Письменник

Глава 17

Роан тим часом поговорив зі своїм братом і раптом зрозумів, що поступив досить правильно. І це додало йому сили. Правда, він не сказав чому саме він хоче збутися від задушливих узд благовірної. Але і Гера не питав про це. Він лише сказав, що щиро радий за свого молодшого брата, котрий нарешті почав думати.

– Добре, що ти хочеш змінюватися! – сказав брат. – Це головне. Знаю, що це не просто. Особливо тобі. Ну але мій любий, це необхідно. Більш детально поговоримо коли приїдеш. І головне – не бійся нічого. Ти завжди мріяв. Ти завжди літав думками десь там високо, в небі. То чому ти даєш закрити себе в клітці? Навіть тій же самій Юнті! А головне – заради чого?! дітей у вас і так нема. І вже не буде. Вона ж завжди була проти цього. Гроші. Ну а хіба в них щастя? Та ти і сам усе вже розумієш, бачу.

Гера був жорстким але чесним. Тому він завжди говорив відверто. А в першу чергу зі своїм рідним братом. Він бажав своєму молодшому братові щастя. Справжнього щастя. І тому розумів, що з Юнтою цього щастя у нього не буде.

Руслан Баркалов

Подобається

#7181 в Любовні романи
#1644 в Короткий любовний роман
#2854 в Сучасний любовний роман

У тексті є: кожен платить, кохання і самотність біль і радість, різниця у віці випробування кохання

Відредаговано: 19.05.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись