Глава 10

Ніколи не думайте, що у привабливій коробці може бути такий же хороший подарунок. Довіряти зовнішньому вигляду часто навіть небезпечно. Цього разу саме так і було. Ягмур підняла кришку і жахнулася — всередині була величезна чорна змія. Дівчина впала в ступор. Змія скористалася цим і плавно виповзла на волю. Ягмур прийшла до тями і швидко втекла із вітальні до себе в кімнату. Тремтячими руками вона взяла телефон і набрала номер Еміра. Чоловік дуже швидко взяв слухавку. 
— Ягмур, щось сталося? 
— Еміре, допоможи! — панікувала дівчина — Мені хтось прислав змію, вона повзає у моєму домі, мені страшно!
— Замкнись у безпечному місці і не виходь, я скоро буду.
Ці слова були як бальзам для душі. Ягмур відчула себе в безпеці, навіть не дивлячись на те, що Емір ще був в дорозі. Але через декілька хвилин рудоволоска задала собі питання: а чому вона зателефонувала саме Еміру? Чому не Мурату, не комусь іншому? Та, власне, і не було когось іншого... З Адженою вони якось не вдало розпрощалися, а інших друзів Ягмур не мала. Дівчина взяла в руки невеличкий столик перевернула його і затулила ним щілину між дверима і підлогою, щоб не пролізла змія. Місце, яке залишилося Ягмур заповнила ковдрою. Дівчина залізла на ліжко і обхопила свої коліна руками уважно дивлячись на двері, щоб вчасно помітити змію, якщо вона все ж таки якось потрапить у кімнату. 
Через деякий час Ягмур почула раптовий постріл в одному з кутків свого дому. Це був дійсно постріл! Важко сказати, що після цього її переповнювали чудові і позитивні емоції, навпаки — стало дуже лячно. Хотілося втекти через вікно, але страх прикував її до ліжка і дівчина не могла поворухнутися. Але дуже скоро після пострілу почувся знайомий голос:
— Ягмур! Ягмур, ти де? — дівчина впізнала Еміра і полегшено видихнула.
— Я тут! — з цими словами дівчина зіскочила з ліжка, прибрала все біля дверей і відчинила їх. Емір вже прийшов на слух, тому що знаходився дуже близько до кімнати, коли шукав господарку. Ягмур без жодних роздумів кинулася чоловікові на шию і міцно обійняла його. Емір цього не очікував, але зовсім не розгубився — пригорнув її до себе і заспокійливо погладив по волоссю.
— Все добре, дівчинко, я знайшов ту змію і пристрелив її.
— Еміре, дякую тобі... Я не знаю що робила б без тебе! — Ягмур ледь не плакала, але від чого не розуміла. Мабуть такий неприємний сюрприз від аноніма дійсно став шоком, але завдяки Еміру вона тепер почувається у безпеці. 
— До речі, чому у тебе відчинені вхідні двері? Ти це спеціально зробила, чи просто забула? — поцікавився Еміра.
Ягмур прибрала руки з його шиї, але ще залишилась в обіймах. — Ти так ризикуєш не тільки отримати небажані подарунки, а я прийняти незваних гостей.
— Я... Мабуть, все-таки забула... — розгубилася дівчина. Вона обережно звільнилася від теплих рук Еміра.
— Як змія потрапила до твого будинку? Дівчина провела Еміра до вітальні, де залишилася коробка, а по дорозі розповіла, що сталося. Чоловік зазирнув всередину коробки і знайшов там записку.
— «Розповіси поліції про бордель і наркотики — тебе вб'ють і твоя сестра залишиться без надії», — прочитав він.
— Сестра залишиться без надії? Еміре, це точно Селім і він знає де Меліс! — випалила Ягмур — Але... Звідки вони знають, що я збиралася завтра йти до комісара Кендала— Тут два варіанти: або подумали логічно, що після того, що сталося можеш заявити, або ти комусь з них необачно розповіла про свої плани. Ягмур задумалася... Може варто піти та розповісти все комісару і нехай поліція розбирається? Але неочікувано до дівчини прийшло одне припущення.
— Еміре, при першій зустрічі з Селімом і його бандою, вони привезли мене до якогось складу. Я пам'ятаю дорогу. Може Меліс була у мене під носом? Таке закинуте місце ідеальне, для утримування людей. 
Емір звів брови і уважно поглянув на дівчину.
— Ягмур, якщо хочеш туди піти, то ми підемо і подивимося. 
— Так, хочу. Але не зараз. Завтра вдень.
— Чому вдень? Може краще вночі, зараз якраз ідеально, — запропонував чоловік.
— Ні, я думаю саме вночі там знаходяться усі члени банди. Тому краще вже завтра.
Емір кивнув, але погляду не зводив з Ягмур. Через декілька секунд він сказав.
— Вибач мене за те, що закрив тебе тоді у кладовій.
Рудоволоска від почутого підняла брови. Це явно було неочікувано і... взагалі, чому це він вибачився? Та ще й так пізно. Хоча не важливо коли. Ягмур завжди думала, що Емір не визнає своїх помилок і тим паче не вибачається.
— Ти... Ти серйозно? — запитала дівчина — Тільки не говори, що довго думав про це і тебе заїла совість.
— Совість заїла, — спокійно відповів чоловік — Але подумав я про це недавно. Вибач. Я був неправий. Лише не люблю, коли лізуть у мої справи та підслуховують мої особисті розмови. Для мене випадок з Ебру має таке значення, що краще щоб про нього ніхто не знав. Ти дізналася, тому я і розізлився. До того ж, я не знав, що у тебе клаустрафобія. Я більше не буду робити тобі боляче, або неприємно. 
— Еміре... Це дуже неочікувано. Я не думала, що ти можеш просити вибачення.
Чоловік повільно вдихнув і видихнув. 
— Так, ти права. Я надзвичайно рідко прошу вибачення. Але у тебе вирішив попросити.
Ягмур була ошарашена. Це настільки незвично, що дівчина навіть трохи почервоніла.
— Нічого, Еміре, якщо допоможеш мені з усім, що буду просити, може тоді і заслужиш прощення. 
Чоловік посміхнувся і ще раз взяв до рук записку.
— Обов'язково все з'ясуємо.
Неочікувано для себе, Ягмур зрозуміла, що плавно вони з Еміром перевели розмову на зовсім іншу тему. Вони розмовляли до глибокої ночі і рудоволоска навіть зробила для себе відкриття — Емір дуже цікавий співрозмовник. Чоловік залишився на ніч у дівчини, тому що вона не могла його виставити за двері посеред ночі.
Наступний день став для Ягмур дуже продуктивним, завдяки плідній праці на фірмі. Цілий день вони з Омером вирішували важливі питання. Це було цікаво, але в один момент захотілося кинути все і втекти. Емоційні переговори з Омером перервала Сінем, яка захоплено тримала в руках якісь папери.
— Пані Ягмур! — крикнула вона «влітаючи» до кабінету — Ой... У вас тут важливі справи..? Я пізніше зайду.
— Ні, ми вже закінчили! — жваво викрикнула Ягмур — Омере, можеш іти.
Чоловік слухняно покинув кабінет. Рудоволоска полегшено видихнула і запросила Сінем сісти.
— Що ти хотіла? — запитала Ягмур — Схоже, щось важливе.
— Так! Я прочитала твою книгу! Точніше її початок! Невже все так заплутано? Я читала і не здогадалася хто може бути злочинцем...
— Все саме так і заплутано. І я не знаю що робити... — Ягмур неначе чекала, що Сінем скаже, що здогадалася про все, але стикнулася з розчаруванням.
— Мені не подобається та Ебру, — сказала Сінем. Ягмур гучно стукнула долонею по столу.
— Мені також! 
— Давай поїдемо разом до неї і вивідаємо якусь інформацію? — запропонувала дизайнерка.
— Ти справді хочеш мені допомогли?
— Я хочу допомогти тобі. Допомогти Меліс... Я думаю, вона жива.
— Я теж так думаю... — на очі Ягмур наверталися сльози, але дівчина швидко опанувала себе — Так. Добре, завтра зможеш? Поїдемо до неї. Сьогодні у мене є деякі справи.
— Звичайно! Завтра буде просто чудово!
Ягмур і Сінем дійшли згоди, це лише підігріло їхній ентузіазм розкрити цю справу.
— О, ледь не забула, — випалила Сінем — Через декілька днів до нас прибуде наша клієнтка, яка хоче замовити окрему колекцію одягу.
— Справді? Що за клієнтка, чому я про неї не знаю?
— Насправді дивно, що тобі про неї не розповіли. Це Чагла Ердоган.
Ягмур на мить задумалася.
— Ага... — мовила вона — Добре, будемо чекати.
Сінем посміхнулася і пішла. Тепер з'явилися ще нові плани, чудово! Але дещо заважало Ягмур нормально сприймати все, що відбувається навколо — погане самопочуття. Здавалося, вона горить із середини, слабкість неначе алкоголь поступово поглинає тіло. Але хворіти не можна! Сьогодні важлива місія з Еміром — потрібно проникнути у загадковий склад, де Ягмур познайомилася із компанією Селіма. Може Меліс весь час була перед носом і ніхто цього не помічав?
Ягмур з нетерпінням чекала, обіду — це час, коли була запланована поїздка до складу. Емір виявився пунктуальним — приїхав вчасно. Ягмур трохи хвилювалася, показувала чоловіку дорогу до складу і попутно встигнула декілька раз чхнути.
Нарешті прибули до місця призначення. Дійсно, в цей час на складі нікого не було, але Емір всеодно завбачливо припаркувався у непомітному місці.
— Як ти себе почуваєш? — запитав Емір, щойно вони з Ягмур вийшли з машини.
— Чесно? Бувало й краще, — голос рудоволоски був таким стомленим, що здавалося, вона зараз із задоволенням лягла б поспати і досить надовго. 
Ненароком, Ягмур перечепилася, хоча дорога була рівною. Емір вчасно схопив дівчину і не дав їй впасти.
— Не треба травм, — чоловік це сказав твердо і турботливо одночасно. Він взяв Ягмур за руку і продовжував так з нею йти. Дівчина не зрозуміла, що сталося, вона навіть не відразу помітила, що Емір тримає її руку. Це трохи не вкладалося їй в голові, та все ж, відсторонитися чомусь не хотілося.
Підійшовши до дверей вони зрозуміли, що так просто на склад не потрапити. Логічно, звичайно. Двері заперті, щоб ніхто не влазив на такий великий склад, наприклад шукати зниклу принцесу.
— Доведеться пролізли всередину іншим способом, — сказав Емір дивлячись на найближче вікно. Воно було середніх розмірів, тому якщо його розбити, то цілком можливо використати замість повноцінного входу. Чоловік взяв камінь, що перший попався на очі, і не вагаючись, розбив вікно.
— Ти впевнений, що тут немає сигналізації? — турбувалась Ягмур.
— На закинутому складі? Навряд. Але можливо все. Давай, — Емір виліз на підвіконня і легко потрапив всередину, а потім подав руку рудоволосці. Дівчина ослабла і підйом на підвіконня їй давався важко, вона навіть не могла нормально закинути ногу. Але Емір просто схопив Ягмур за талію і потягнув до себе.
Опинившись всередині, дівчина не стрималася:
— Знаєш, якби це було в якійсь іншій ситуації, я б сварилася, але так як нам дійсно потрібно було сюди потрапити, то мушу зізнатися, що ти дуже сильний.
— Ти мене недооцінюєш, — Емір криво посміхнувся і знову взяв дівчину за руку.
— З чого розпочнемо? Що будемо шукати?
— Оглянемо будівлю, оглянемо кожну кімнату, постараємось проникнути в ті, що замкнені.
Ягмур оглянула приміщення і вказала на якийсь невеликий хол.
— Там я була! Селім привів мене саме туди!
— Добре, — оглянувся Емір — Але там немає нічого, тому ходімо тим темним коридором.
Чоловік повів за собою Ягмур. Вони заглядали в кожну кімнату, але кожна з них не просто порожня, там навіть не було жодного натяку на злочин, жодних доказів. З кожним разом, дівчина розчаровувалася все більше, але схоже, Емір був абсолютно впевненим в собі і в своїх силах. Неприємним додатком до всього стало погіршене самопочуття Ягмур.
— Еміре... Еміре, зупинись... — врешті сказала Ягмур біля якогось темного закутку — Мені зле.
Чоловік різко зупинився і ніжно поклав свою долоню на чоло дівчини.
— У тебе жар. Як ти вмудрилася захворіти?
— Я не знаю... Еміре мені важко йти... — Ягмур хотіла попросити трохи відпочинку, але чоловік раптово притиснув її у темний куток, прикриваючи всім своїм тілом.
— Що ти робиш..? — обурилась дівчина.
— Ч-ш-ш... — Емір торкнувся кінчиками пальців губ рудоволоски. Через декілька секунд Ягмур зрозуміла чому — по коридору йшли якісь чоловіки, здається їх було двоє. Пощастить, якщо люди Селіма не помітять їх тут, тому що більш за все, чоловіки озброєні. Щоправда, Ягмур не дуже переймалася за свою безпеку поряд з Еміром. Чомусь він змушував собі довіряти в цьому плані.
Двоє чоловіків повільно йшли собі в своїх справах, а Емір надійно прикривав дівчину собою. Здавалося, Ягмур ніколи не була так близько до нього, навіть тоді, коли спала на його грудях. Він дихав глибоко і повільно, а Ягмур вткнулась носом Еміру в шию... Аромат його парфумів зводив з розуму, а рука Еміра на талії дівчини додавала емоцій. Він нависнув над нею і в якийсь момент у рудоволоски підкосилися ноги, чи то від нервів, чи від поганого самопочуття... Власне, це було не так важливо. Емір підхопив Ягмур і притиснув до себе міцніше. Вона помітила, як у нього зачастішало дихання. Від цього у дівчини серце почало битися частіше. В повній тиші її серцебиття сильно виділялося звуком. Ягмур чекала, доки господарі складу пройдуть повз. Чоловіки особливо нікуди не спішили, але все ж настав момент, коли їхні голоси вже чулися десь вдалині.
— Еміре, вони пішли, — врешті вимовила Ягмур. Чоловік залишився стояти так само, навіть не поворухнувшись. Дівчина трохи штовхнула його рукою по грудях, але на Еміра це не подіяло. — Чому ти стоїш? Ми можемо іти, — повторила вона.
— Ще не можемо... — прошепотів Емір. 
Однією рукою він легко припідняв дівчину до себе, а іншою ніжно взяв за підборіддя. Ягмур завмерла. Але Еміра це, звичайно, не зупинило. Він впився в її привідкриті ніжні вуста своїми губами. Чоловік повільно, по черзі цілував губи Ягмур. Це було так ніжно і водночас, пристрасно, що рудоволоска не змогла встояти — забувши про все, вона відповіла йому, так обережно, неначе пробувала на смак невідомий для неї фрукт. Емір впевнено вів поцілунок, і заходив все далі. Всередині дівчини вирували неоднозначні відчуття і емоції — вона хотіла відштовхнути його, але щось не давало їй це зробити, Емір підкорив її в той момент.
Коли чоловік завершив, Ягмур навіть не змогла нічого сказати.
— Залишилося зовсім трохи, я думаю там не багато кімнат, ходімо, — чоловік лагідно взяв Ягмур за руку і повів далі. 
Пройшовши зовсім трохи вони помітили маленьку кімнату із відчиненими залізними дверима.
— Якби я була злодієм, то замкнула б жертву саме тут, — сказала Ягмур, вказавши на цю кімнату.
— Згоден. Але двері, схоже, не замкнені. Можемо зайти і подивитися, що там, — чоловік незадумуючись відчинив двері і ввійшов всередину, Ягмур за ним.
— Еміре, здається, тут і справді хтось був, — Ягмур оцінила обстановку поглядом, де стіл, стільці, ліжко і раковина давали певні підстави для підозри.
— Так, Ягмур, ти права. Давай спробуємо знайти щось вагоме, наприклад якусь річ, яка належить Меліс, — Емір взявся шукати, дівчина зробила те ж саме. Через декілька хвилин пошуку, Ягмур дібралася до ліжка, де перекинула всю постільну білизну. Надія на якийсь результат вже майже зникла, але розчарування розігнала якась маленька річ, яка звякнула на цементній підлозі.
— Що це? — запитав Емір піднявши маленьку річ у формі невеликої жар-птиці.
Брови Ягмур піднялися, а очі наповнилися вогнем.
— Це ж заколка, яку Меліс носить майже завжди! — сказала дівчина — І вона була на ній в останній день, коли я бачила сестру. Я точно пам'ятаю як вимальовувала цю деталь на портреті.
— Значить твоя сестра точно тут була, — Емір явно набрався ентузіазму — Тепер потрібно з'ясувати куди вона поділася звідси і ми...
Слова чоловіка обірвав різкий звук — хтось зачинив металеві двері цієї кімнати. Дивно, що голоси Еміра і Ягмур ніхто не почув, може через те, що вони і справді старалися розмовляти тихо. Але проблема залишилася проблемою — їх зачинили з іншого боку на засув, а єдине вікно в кімнаті було зовсім крихітне. 
— Що нам тепер робити? — прошепотіла Ягмур — Двері металеві, ми не зможемо їх вибити. 
— Не панікуй, — Емір зробив заспокійливий жест рукою і підійшов до дверей. Він переконався, що з кімнати він дійсно не може нічого зробити, тому треба придумати щось інше. 
— Еміре... — дівчина зовсім розгубилася і здавалося, зараз почне задихатися — Я розумію, що через мене і так вже багато проблем, але ця кімната замаленька... Я так не можу... У мене клаустрафобія...
— Охх, Ягмур — чоловік стурбовано підійшов до дівчини, обережно посадив її на ліжко і пригорнув до себе — Слухай, зараз я все владнаю, нічого не бійся, я тут з тобою.
Емір витягнув телефон з кишені і набрав якийсь номер. Ягмур вся тряслась з голови до ніг. Можливо від холоду, можливо від страху перед закритим приміщенням, але вона хотіла, щоб це зараз же припинилося, адже їй здавалося, що Емір вже дуже жалкує, що зв'язався з нею.
Дівчина закрила очі і намагалася заспокоїтися в теплих обіймах чоловіка. Вона чула, як він з кимось розмовляє по телефону, а потім відчула хвилю приємного тепла. Ягмур відкрила очі і зрозуміла, що Емір турботливо зняв із себе піджак і вкрив її ним. Вона так згорнулася біля чоловіка, що піджак накрив її майже всю. 
— Ч-ш-ш, маленька, зараз Юсуф приїде і відкриє нам двері, — заспокоював Емір ніжно обійнявши дівчину — Ти дуже гаряча. Відразу поїдемо в лікарню, навіть не думай сперечатися.
Ягмур, важко дихаючи, притиснулася до Еміра як до рятувального круга. Чоловік пригорнув її до себе і притулився губами до її чола. 
— Мені страшно... І холодно... — бурмотіла Ягмур.
— Все добре, зачекай хвилин двадцять і нас випустять. Це просто кімната, в ній є вікно, де ти можеш виглянути на подвір'я. Тут є я і повір, я не дозволю, щоб тобі щось нашкодило. Ми не залишимося тут надовго. Обіцяю тобі.
— Дякую... Я не знаю, як ти мене терпиш...
— Я не терплю, я тебе... — Емір запнувся — Я тебе ціную. Не хочу, щоб ти страждала.
Ягмур лише сопіла йому в груди. Чекати на Юсуфа довелося не довго — чоловік дуже швидко приїхав, проник на склад і лише декілька хвилин шукав потрібні двері.
— Молодець, швидко приїхав, — похвалив помічника Емір — Я відвезу Ягмур в лікарню, а ти їдь за мною, допоможеш, якщо буде потрібно.
— Слухаюсь, — сказав Юсуф. Він хотів підійти до Ягмур і допомоги їй дійти до машини, але Емір підхопив її на руки, ще більше загорнув у свій піджак і виніс дівчину із приміщення.
Ягмур зовсім не пручалася, їй було так холодно, що вона чимбільше притиснулася до Еміра і повністю довірилася йому. Чоловік посадив Ягмур у машину, зробив все для її комфорту, сів за кермо і повіз до лікарні. 
— Скажи, маленька, як так вийшло, що ти захворіла? — поцікавився Емір по дорозі до лікарні.
— Ми з Муратом трохи розважилися... — хрипким голосом відповіла дівчина — Мабуть це через холодну воду.
— Я його вб'ю! — Емір вдарив рукою по керму — Як можна настільки не берегти дівчину?! Дістав вже зі своїми розвагами!
— Я сама винна... Він мене не змушував.
— Нічого, я з ним поговорю на цю тему. Не хвилюйся, все буде добре.
Ягмур лише повільно видихнула і заперечувати не стала.
Емір відвів дівчину до лікаря, який її ретельно оглянув.
— Ну, що я можу вам сказати, пані Ягмур, — розпочав лікар — Це простуда, але добре, що ви звернулися до нас, бо якби затягнули, могла б бути пневмонія. Пане Еміре, я написав список ліків та графік їх прийому. Нехай пані залишиться вдома декілька днів, полікується. Думаю, вона швидко встане на ноги.
— Дякую, Джане. Привезу пані Ягмур до тебе через деякий час на огляд — посміхнувся Емір. 
Чоловік взяв список ліків, забрав з собою Ягмур і розпрощався з лікарем. Емір привіз дівчину додому, а Юсуф купив все необхідне для неї. Вже вдома вона запитала:
— Не варто було так турбуватися. Ти ще й привів мене до свого особистого лікаря. 
— Варто. Ти повинна дбати про своє здоров'я, — наполягав Емір — А от Мурат взагалі не врахував те, що ти не загартована і що його водні розваги можуть мати погані наслідки.
— Не треба його звинувачувати, у мене є своя голова. Сама винна. Вибач, що завдала тобі клопоту. 
Емір оглянув дівчину з ніг до голови, а потім мовчки підійшов ближче. 
— Ягмур. Я не хочу, щоб хтось завдавав тобі шкоди, — він сказав це так впевнено, що можна було навіть не сумніватися у правдивості цих слів — Ти можеш на мене розраховувати. Завжди.
Емір зробив невелику паузу. Ягмур знову щось хотіла сказати, але чоловік не дав їй цього зробити — він взяв її за підборіддя, потягнув на себе і ніжно поцілував дівчину в губи. Ягмур зніяковіла і відійшла назад.
— Чому ти це робиш? — запитала вона — Ти ж знаєш, що я зустрічаюсь із Муратом. Тобі не здається, що ти вчиняєш неправильно?
— Я ще ніколи не вчиняв так правильно. Мурат мій друг, але якщо я йому скажу, що він тебе не вартий, він повністю погодиться зі мною, — самовпевнено відповів чоловік.
— Ти на мене дивно випливаєш... — розгубилася дівчина — Що ти зі мною зробив? Я ненавиділа тебе.
— Погляди людей змінюються, особливо, якщо постаратися, щоб це відбулося. От я і постарався, — на обличчі Еміра заграла ледь помітна посмішка — Я перший раз в житті поступився комусь. Виявляється це іноді розумне рішення. Замість того, щоб злитися на те, що ти втручаєшся в мої справи, я просто вирішив тобі допомогти. І ще жодного разу не пожалкував про це.
— Але ти ж розумієш, що я з Муратом. Так не можна... 
— Я ні до чого тебе не змушую. Просто знай, що... Я тобою дорожу, — Емір повільно взяв руку Ягмур і оповив її ніжним поцілунком — Одужуй.
Чоловік попрощався і пішов. Ягмур залишилася сама зі своїми думками. Вона випила ліки і лягла в ліжко, закутавшись в ковдру. Що це з Еміром сьогодні? Це було так ніжно. Він був таким милим... Нечесно по відношенню до Мурата мати щось з Еміром, але... Але схоже те, що відбувалося поряд з Еміром було досить приємним. Ягмур заплутала свої думки як тільки могла. Вона навіть задрімала. Починався якийсь туманний але приємний сон... Який перервав телефонний дзвінок. Рудоволоска з небажанням підвелася і взяла слухавку.
— Алло... Ягмур..? Ягмур, допоможи мені, я зовсім близько..! — почувся замучений голос дівчини.
— Меліс..?