Глава 11

Ягмур явно почула голос сестри, але повірити в це не могла, тому перепитала:
— Меліс, люба, невже це ти?
— Це я Ягмур, — дівчина дуже поспішала щось розповісти, тому говорила швидко — Послухай вони тримають мене у цьому жахливому... 
Зв'язок перервався. Ягмур передзвонила, але абонент був поза зоною досяжності. І так декілька разів підряд. Може це їй примарилося і варто нормально збити температуру? Та ні, не можна ж бути такою нерозбірливою. Дівчина набрала номер Еміра.
— Еміре! Я тобі зараз таке розповім! — Ягмур вже охриплим голосом намагалася додати емоцій до своїх слів.
— Що сталося? 
— Мені зателефонувала Меліс! Вона жива!
— Чудово, вона сказала де знаходиться? — було відчутно, що Емір явно радий цій новині.
— Ем... — дівчина засмутилася — Зв'язок перервався і тепер абонент поза зоною. Допоможи, Еміре. Скажи, що можеш...
— Звичайно можу. Пришли мені номер, я проб'ю його, для мене це не проблема.
— Чудово, буду чекати.
Ягмур обірвала зв'язок і з надією прислала Еміру номер, з якого дзвонила Меліс. Дівчині аж легше стало, здавалося, вже й недуг минув і можна підкоряти нові вершини. Ягмур посиділа хвилин п'ятнадцять в невеликих роздумах, а потім взяла свій телефон і набрала ще один номер.
— Доброго дня, комісаре Кендал, — впевнено привіталася дівчина.
— Доброго дня, пані Ягмур. У вас щось важливе? Я слухаю вас.
— Так... Важливе. Відразу хочу вибачитися за те, що не розповіла раніше.
Ягмур зібралася з думками і розказала комісару від початку до кінця все, що недоговорювала йому.
— Можу навіть надіслати вам свою недописану книгу, — додала дівчина.
— Так... — видихнув комісар — Дуже погано, що ви не хотіли розповідати таку інформацію правоохоронним органам. Вибачатися не варто, адже своїм мовчанням ви робите гірше не мені. Прошу вас надіслати мені книгу, а також всі додаткові дані, тобто номер телефону, з якого вам телефонували, всі адреси: складу, борделю. Ми постараємося з усім розібратися.
Ягмур після розмови слухняно виконала прохання комісара, після чого знову відчула слабкість і лягла спати.
Її пробудження розпочалося з того, що хтось дзвонить в двері. Ягмур спросоння пішла їх відчиняти, після чого побачила на порозі цілком незнайому чорняву жінку, якій було десь за сорок.
— Перепрошую, ви не помилилися будинком? — запитала дівчина.
— Доброго ранку, пані Ягмур, мене звати Нурбахар, пан Емір прислав мене для того, щоб я робила ваші хатні справи, — посміхнулася жінка.
Ягмур підняла брови і закліпала декілька разів під ряд.
— Вибачте, я можу увійти і приступити до своїх обов'язків? — запитала жінка.
— Ні, — насторожилася Ягмур — Звідки мені знати, що вас прислав саме Емір? 
Жінка трохи розгубилася, але натягнула посмішку і сказала:
— Ви можете зателефонувати і запитати його особисто.
Ягмур пішла по телефон і подзвонила Еміру. 
— Я навіть знаю, яке у тебе запитання. Але скажи спочатку, як ти себе почуваєш? — сказав він відразу, як взяв слухавку.
— Ти прислав до мене помічницю? Навіщо? — Ягмур намагалася бути серйозною, але їй було надзвичайно приємна така турбота від Еміра.
— Для того, щоб тобі було легше. До речі, Нурбахар тепер завжди буде працювати у тебе.
— Але Еміре, я все життя жила без помічників, тому можу сама про себе подбати.
— Ягмур, дозволь мені проявити турботу до тебе. Нурбахар буде повністю на мені, твоя справа тільки давати їй розпорядження, — запевнив чоловік.
— Але ж... — дівчині було незручно приймати допомогу, та Емір все більше підкоряв її.
— Ніяких «але» не хочу чути. До речі, я сьогодні заїду до тебе перед роботою. 
— Чому ти це робиш? Еміре, ти ставиш мене у незручне становище, — розгубилася Ягмур.
— Незручне? — посміхнувся чоловік — Нічого незручного. Я так і не почув відповідь на своє запитання про самопочуття.
— Все нормально.
— Приїду і перевірю, чи кажеш ти мені правду.
Емір не жартував і через декілька хвилин справді приїхав навідати Ягмур. Дівчина почувала себе краще, особливо коли прибув гість і перевірив її температуру тіла доторкнувшись губами до чола.
— Добре, зараз все нормально, але протягом дня температура ще буде підійматися, тому навіть не думай кудись виходити. Хіба що прогулка на свіжому повітрі, але дуже не надовго, — сказав Емір.
Ягмур сиділа на ліжку, а чоловік майже впритул до неї. Вона вже почала звикати до такої відстані між ними, але Мурат не полишав її думки. Совість гризла її з середини і не дозволяла підпускати Еміра ближче.
— Знову думаєш про Мурата? — запитав Емір.
— Як здогадався? — прохрипіла дівчина.
— Мені здається, що ти завжди про нього згадуєш, коли я торкаюсь до тебе, — спокійно продовжив чоловік.
— Може у нас не все так гладко, але стосунки ми не розривали і я не можу так...
— Він згадав про тебе хоча б на хвилину, після того, як ви останній раз бачились? Чи поцікавився як ти?
Ягмур мовчала. Адже справді, Мурат не дзвонив, не писав... Взагалі нічого. Емір, недовго думаючи, взяв Ягмур за підборіддя і подивився їй прямо в очі.
— Ти його кохаєш? — запитав він.
Ягмур ковтнула слину і розгублено дивилася на Еміра. Потім вона відсторонилася і прокашлялась. 
— Дякую за те, що прийшов і турбуєшся про мене, — мовила вона.
Емір з розумінням підвівся.
— Я пробив твій номер.
— Що? — дівчину наче током вдарило, вона вискочила з ліжка і дивилася на Еміра очима, в яких горіли величезні знаки питання. Чоловік дістав якийсь папірець із кишені піджака і показав його Ягмур.
— Це той бордель, до якого ти потрапила — сказав він.
— Ми сьогодні ж їдемо туди! — дівчина рішуче намагалася вихватити листок з рук чоловіка, але він сховав його назад в кишеню.
— Та ні, я поїду сам. Минулого разу твоя подорож туди була невдалою. До того ж, ти погано себе почуваєш, — спокійно відказав Емір.
— Ти хочеш сказати, що поїдеш рятувати мою сестру без мене? — у Ягмур вже почало сіпатися око.
— Я не дозволю, щоб ти знову туди потрапила, навіть за таких обставин. Ягмур, не сперечайся зі мною. Ти сидиш вдома. Це може бути небезпечно, не думаю, що Меліс там без охорони.
Ягмур опустила очі, а потім підняла їх і лагідно подивилася на співрозмовника.
— Еміре, я розповіла все комісару Кендалу... Може підемо разом з ним..?Чоловік трохи насторожився.
— Ти розповіла поліції і нічого мені не сказала?
— Так вийшло... То що? Підемо з ним? — з надією перепитала Ягмур. Емір посміхнувся.
— Я піду, а ти залишишся.
— Ти нестерпний! Це моя сестра!!!
— Я подумаю, а ти лікуйся.
Чоловік попрощався і пішов. Дівчина аж кипіла — як можна не пускати на порятунок власної сестри? Та хто він взагалі такий? Нестерпний... Але крім цього ще один факт мучив її. Як же вдало запитав Емір про Мурата. Рудоволоска і не задумувалася над цим всерйоз. Може лиш на емоціях вона думала, що любить його, а насправді..? Ягмур не думала, що питання Еміра може загнати її в куток — вона кохає Мурата? Так? Чи може ні? Чомусь відповісти було дуже важко. Але очевидно, що сам Мурат не сильно дорожить стосунками з нею. Та це й не дивно. Якщо постійно шукати копію колишньої, то так можна розчарувати багатьох дівчат. Хотілося подзвонити йому і організувати зустріч, але...
— Так не можна, — сказала собі Ягмур — Нехай сам прийде до мене, або хоча б зателефонує. Я не буду першою.
Дівчина опанувала себе, перестала прокручувати в своїй голові Мурата по триста разів і взялася писати книгу.
Через деякий час в кімнату зайшла Нурбахар.
— Пані Ягмур, до вас прийшла якась дівчина, говорить, що ваша подруга Аджена. Її впустити?
Рудоволоска здивувалася.
— Як це так, я не почула дзвінку в двері... Так, звичайно, нехай заходить.
Вже через хвилину до Ягмур вбігла Аджена і обійняла її.
— Ягмур, я так скучила за тобою! Вибач мене, дурепу, я не можу через якихось чоловіків руйнувати нашу дружбу! Я принесла кекси, щоб попити чаю, — Аджена мило посміхнулася і показала гарну коробочку, яку тримала в руках. Ягмур легенько прокашлялася і сказала.
— Я трохи захворіла. Якщо не боїшся заразитися, то звичайно можемо попити чаю.
— О, мила, вибач, я не знала, що ти хвора. Одужуй. Звичайно, я не боюсь заразитися, у мене хороший імунітет.
— Тоді добре, — легенька посмішка прикрасила обличчя Ягмур. Нурбахар зробила надзвичайно смачний чай і подруги довго спілкувалися, неначе нічого не сталося. Врешті, Аджена поцікавилася:
— Як пошуки Меліс?
Ягмур коротко все описала, упускала деталі з Еміром, ясна річ, але додала:
— Я розповіла все поліції. А ще мені допомагає Емір, — після цього Аджена трохи вдавилася чаєм.
— Емір допомагає тобі? Як добре ви з ним спілкуєтеся? — це було сказано таким тоном, неначе чашка в руках Аджени зараз полетить у Ягмур.
— Ем-м, заспокойся, просто він мені допомагає і все, — Ягмур опустила очі — А ти з ним спілкуєшся?
— Спілкуюсь, — подруга пом'якшала — І досить непогано. Ми ж з ним пара, нічого не змінилося. Тільки він поводить себе останнім часом так, наче щось приховує, постійно кудись зникає. Вони розлучилися з Джансу. Тепер моя задача домогтися пропозиції від нього.
— Щ-що...? Ти хочеш вийти за нього? — Ягмур закашлялася — Але ж ти його завсім мало знаєш. До чого такий поспіх? 
— Я точно знаю, чого хочу. І твердо вирішила вийти за нього. Він мені потрібен — Аджена грубо поставила чашку і підвелася — А щодо Меліс, я б на твоєму місці особливо не патякала про Селіма та його компанію направо і наліво. Ніколи не знаєш, чого чекати від таких людей. Ти не проти, якщо я піду? Бо вже засиділися.
— Звичайно не проти, — Ягмур повільно встала і провела подругу до виходу.
Після цієї розмови, Ягмур якось стало не по собі. Який же Емір покидьок! Крутить з Адженою і одночасно щось хоче з Ягмур. 
— Треба поставити його на місце! — сказала собі Ягмур.
Дівчина так хотіла комусь виговоритися, але крім Аджени у неї нікого не було, а вона зараз явно не кращий кандидат. Не довго думаючи Ягмур набрала номер Сінем. Вона розповіла дизайнерці все, що на душі, все, що пов'язано з Еміром.
— Ягмур, дай йому по пиці! — емоційно підсумувала Сінем — Він розлучився з дружиною, і ще моє двох жінок. Я б йому розповіла що і до чого!
— Думаєш, потрібно влаштувати йому скандал?
— Ну, не скандал, це більше підходить зараз Аджені. Вона повинна так зробити. А ти покажи йому, що з тобою гратися не варто!
— Але ж він допомагає мені... Навіть піклується про мене.
— Нехай піклується, але не переходить межу! Хоча, якщо чоловік піклується від усього серця, я б задумалася над тим, що він і справді до тебе небайдужий. Але приділяти час двом жінкам неприпустимо! Повинна бути тільки одна! — Сінем була так рішуче налаштована, що здавалося, вона сама ладна піти до Еміра і розібратися в його почуттях замість нього.
— Я подумаю, що з цим робити. Дякую тобі і... — розмову дівчат перервав дзвінок на другій лінії — Ой, вибач, мені комісар Кендал телефонує.
— Добре, бувай. І ти жорсткіше там з Еміром, добре? Одужуй.
— Так. Обов'язково, — Ягмур відповіла на дзвінок комісара — Слухаю вас.
— Пані Ягмур, ми з командою збираємося поїхати за адресою, яку визначили за допомогою даного вами номеру, але пан Емір Картальоглу хоче взяти участь в операції. Ви справді з ним серйозно співпрацюєте?
— Я хочу з вами! — дівчина аж підскочила на місці.
— Пані Ягмур, це зайве, я думаю ми і без вас впораємося.
— Але ж Меліс моя сестра!
— Вибачте, але ми вже вирушаємо. Пан Емір вже прибув до відділку, тому, якщо дозволите, він поїде з нами.
— Ох-х... — важко видихнула Ягмур — Нехай їде. Я дозволяю. Зателефонуйте мені, щойно щось стане відомо.
Дівчина поклала слухавку і пішла наливати собі чай. Після дзвінка комісара її нерви не на жарт давали про себе знати, ще й температура почала підійматися, ставало холодно.
Минали хвилини... година... півтори... дві... Дзвінок у двері! Ягмур, встала з ліжка і попрямувала до входу, але Нурбахар її випередила. 
— Еміре, ти прийшов! — зраділа дівчина — Де Меліс? Ви знайшли її?
Чоловік мовчав. Він просто підійшов до дівчини, провів до дивану. Вони сіли і Ягмур зацікавленими очима дивилася на нього.
— Не мовчи, Еміре! Прошу! — рудоволоска навіть взяла його за руку, міцно стискаючи.
— Нам не вдалося нічого знайти. Обшукали все, допросили всіх, але зовсім нічого, — Емір сумно посміхнувся — Ми знайдемо її, я обіцяю. Ягмур, навіть не сумнівайся. 
— Може вони якось дізналися про те, що ви їдете туди і заховали Меліс подалі? 
— Все може бути... — Емір помітив, що у Ягмур на очах починають бриніти сльози — Ні, не треба, будь сильною, чуєш? — чоловік пригорнув її до себе. Але Ягмур старалася швидко опанувати себе і щоб відволіктися від жахливих думок, дівчина трохи відсунулася від Еміра і запитала:
— Як там Аджена?
Емір явно не очікував такого запитання.
— Чому питаєш? 
— Аджена приходила до мене. Вона розповіла, що ви зараз разом.
— Так, разом, — підтвердив Емір.
Щось якось дуже дивно сприймалася така відповідь. Ягмур не могла сказати, що дуже рада цьому... 
— Чому ти себе тоді так поводиш? Більше нічого не хочеться зробити, крім того, щоб врізати тобі! — Ягмур сказала це так рішуче, що Емір аж припідняв брови.
— Погрожуєш мені? — посміхнувся він.
— Тобі смішно?
— Ягмур, я обов'язково тобі все розповім. Так потрібно зараз. Обіцяю, ти отримаєш пояснення, — Емір взяв руку Ягмур і ніжно поцілував.
— Ніщо не дає тобі права так себе поводити! Ти...
— То як там Мурат? — перебив Емір. Ягмур відразу змінила вираз обличчя. Тепер вона здавалася якоюсь безсахисною.
— Мовчи. 
Емір засміявся і поклав одну ногу на іншу. 
— Я ж тобі казав, що від нього толку не буде. Скоро ти навіть не будеш згадувати його ім'я.
Ягмур важко видихнула.
— Чого ти добиваєшся? — запитала вона.
— Тебе. Я хочу лише тебе, — Емір зміряв дівчину поглядом.
— Ти мене іноді бісиш! 
Емір знову розсміявся і влаштувався на дивані ще зручніше.
— Я радий, що ти послухалася і не нав'язалася з нами поїхати до борделю, — серйозно сказав він.
— Чому? Я дуже шкодую, що не зробила саме так!
— Ягмур, усі твої проблеми від того, що ти дієш без будь яких роздумів. Робиш все, що заманеться, часто на емоціях, до того ж швидше за все навіть не тямиш, що відбувається. Те, що тобі потрібно — це думати, перед тим, як щось зробити. Або хоча б іноді слухати мене. Для початку було б непогано.
— Я тебе слухаю. Але...
— Слухай мене повністю. І думай, перед тим, як щось зробити. Саме звідси усі твої проблеми. Поміркуй над цим.
Ягмур затихла. Може Емір в чомусь і правий... Вони ще деякий час посиділи і розмовляли про різні речі. Але думка про Мурата, який очевидно забув про Ягмур, не давала спокою.
Минуло декілька днів. Ягмур одужала і нарешті, змогла прийти в офіс. На дівчину чекала купа справ, але в пріоритеті стояла одна, найважливіша — треба зустрітися з адвокатом Халітом, тому що через хворобу цього зробити раніше так і не вдалося. 
Ягмур попросила Омера владнати цю справу і йому це дуже добре вдалося. На обідню перерву Халіт зміг зустрітися з Ягмур в кафе і відповісти на її запитання.
— Навіть не знаю, з чого почати, — трохи розгублено мовила Ягмур — Ви працюєте з Меліс дуже давно і вона вам, певно, дуже довіряла. Але так як вона зникла, я маю підстави ставити вам такі запитання. Скажіть мені, що за договір укладала недавно Меліс і хто її брат?
Здавалося, Халіт був трохи здивований. 
Він зробив ковток кави і розпочав:
— Власне кажучи, я не очікував, що ви не знаєте таких деталей, пані Ягмур. Але що ж... — чоловік склав руки в замок — Ваша сестра підписала договір з братом про те, що якщо з кимось із них, щось трапиться, то акції переходять до іншої сторони.
— Ви маєте на увазі смерть? Тобто, якщо Меліс... — Ягмур ковтнула слину — То її акції переходять брату, я все правильно зрозуміла, так?
— Так.
— Хто цей брат?
— Дивно, що ви не знаєте, але цей чоловік — Емір Картальоглу.
— Що??! — Ягмур не помітила, як крикнула на все кафе — Ви певні?!
— Пані, я адвокат, який мав відношення до договору, звичайно я певен.
Рудоволоска відчула, як у неї пересохло в горлі, вона навпомацки взяла склянку води і випила все до дна.
— Дякую, вам. Справді. Ви мене заплутали, але все добре. Вибачте, ми можемо закінчити нашу зустріч?
— Так, звичайно. Було приємно мати з вами справу. 
— Мені теж... 
Вони попрощалися. Ягмур поспіхом покинула кафе і вийшла на свіже повітря. Якщо говорити м'яко, то ця новина була неочікуваною. Що ж Емір задумав? Чому він це приховував?
— Та-ак... — видихнула дівчина — Як він там казав... Думай, перед тим як щось зробити, не треба робити все на емоціях. Фух-х. Поговорю з ним про це ввечері, але точно не зараз.
Дівчина дістала телефон і набрала номер Еміра. Щойно чоловік взяв слухавку, вона випалила:
— Нам потрібно поговорити, сьогодні о сьомій на набережній, напроти парку.
— Вау, маленька, такий грізний тон, — посміхнувся чоловік — Тобі також привіт. Добре, я буду.
— Це важливо.
— Навіть якщо не важливо, я буду.
Ягмур відчула, що зараз емоції візьмуть гору, тому негайно поклала слухавку.
Коли Ягмур прибула до фірми на неї там чекав невеликий сюрприз. До її кабінету постукала секретарка і повідомила:
— Пані Ягмур, в залі для конференцій на вас чекає Чагла Ердоган. Вона приїхала приблизно десять хвилин тому.
— Дуже добре... — пробурмотіла Ягмур — Власне кажучи, я її сьогодні не чекала, але нічого страшного.
Рудоволоска попрямувала в зал для конференцій, де на неї чекала висока худорлява дівчина із світлим хвилястим волоссям, її очі були неприродно світло-блакитні, а шкіра бліда, старанно виправлена контурингом.
— Доброго дня, — привіталася гостя — Я чекала на зустріч з вами, пані Ягмур. Мені цікаво познайомитися з сестрою своєї улюбленої партнерки Меліс.
— Взаємно, — Ягмур натягнула посмішку і потисла руку Чаглі. 
— Вибачте, що так рано приїхала. Сама неочікувала, — посміхнулася Чагла.
— Нічого страшного. Давайте присядемо, — Ягмур запросила гостю до столу і вони продовжили бесіду.
— Я до речі, планую залишитися в Туреччині. Досить з мене життя закордоном.
— Давно ви живете за кордоном?
Чагла притихла, але продовжила.
— Ще з юних років. Батьки вирішили, що для мене так буде краще... Але зараз не про це, — посміхнулася дівчина — Я б хотіла обговорити з вами наші справи.
Дівчата обговорювали нову колекцію та плани на неї. Але у Ягмур залишилася якась незрозуміла емоція. Їй здалося, що хтось колись розповідав про Чаглу, але зовсім не з ділового боку. Під час переговорів, Ягмур покликала Сінем, яка могла ще більш детально розповісти про одяг. Чагла залишилася задоволеною.
— Ви не підводите свою сестру, — посміхнулася гостя — Я не знаю чому вона відійшла від справ, впевнена, що мене це не стосується, але ваша нова колекція повністю мене задовольнила. Я думаю, що ми з вами підпишемо контракт і ваші нові сукні побачать світ.
— Дуже добре, що ми дійшли згоди, — зраділа Ягмур.
— Так. Я вам вдячна за хорошу презентацію, але мені час іти. На все добре.
Дівчата попрощалися і Чагла покинула приміщення.
— Це перший у твоєму житті контракт! Вітаю! — Сінем обійняла рудоволоску з неприхованою радістю.
— Дякую. Це єдине хороше на сьогодні, — в'яла посмішка Ягмур зовсім не порадувала Сінем.
— Слухай, Ягмур, ти ж можеш мені довіритись, — сказала дизайнерка.
— Звичайно можу. Я давала тобі читати свій недописаний роман. Зараз усе розповім.
Ягмур коротко, але по суті розповіла не тільки сьогоднішні події, а й ті, що відбувалися з нею останнім часом.
— Емір той самий брат?! — бідолашна Сінем аж закашлялася. Вона зробила декілька ковтків води з пляшечки, яка стояла на столі і продовжила.
— Ягмур, ми планували навідати Ебру, ти ж ще не передумала?
— Звичайно не передумала. Поїдемо завтра, не проти? Бо сьогодні у мене важлива розмова з Еміром! — Ягмур стукнула долонею по столу.
Залишок дня рудоволоска настільки чекала вечора, що рахувала не просто хвилини, а секунди до зустрічі з Еміром. Ягмур прийшла десь за півгодини раніше, ніж потрібно і дивилася на неспокійне море, яке шуміло і віддавало свіжістю.
— Я прийшов раніше, але ти всеодно мене випередила, значить це щось справді дуже важливе, — пролунав з-заду голос Еміра. Ягмур різко повернулася і глибоко вдихнула.
— Дай мені відповідь на запитання, — дівчина стисла кулаки і подивилася чоловіку прямісінько в очі — Ти знаєш, хто брат Меліс, з яким вона уклала договір?
— Що? Договір? 
Ягмур знову глибоко вдихнула і продовжила.
— Я рада, що ти з'явився у моєму житті. Але ти мене убив тим, що приховав від мене. Я все знаю. Знаю, що це ти брат Меліс. І приховував це від мене із самого початку.
Десь секунди дві-три Емір мовчки дивився на дівчину.
— Я не хотів тебе засмучувати, — спокійно виправдався він — Тому що Меліс мені говорила, що ти не знаєш.
— Ти ж знаєш які умови має договір? — Ягмур почала говорити так, неначе її мова зараз переросте на істеричний крик — Назви хоча б одну причину, яка дозволить мені вірити, що ти не причетний до зникнення Меліс!
— Я ж допомагав тобі. І так само переживав за сестру, як і ти. Ти думаєш я б став допомагати малознайомій дівчині тільки через те, щоб вона не чіпала мене і мої справи? Я хотів лише об'єднати наші сили, щоб знайти Меліс, — Емір поводив себе так, неначе Ягмур навела на нього зброю.
— Звідки мені знати, що ти допомагаєш, щоб не замести свої ж сліди?
— Я розумію, що деякі злочинці так роблять, але я не злочинець. Для чого мені акції Меліс? У мене достатньо грошей, мій бізнес процвітає і я б точно не убивав людину, та ще й через гроші!
— Чому Меліс не хотіла, щоб я знала?
— Я думаю, вона не хотіла руйнувати твою психіку і уявлення про вашу сім'ю. Меліс хотіла, щоб ти вважала її рідною сестрою.
— Еміре, ти міг мені сказати! Як я тепер буду довіряти тобі?! — Ягмур таки зірвалася на крик.
— Ягмур, це єдине, в чому я обманув тебе! — чоловік взяв дівчину за плечі.
— А як щодо твоїх стосунків з Адженою? Здавалося б, тут теж щось не чисто, але я думаю, що ти просто типовий бабій!
— Я кохаю тебе Ягмур! — Емір на емоціях сказав таку фразу, по очах стало видно, що він сам був в шоці, але його слова правдиві — Слухай, я з Адженою по іншій причині і я пообіцяв тобі розповісти, коли прийде час. Я розповім.
— Як мені тобі вірити?! Ти стільки приховуєш від мене!
— А кому тобі зараз залишається вірити? До того ж, ти зараз не відсторонилася від мене, тобі подобається, що я поруч. І це правда, навіть не сперечаюйся.
Ягмур гнівно подивилася на Еміра, а потім грубо відштовхнула його від себе. Чоловік не відійшов ні на сантиметр. Він лише застосував свою фізичну силу і притиснув Ягмур до себе.
Здавалося, що навіть повітря наповнене абсолютно різним набором емоцій, шум моря додавав атмосфери, але найбільшою несподіванкою став дуже раптовий і гучний постріл...