Глава 13

Уже приблизно через годину Аднан привіз Ягмур, Сінем та Ебру до якоїсь старої будівлі. Чимось ця споруда нагадувала завод. Ягмур, яка сиділа разом з Сінем на задньому сидінні машини, та ще й разом з одним головорізом, прошепотіла:
— Я думаю, що тут він виготовляє бірборс.
— Бір.. що? — не зрозуміла Сінем.
— Його фірмовий наркотик.
Дівчат завели у будівлю і провели до одної з кімнат. Там було лише одне маленьке віконце, кам'яні стіни і підлога. Із меблів не було нічого. Люди Аднана зв'язали дівчат і покинули самих у замкненій кімнаті.
— Що будемо робити? — запитала Ягмур.
— У нас немає абсолютно нічого, кімната гола, а двері зачинені... — розгубилася Сінем — До того ж ми зв'язані і від цих мотузок важко звільнитися.
— Не панікуйте, — втрутилась Ебру — Я була тут раніше. Ця кімната на першому поверсі, тому якщо нам вдасться звільнитися від мотузок, можемо спробувати пропихнути когось із нас у вікно. 
— Ебру, ми хотіли поговорити з тобою, — розпочала Ягмур.
— Ти думаєш, зараз найкращий час поговорити зі мною? Ох... Добре, питай.
— Скажи, як ти зв'язана з Аднаном? Чому тебе захищає Емір?
Ебру важко видихнула, але відповіла на питання.
— Колись, Аднан підсадив мене на бірборс. Я кайфувала від нього і дійшло до того, що стала дилером. Продала значну кількість наркотиків. Потім, почала усвідомлювати, що роблю неправильно і вирішила зав'язати. Сказала про це Аднану і він, звичайно, розізлився. Я знаю багато інформації і Аднан боявся, що вона потрапить до правоохоронних органів. Але у мене не було і на думці зливати його! Адже я і сама тоді постраждаю. Він, щоб провчити мене, запхав до борделю Лейли. Вони утримували мене там і змусили працювати. Шантажували тим, що просто вб'ють, якщо втечу. Я серед своїх клієнтів шукала тих, хто може допомогти, але всі ті чоловіки хотіли лише одного... Колись, я побачила Еміра, який приходив до Лейли у якійсь справі. Він не користувався послугами борделю, тому я і вирішила, що це мій шанс. Зловила Еміра в коридорі і попросила допомогти. Він не відмовив. Я йому до цих пір безмежно вдячна! У поліцію я, звичайно, не заявляла, бо могла постраждати сама, але для того, щоб помститися Аднану, почала доповідати Меліс, про його плани, щодо колекцій одягу. Аднан мені довгий час довіряв, а плани свої він складає задовго до їх втілення, тому багато інформації навіть щодо одягу мені було відомо. Декілька разів Аднан ще намагався мені зашкодити, але Емір захищає мене від нього. Щоправда, вчора, я не змогла до нього додзвонитися, сподіваюся, з ним все добре. До речі, Ягмур, Емір був проти, щоб ми якимось чином спілкувалися, тому що я знаю дещо таке, що тобі варто не знати. Запитай його сама, якщо хочеш.
— Ти про те, що він брат Меліс?
Ебру здивовано подивилася на співрозмовницю.
— Так... А ти звідки...?
— Маю свої джерела. Отже, зрозуміло. Сподіваюся, ти кажеш правду, бо ми з Сінем тебе підозрювали у зникненні Меліс.
— Що? Мене? Ні, я не причетна. Мені самій шкода, що знаю це сталося.
— Дівчатка, я дуже рада, що ми все це з'ясували, — втрутилася Сінем — Але у нас проблеми. Нам потрібно вийти звідси.
— Так, ти права — погодилася Ягмур — Давайте, спробуємо звільнитися.
Дівчата з усіх сил намагалися звільнитися від мотузок. Це було дуже важко, тому що тіло майже нерухоме. Але невдовзі, у Сінем таки щось вийшло. Її мотузки почали слабшати, а потім і зовсім спали.
— Чудово, зараз я вас розв'яжу.
Декілька хвилин — і всі троє були вільні. 
— Тепер можемо спробувати когось підсадити до того вікна — запропонувала Ебру — Ягмур, мені здається, що ти пролізеш.
Дівчата вирішили, що саме рудоволоска і є тією, хто спробує всіх звільнити. Ебру і Сінем підсадили Ягмур і дівчині вдалося вистрибнути з вікна.
— Ну що ж, тепер головне не попастися і звільнити їх — пробурчала вона собі під ніс і почала вивчати територію. Ягмур знайшла якісь двері і вирішила ними скористатися. Добре, що вони були не замкнені, але чесно кажучи, і сама будівля була у такому місці, що не мала більше ніяких сусідів, тому особливого страху, що хтось буде бродити під вікнами не було. 
Коли Ягмур зайшла у приміщення, вона відчула дивний запах. Здається, це бірборс, його справді тут виготовляють. Він якийсь більш консентрований в цьому місці. Ну так, логічно, яким він і ще тут має бути. Дівчина затулила рукою носа, але це зовсім не допомагало. Запах наркотику був надзвичайно сильним, дещо дурманив розум. 
— Треба знайти дорогу і визволити дівчат, — прошепотіла Ягмур і пішла по якомусь погано освітленому коридору.
Незабаром, Ягмур почула за собою впевнені кроки, які пришвидшувались з кожною миттю. Дівчина почала бігти, але чоловік, який йшов за нею її швидко наздогнав і схопив.
— Як ти вибралася? — виявилося, це був Аднан. 
— Відпусти! Відпусти мене і моїх подруг! — заявила Ягмур.
— Я подумаю над цим, — Аднан закинув дівчину на плече і кудись поніс. Ягмур пручалася, виривалася, намагалася схопитися за все, що бачила, але безуспішно. Чоловік приніс її в кімнату, яка сильно відрізнялася з-поміж інших — це була спальня.
— У тебе взагалі інших розваг в житті не існує?! — кричала Ягмур.
— Заспокойся, — Аднан замкнув двері і опустив Ягмур на підлогу — Я відпущу тебе і твоїх подруг. Але... Це буде залежати від тебе. 
— Я не буду займатися тим, чим ти зараз хочеш! — Ягмур замахнулася на Аднана, але він вчасно зреагував і притиснув дівчину до стіни, заблокувавши їй рухи. Чоловік зупинився своїм обличчям в трьох міліметрах від обличчя Ягмур і прошипів:
— Тепер тут немає Еміра, який врятує тебе. Будеш знати, що себе потрібно берегти і не варто бездумно кудись пхатися. 
Аднан дістав із передньої кишені свого піджака якусь малесеньку колбочку із порошком. Ягмур насторожилася і знову намагалася звільнитися. Аднан схопив її за підборіддя і насильно змусив відкрити рота. Ягмур не могла довго чинити опір, тому врешті піддалася. Аднан висипав їй на язик весь вміст колбочки і змусив проковтнути.
— Тебе посадять... — прокашлялася Ягмур — Я обіцяю...
Минуло зовсім небагато часу, як бірборс почав діяти. Ягмур відчула прилив енергії.
— Нарешті, я зможу отримати те, що давно хотів, — Аднан із задоволенням поклав Ягмур на ліжко. Він розціловував кожен сантиметр її тіла, попутно знімаючи одяг. Дівчина почувалася трохи інакше, ніж минулі рази. Може організм вже по-іншому реагує не бірборс, але Ягмур могла контролювати своє тіло краще, ніж під час минулого досвіду. Вона відштовхнула Аднана і почала бігати по кімнаті.
— Потерпи, будуть тобі і веселощі, і танці... — Аднан посміхнувся і продовжив приставати до Ягмур. Їй було весело, але Аднана вона не хотіла долучати до своїх розваг.
— Іди до мене, — чоловік сів на ліжко і простягнув руки в бік дівчини. Ягмур схопила дерев'яну статуетку, яка стояла на невеликому столику і почала махати нею на всі боки. Вона зовсім не контролювала цей процес і в якийсь момент вдарила Аднана статуеткою по голові. Він впав на ліжко непритомний. Ягмур який час ще поруйнувала все в кімнаті, а потім вклалася на ліжко і заснула.