційних сплесків просто пускалися на самоплив. Для себе ж, як і для деяких близьких знайомих, я виглядав дуже рішучим і навченим досвідом людиною, яка мала раціональне і тверезе мислення. Насправді все виходило набагато гірше. І починалися після провалу самоосуду, я старанно припиняв, присягаючи себе, не тільки не повторювати допущеної помилки, а й по можливості виходити сухим з ​​води, з високо піднятою головою. І ось тут-то й крилася та сама брехня, про яку говорив Наставник.
- Отже, на початку тобі необхідно визначитися і відповісти на перше запитання: хто ти є? Не намагайся поспішати і говорити, що це безглуздо і ти знаєш самого себе. Зовсім немає. Багато хто не тільки так говорить, а й вважає. Вони мешкають своє життя за інерцією, виставляються надутими королями і смиренно погоджуються з тим результатом, який надається їм іншими. Або від страху бути вперто залишаються мильними бульбашками відстоюючи нікому, та й їм самим непотрібну правду. Адже вони вважають, що одного разу поступившись іншим, вони програють усі свої уявні завоювання, визнаючи себе слабаками. Що, зрештою, так і є!
Твоя ж відповідь має виходити не з того, ким ти хотів би бути, стати чи відповідати якимось вимогам. А лише з того, що ти можеш робити, який результат із певною легкістю можеш принести у своє життя. І такий результат, який радуватиме і задовольнятиме тебе. Можливо, це може бути і сам процес чогось – те, що приносить тобі задоволення. Зауваж, що я тут не маю на увазі такі явні протилежності як секс та вбивства. Це зовсім інше і ставитись до крайніх проявів. Я хочу наштовхнути тебе на шлях, який стане для тебе справжньою істинністю. Вся справа в тому, що треба усвідомити життя не просто як лінійний процес проживання, що нагадує ланцюжок ланок – днів, що тягнуться рік у рік. Життя, де події відбуваються самі собою, і тільки коли вдивляєшся в них, ти мигцем бачиш певну свідомість. На цьому все й зупиняється.
Потрібно надати цьому сенсу творчості, стати Творцем і творцем своїх днів, а разом і себе самого, і того чого ти так хочеш. І не колись – то там, чи з понеділка, чи після свят. І навіть не із завтрашнього дня, а саме сьогодні. Адже на рахунок підуть твої дії, і тільки дії, які й створюють тебе, які й привели тебе до того стану, до тієї ями, в яку ти й звалився. І найкращого моменту немає, щоб зрозуміти і робити те, що обов'язково приведе тебе до твого, і тільки твого щастя. Нехай навіть і засудженому всіма.
Дай відповідь на запитання: хто ж ти? Я не кажу, що ти повинен героїчно бити себе в груди і зі сльозами доводити самому собі, що ти не боягуз і клятвенно досягнеш успіху в обставинах, що склалися. Просто уважно спостерігай за собою, дивись, що саме приносить тобі справжню радість, надає натхнення, робить тебе щасливим. Можливо зовсім не на довго, але все ж таки…
- Ти хочеш, щоб я ось так одразу відверто дав відповідь?
- Цього не потрібно. Але необхідно на самому початку. Зрозумій, що почавши пошук, ти роздумуватимеш, намагатимешся згадувати минуле, а в основному, дитинство: що ти хотів мати, що так любив робити, ким хотів стати. Це. звичайно ж, не зайве, але досить одноманітне та порожнє заняття. Спроби виписати це на папері заведуть тебе в непотрібні далини, де брехня про гарний світ твоєї мрії набуде форми штучного насичення, подібно до прекрасного і насиченого натюрморту в порожній кімнаті для голодного. Ні, тобі необхідно спостерігати за собою, особливо і ретельно, вихоплюючи з усіх своїх дій лише те, що приносить тобі задоволення і те, що виходить так, просто. Те, в чому ти любиш і вмієш розбиратися нітрохи не гірше за інших, не помічаючи часу, ночі на проліт і готовий це робити ще й ще без жодної винагороди.
- Ну ти і задаєш завдання, - я пригнічено почухав потилицю. – Адже такий пошук може тривати роки.
- Може! Але за те, чим раніше ти цим займешся, тим швидше знайдеш відповідь. І повір, він тебе не обдурить, а вельми потішить, бо ти знатимеш, хто ти є, знати свої можливості і той величезний потенціал, який у тобі є. Ти почнеш ставати справжнім майстром, справжнім магом. - Він підвівся і з усмішкою продовжив: - Якщо хочеш, можеш вибрати нове ім'я та дату народження. І всім, хто тебе ще мало знає, казати, хто ти є. Це швидше закріпить у тобі знову набуту могутність. Тільки не навпаки, бо тоді нічого не вийде. Навіть якщо ти і вигадаєш свій образ під надуману мету, все розсиплеться від штучності, залишивши лише жаль про витрачений час. Та й результати виявляться вельми бляклими та дрібними, що не відповідають надіям. А де ж щастя?
Наставник повернувся, збираючись іти. Я швидко обсмикнув його.
- Стривай, хіба це все? Адже ти говорив про чотири питання. Поки що розповів лише про перше. А як же решта трьох?..
- Гаразд. Ось тобі другий, про який ти вже давно знаєш і так часто задаєш собі. Але чомусь залишаєшся не тільки поверховим і лінивим по відношенню до нього, але він завжди вводить тебе в повний ступор і нерішучість: чого ж ти дійсно бажаєш?