1

Кажуть, янголи мають стояти на посту цілодобово. Але в Азірафаеля робочий день - з дев'ятої до сьомої, як гордо свідчить вивіска книжкового магазинчика. А коли двері його зачиняються наглухо, у книгарні твориться зовсім не янгольске неподобство - робочий одяг відкидається на крісло в кутку, даючи волю білосніжним крилам, відкорковується пляшка з дорогим тосканським вином, приїжджає кур'єр зі свіжою піцою... Цей кур'єр водить стародавній Бентлі та вирізняється напрочуд сварливим характером, а крила його, надійно запаковані в суворий піджак, - кольору грозової хмари. Але він добрішає вже після декількох ковтків вина, яким Азірафаель незмінно ділиться. Для старого друга не шкода.

Випивати з демонами в робочий час заборонено. Але хто має право їм вказувати, що робити вночі?

***

- Отже, сьогодні ти спокушатимеш мене цією гидотою? - Кроулі обережно пригублює вино в келиху, а потім видуває його майже залпом. - Утім, хороших напоїв демони не заслуговують. Байдуже, чим напиватися.

- Теж мені вигадав. Мене вони не заслуговують набагато більше, - сміється у відповідь Азірафаель, який уже приділив особливу увагу піці з ананасами. Перше правило спілкування з демонами, засвоєне ще шість тисячоліть тому, свідчило: ніколи не вислуховуй марення п'яного демона на порожній шлунок. Якщо, звісно, не бажаєш вирушити слідом за ним у Пекло. Азірафаель не хотів. Йому вистачало одного істинного вигляду Вельзевула, щоб здогадуватися, як живеться тим, хто ще не дослужився до права хоча б іноді вибиратись на поверхню.

- Зате я заслуговую найкращого шматка піци, - ,бурчить Кроулі й нахабно вихоплює його прямо з рук янгола. - Лиходії тільки так і роблять. Міг би вже звикнути.

- Іноді мені здається, що єдина відмінність між нами - це твоя хитрість. - Азірафаель обурено закочує очі. Звикнути-то він звик, але все одно прикро! Адже він уже встиг уявити, яким смачним і солодким буде останній шматочок... Напевно, так демони й розводять смертних на продаж душі, думає він. Дають скуштувати піци, а потім забирають її. Що ж, тоді вони й справді заслуговують на всі муки Пекла. Усі, крім Кроулі, звісно - він цим займається не заради вигоди, а з любові до процесу і перекошеного обличчя Азірафаеля. Схоже, незважаючи на минулі століття і пережиті разом труднощі, якесь первісне прагнення зробити дрібну капость у нього не відняти навіть янгольским дивом.

Але Азірафаель готовий пробачити другу такий дрібний грішок. Хоча демонстративно обуритись - воістину свята справа.

- Я б ніколи не відібрав у тебе піцу! Це просто нечесно!

- А якби всім плювати було на честь? - мружиться Кроулі, демонстративно доїдаючи свій шматок і тут же клацаючи пальцями - клавіатура на старенькому комп'ютері сама собою починає щось старанно тарабанити. - Не бійся, зараз принесуть ще. То якби всім було начхати, - усмішка демона стає хитрющою: Азірафаель уже передчуває, що розмова йде в улюблену колію товариша, і шкодує, що так і не встиг досита наїстися. - Якби честі як такої не існувало - ти б відібрав у мене піцу, янголе? Або продовжував би страждати, думаючи про моє сумнівне благо, як це у вас, білокрилих, заведено? Чи сам замовив би мені добавки? Як там казав той ваш хлопець... "Якщо тебе вдарили по лівій щоці, підстав праву!", так? Праву - це про щоку чи про ногу було? Я от моралі так і не зрозумів, може, поясниш?

- Ти все зробив правильно, - миролюбно посміхається у відповідь Азірафаель. У нього свої способи дратувати ручного демона, головне, не перегнути палицю. - Я б замовив ще піци для нас обох, але ти сам виправив наслідки свого гріха, друже мій. Хай буде з тобою Світло і...

Коли Кроулі дивиться на нього ТАК, Азірафаель розуміє, чому фікуси, що ростуть у домі друга, звуться найбільш заляканими рослинами на Землі. І тому він, трохи поміркувавши, додає:

- Але якби я був демоном... Це не смішно, Кроулі! Якби я був демоном, то так, відібрав би.

- А в чому різниця між демонами й янголами? - весело цікавиться Кроулі, і Аз почувається, немов на випробуванні з демонознавства. Утім, у нього таке випробування тепер мало не щовечора, за винятком тих ночей, коли один скажений демон воліє вдати з себе молодого ловеласа і зависнути в якомусь клубі, а один старий і змучений кочовим життям янгол - перечитати парочку старовинних фоліантів.

- Демони ставлять запитання. А ще розхитують віру людей у Всевишнього і псують життя янголам.

- Отже, янголи на наші запитання відповідають, якщо в іншому ми повні протилежності... - Кроулі киває якимось своїм думкам. - Нагадай мені ось що, Азі: як ми були створені? Як Всевишній нас придумав? Ну, тоді, на самому початку, коли ми ще не ділилися на білих, чорних і веселкових...

Ну ось, варто було один раз забруднити костюм в розлитих акварелях - і Кроулі вже не відчепиться з дурними натяками. Де ж обіцяна піца???

- За образом і подобою своєю створив Всевишній слуг і помічників своїх, і подивився на них, і сказав: "Це добре!" Ну, що саме він сказав насправді, ніхто не знає, але Метатрон передав саме так.

- За образом і подобою, - задумливо повторює Кроулі, і єхидний вогник у зміїних його зіницях Азірафаелю заздалегідь не подобається. - І як думаєш, багато в твого боса образів і подоб? А то ми всі такі однакові, що часом аж нудить і в очах миготить від цього розмаїття придурків...

- Ми всі - частини Великого Задуму. - Азірафаель часом сам дивується своїй терплячості - стільки разів повторювати впертому Кроулі одне й те саме і не здатися? А чи терплячість це? Або ж небажання бачити щось, що виходить за межі його розуміння? Чи така сама... впертість?

Ні, досить про це. Янголи не ставлять запитань. Це небезпечно.

- Отже, твій бос з самого початку планував, що ми розділимося на дві ворогуючі купки ідіотів і захочемо знищити Землю? У кожному з нас є зло і добро, і в ньому самому, виходить, теж? Питання тільки в пропорціях? Але якщо в ньому вистачило зла на всю цю ораву демонів... То смертні не дарма звуть його суд Страшним.