Глава 7

Другий поверх клубу був абсолютно пустий. Всі знаходились внизу і розважалися. Аднан це прекрасно розумів, а затуманений мозок Ягмур ледь усвідомлював, що відбувається. Аднан почав знімати сорочку, насолоджуючись повною безпорадністю молодої дівчини. Він вже не просто дивився, а накинувся на неї, неначе голодна гієна, впився в шию і почав нахабно цілувати її. 
— Пусти мене... — ледве вимовила Ягмур, намагаючись якось захистити себе, але звичайно, шанси були далеко не рівні. 
Раптом, хтось сильно відтягнув Аднана від Ягмур... Це був не на жарт злий Емір, який схопив чоловіка і з усієї сили вдарив його кулаком по обличчю. Аднан від такого удару буквально відлетів на півметра і впав на підлогу.
— Як ти посмів навіть торкатися до неї?! — лютував Емір — Вона що схожа на тих, з ким ти зазвичай розважаєшся?! 
Емір підняв покидька і знову задав йому по заслузі. Після декількох отриманих ударів, Аднан почав виправдовуватись.
— Я ж не знав, що вона з тобою... Вона сказала, що сама прийшла...Емір схопив чоловіка за горло і проволав:
— Я її привів до тебе! Тобі повинно бути достатньо, що вона МОЯ знайома! Більше НІКОЛИ на неї навіть не дивися! — Емір ще раз ударив Аднана, той упав на підлогу і більше не наважувався підводитися.
Емір підійшов до лежачої Ягмур, обережно взяв її на руки і виніс із кімнати. Дівчина була такою слабкою, що навіть в руках ненависного їй Еміра, в даний момент, почувала себе в безпеці.
Рано вранці, Ягмур прокинулася від сильного головного болю. Здавалося її голову хтось хотів надути, неначе повітряну кульку і вона ось-ось лусне. Через це дівчина навіть не відразу зрозуміла, що знаходиться у невідомому місці. Це була затишна, простора і світла кімната з величезними вікнами на всю стіну. Ягмур лежала на такому м'якому ліжку, що здавалося, вона пливе на хмарині... Але все псував лютий головний біль. Біля себе дівчина також побачила молоду струнку жінку, яка наливала воду у стакан. Вона була одягнена якось офіційно: біла блузка і чорна спідниця. Складалося враження, це її місце роботи.
— Добро ранку, пані Ягмур — посміхнулася ця жінка. Рудоволоска трохи підвелася, оглядаючи приміщення.
— Доброго ранку... — щойно Ягмур це сказала, як біль в голові неначе збільшився в два, а то й і у три рази.
— Ось, прийміть ліки від головного болю, вони вам допоможуть — жінка простягнула пігулку і склянку з водою. Ягмур не задавала зайвих питань і просто прийняла допомогу, тому що зараз їй аж дуже хотілося припинити цей нестерпний біль.
— Раджу вам ще трохи поспати, ліки обов'язково допоможуть. Якщо щось треба, я до ваших послуг, можете кликати в будь-який момент. Ванна кімната за цими дверима. Вибачте, ви прокинулися дуже рано, тому сніданок ще готують. Можете спуститись вниз десь через півгодини. Вибачте за незручності, але я маю допомоги на кухні — після цих слів жінка покинула кімнату. Ягмур не зрозуміла, про які незручності говорила жінка, але їй було відверто байдуже на сніданок і все інше. Єдине бажання зараз — вгамувати головний біль! Але дівчина також збагнула, що має невелику проблему — вона не знає, що це за місце і як вона взагалі сюди потрапила. Весь вчорашній вечір був повністю вирізаний із пам'яті. Останнє, що пам'ятала Ягмур було те, що вона дивилася на Мурата в компанії дівчат і короткий момент, коли підійшов Аднан. Після випитого бокалу шампанського все попливло... Ягмур намагалася заснути і їй, на щастя, це вдалося. Дівчина проспала ще декілька годин, а коли прокинулася вже був майже час обідати. Головний біль повністю стих, тому вона могла вже краще оцінити обстановку — що це на ній одягнуто? Рудоволоска звернула увагу на вишневий пеньюар, що був на ній. Звідки він узявся і найцікавіше, хто його на неї одягнув? Через декілька хвилин знову зайшла та сама жінка, що була зранку і посміхнулася:
— Як добре, що ви поспали, пані Ягмур. Я заходила і принесла вам чистий одяг, будь ласка. Вам щось ще потрібно? — жінка була настільки ввічливою, що Ягмур аж зніяковіла від цього.
— Так, я б хотіла дізнатися, хто цей добродій, який дав мені одяг? — запитала рудоволоска.
— Пані Джансу особисто обирала одяг для вас.
— Ага... Пані Джансу значить... — здавалося мозок Ягмур зараз зірветься від потоку інформації.
— Через годину буде готовий обід, запрошую вас спуститись, бо ви ж зовсім ще нічого не їли.
— Дякую... Скажіть, а де я зараз знаходжусь? 
— У будинку Картальоглу.
Ягмур трохи розгубилася.
— Картальоглу... Як я...? Е-м... А хто... хто така пані Джансу?
Жінка посміхнулася.
— Пані Джансу дружина пана Еміра.
Ягмур зараз настільки витріщила очі, що жінка сама здивувалася і запитала:
— О, ви знаєте пана Еміра, але не знали, що він одружений?
— Навіть не підозрювала... — Ягмур почувала себе зараз максимально розгубленою і здивованою. Вона навіть і не могла б подумати, що у Еміра є дружина. Але чому вона ніколи не бачила Джансу? Адже було мінімум два випадки, коли можна було її зустріти: бал і показ. Хіба на такі заходи не з'являються парами?
— Пані, а як я можу до вас звертатися? — поцікавилася Ягмур.
— Мене звати Мюдже, я працюю у цьому будинку.
— Зрозуміло. Дякую Мюдже, за те, що ви потурбувалися про мене.
Жінка посміхнулася і пішла. Ягмур привела себе в порядок і вийшла з кімнати на пошуки господарів будинку. Дім, як і очікувалося, виявився величезним. Ягмур спустилася вниз до вітальні і зустріла там молоду жінку, яка сиділа на дивані і читала журнал. Вона мала світле хвилясте волосся, струнку фігуру та добре обличчя... Принаймні, так здавалося.
— Пані Джансу? — запитала Ягмур.
Жінка миттєво відвела очі від журналу.
— Так, Ягмур, — посміхнулася вона і підвелася з дивану — Не треба офіційності, можна на «ти».
— Джансу, дякую за турботу, але у мене купа запитань... — сказала Ягмур, продовжуючи перебувати у розгубленому стані. 
— Можеш задати їх Еміру, він якраз у себе в кабінеті.
— А чому не на роботі? 
— Сьогодні неділя, на роботу в цей день, зазвичай, не ходять — посміхнулася Джансу.
Ягмур від цього легше не стало. Невже вона так загубилася в часі? Забула який сьогодні день, майже повністю не пам'ятає вечір...
— Давай я відведу тебе, — Джансу запросила рудоволоску пройти за нею, довела до дверей кабінету Еміра, побажала успіхів і пішла. Ягмур несміливо постукала і ввійшла. Емір підняв очі, відриваючись від ноутбука. 
— Як ти себе почуваєш? Голова не болить? — відразу запитав він.
— Все добре, Мюдже дала мені ліки. 
Емір кивнув, підвівся з крісла і підійшов до гості. Він безцеремонно доторкнувся рукою до її щічок і лоба. Ягмур різко відійшла назад.
— Жару, здається, немає. Дуже добре — сказав Емір. Він запросив Ягмур сісти разом з ним на диван, на що вона погодилась. 
— Еміре, як я сюди потрапила? Що сталося? — нервово вимовила Ягмур, недовірливо дивлячись на чоловіка.
— Не треба більше бачитися з Аднаном. Погана це була ідея. Особисто мій промах.
— Чому? Ти ж навіть запропонував зробити з ним спільну колекцію, він, здається, не проти.
Емір на мить замовк, а потім сказав:
— Ти... Ти ж нічого не пам'ятаєш?
— Нічого...
— Я не буду перетворювати твою цікавість на скомканий папір, як це роблять в серіалах. Скажу прямо. Аднан небезпечний. Він підсипав тобі наркотик, через який ти стала ослабленою. Цим легко скористатися, тому він відразу ж повів тебе на другий поверх в одну з кімнат. Аднан часто так робить, але, в основному, його жінки самі на це погоджуються. Він має незаконну справу — виготовляє наркотик, а потім підсаджує на них інших і продає або користується жертвами. Суть цього наркотику в тому, що після першого прийому ти нічого не пам'ятаєш, а коли протягом чотирьох днів після цього відчуваєш запах тієї субстанції у тобі прокидається непереборне бажання її прийняти. Так і з'являється залежність.
Ягмур уже не пам'ятала скільки разів за цей день вона дивувалася. Але те, що зараз розповів Емір було просто піком всього.
— Чому його досі не посадили?! — обурилася Ягмур.
— Тому що про це знає тільки певне коло людей. Але вони мовчать, бо Аднан настільки вишукано підсадив на свій бірборс інших, що його або вживають, або ним торгують, або колись вв'язалися в це і Аднан має на них компромат. Для інших, зв'язок Аднана з наркотиками лише чутки. Дивно, правда? Одного разу це дійшло до поліції, але довести нічого не змогли. Місце виготовлення бірборсу так і не знайшли. В деяких людей, які здали аналізи, знайшли підозрілу речовину, але всі мовчали, звідки вона взялася. Ось так Аднан і прикріпився дилером. Бірборс — наркотик «для своїх» або для жінок, яких Аднан хоче на одну ніч, придуманий ним самим.
— І всі мовчать, тому що самі так чи інакше замішані в цьому?
— Так. Переважно це люди із шоу-бізнесу.
— А чому тоді Аднан вирішив нагодувати мене наркотою і... кхм... Якщо я пропонувала йому спільний проєкт? 
— Я ж колись навіть назвав тебе розумною... — видихнув Емір — Ягмур, ти б нічого не запам'ятала. Ти ж і зараз не пам'ятаєш, що сталося? Це я тобі розповів. Могла б подумати, що просто перепила і все. А для надійності, Аднан міг і повторно запропонувати тобі скуштувати його творіння. Тоді ти б підсіла.
— Який негідник...! — і тут Ягмур неначе вдарило током — Еміре, а наскільки далеко все зайшло??!
Чоловік співчутливо глянув на рудоволоску.
— Не бійся. Постраждала тільки твоя ніжна тоненька шийка. 
Ягмур почала тепер свідомо перекручувати всю інформацію в голові... Невже вчорашня ніч могла стати для неї такою бридкою? Але фактично, вона такою і стала, бо від однією думки про те, що могло статися просто паморочилося в голові... Дівчина повернулась своїм корпусом до Еміра, який сидів повністю розслаблено, склавши одну руку на спинку дивану, а іншу на бильце, і подивилась йому в очі. Хоча він і викликає великі сумніви щодо своєї особи, але якщо вірити його словам, то цей чоловік врятував Ягмур від зґвалтування. Подумати тільки... Який же Аднан негідник і як вона могла взагалі на це попастися? Від злості чи від страху у Ягмур почали виступати сльози.
— Дякую тобі... — зовсім неочікувано для себе, рудоволоска повільно обійняла Еміра.  Чоловік був майже шокований такими діями своєї гості. По правді кажучи, він розгубився, але потім обережно обійняв її у відповідь. Ягмур, після усвідомлення інформації невпинно почала плакати. Емір старався втішити її, повільно перебираючи пальцями руде волосся.
— Ягмур, все обійшлося, немає чого хвилюватися. Ми знайдемо інший спосіб вирішити нашу проблему. Тобі більше не можна бачитися з Аднаном, для тебе він небезпечний. 
Після декількох хвилин проведених в сльозах, Ягмур, врешті, заспокоїлася. В один момент вона неначе прокинулася, а зрозумівши, що весь цей час провела в обіймах Еміра різко відсторонилася від нього.
— Вибач, Еміре, — сказала Ягмур витираючи сльози — Я не знаю як це сталося. Насправді я не хотіла тебе обіймати, але так чомусь вийшло і... Я не хотіла цього. 
— Та нічого, все добре. У всіх буває хвилинна слабкість. 
— У тебе сьогодні зустріч з Адженою, — вирвалося у Ягмур — Чому ти запросив її на побачення? 
Сказавши це, рудоволоска замовкла. Чому хоча б ЦЕ вона вирішила вставити в розмову? Дівчина навіть не знала, що в своїх діях здивувало її більше: обійми з Еміром чи це недоречне запитання, яке було взагалі ні до чого?
— Так, жінки люблять все розповідати подругам, — кивнув своїм думкам Емір.
— Стоп. А як же твоя дружина? — раптово Ягмур згадала, про шлюб з Джансу і від цього їй стало не по собі. Ну, власне, нічого хорошого вона про Еміра і не думала. 
— Ти мене сьогодні дивуєш, Ягмур. Але не сильно. Давай дещо залишимо в секреті, добре? 
Ягмур опустила очі і задумливо прикусила губу. Через декілька секунд вона поставила нове питання:
— Еміре, чому ти не здаєш Аднана в поліцію?
Чоловік неохоче відповів:
— У мене з ним... Свої справи. Тобі не треба знати. Ти і так вже в цю справу намагалася влізти.
— Це якось зв'язано з Ебру? — Ягмур спіймала на собі трохи роздратований погляд Еміра — Добре, ми домовлялися, я не буду більше цим цікавитися.
— Хороша дівчинка, — Емір схвально кивнув головою. 
— У мене ще є запитання.
— Давай, якщо по темі.
Ягмур підозріло оглянулася, підсунулась ближче до чоловіка і зробила голос тихішим:
— А чому твоя дружина так добре до мене відноситься? Тобто її взагалі не напружує те, що ти привів незнайому дівчину додому? І взагалі, я навіть не підозрювала, що ти одружений...
Емір відверто розсміявся. Ягмур косо глянула на нього, відсунулась від і запитала:
— Що? Мені цікаво. 
— Навіщо тобі моє сімейне життя? — посміхався Емір. Ягмур зніяковіла. А й справді, навіщо вона про це питає? 
Дівчина почала оглядати кімнату, щоб уникнути погляду Еміра. Це був строгий кабінет, де не було майже нічого лишнього, але увагу привернула шафа, з прозорими дверцятами, де зберігалися всякі дрібні але цікаві речі. Серед них Ягмур побачила перстень і діадему. Вони були схожі на ті, про які говорив Селім.
— Еміре, що це за прикраси? — дівчина вказала на цікаві їй речі.
— Люблю коштовні дрібнички. Це діадема однієї з султан Османської імперії, перстень також. Хочеш детальніше про їхню історію?
— Ні-ні, просто... Забудь. Емір якось незрозуміло глянув на рудоволоску. 
— На ці дві прикраси полює одна жінка, — продовжив він — Декілька разів намагалася їх викрасти. Не дивно звісно, бо вони тут найкоштовніші.
— Що за жінка?
— Лейла Озтюрк, може знаєш таку? Ми здається її бачили при знайомстві з Аднаном. 
Всередині у Ягмур вже похололо. Вона усвідомлювала, що Селім просить викрасти ті прикраси, можливо саме для Лейли. Може ця жінка якось пов'язана із зникненням Меліс? Адже, швидше за все, саме її запрошення на бал отримала Ягмур. Відправником був Селім, а значить Лейла також якось зв'язана з цим. І що тепер, викрадати ці прикраси? Ні. Ягмур не зможе. Треба розказати комусь про це, але кому? Еміру Ягмур все ще не довіряє, Мурат заплямував себе в її очах, з Адженою останнім часом не складаються стосунки, а сказати поліції... Може все таки обрати останній варіант? А якщо Селім про це дізнається і буде тільки гірше?
— Про що задумалася? — почувся голос Еміра. Ягмур трохи здригнулася від несподіванки.
— Та так... Не важливо. Все добре.
— Тільки не говори, що ти знову втрапила в якусь халепу.
Дівчина ніяково підвелася.
— Еміре, дякую за допомогу і гостинність, але я хочу піти. Я сьогодні все роблю і говорю не так...
— Ти можеш залишитися і пообідати.
— Я не хочу, дякую. Краще поїду додому.
— Мій водій відвезе тебе. Я розпоряджуся. 
Чоловік підвівся, дістаючи з кишені телефон.
— Ні, я сама впораюсь, — м'яко заперечила Ягмур.
— Я вже говорив тобі, що мені не потрібні додаткові проблеми? Хасан відвезе тебе, навіть не думай ще щось сказати проти.
Емір наполіг на своєму, тому Ягмур відвезли додому. Але коли дівчина переступила поріг свого будинку, то зрозуміла, що двері відчинені. Вона завмерла на місці, але через хвилину повністю відкрила двері і зайшла в оселю. 
Ягмур на носочках обійшла будинок і нікого не виявила, але коли зайшла на кухню, то побачила трьох знайомих чоловіків на чолі з Селімом.
— Що ви тут забули? — крикнула Ягмур. 
Чоловіки, помітивши її посміхнулися, а Селім, тримаючи в руках ніж і грушу розпочав розмову.
— Як успіхи, дівчинко? 
— Ти про що? — Ягмур поспіхом шукала що схопити для самооборони, але Киванч швидко підійшов до неї і скрутив їй руки за спиною, міцно тримав, недобре посміхаючись. Від його виразу обличчя Ягмур стало моторошно, а Селім продовжував, наче нічого не відбувається:
— Я про прикраси, які ми просили дістати і до того ж уже нагадували про це. Коли ми їх отримаємо?
— Пані Лейла не може дочекатися? — випалила рудоволоска. Усі чоловіки переглянулись.
— Звідки ти знаєш?! — здивувався Арас. 
— Стули пельку! — прогарчав на нього Селім.
— Ви ж на неї працюєте, так? — продовжувала Ягмур.
— Немає вже сенсу робити вигляд, що ми не знаємо, хто така Лейла — гримнув Селім, зиркнувши на Араса — Так, вона хоче свої прикраси. І ти нам їх дістанеш.
— Слухайте, ви нічого мені не зробите. Я вас не боюся.
Селім плавно почав підходити до Ягмур, не випускаючи з рук ніж.
— А що ж надало тобі сміливості? — запитав він — Якщо знаєш про Лейлу, то може хочеш потрапити в її модельне агенство?
— Навіщо це? — Ягмур не знала до чого тут агенство, але вона вже почала сумніватися, що Лейла зараз повністю вибралася з незаконних діянь. Хоча Мурат і говорив, що вже все нормально, Ягмур не дуже хотілося вірити його словам, після того, як він безцеремонно покинув її на показі.
— А ти не знаєш навіщо? — Селім стояв дуже близько до дівчини дразнячи її ножем — У неї чудове агенство. Багато чоловіків його люблять і частенько заходять.
— Щось я не розумію про що ти...
Селім розсміявся.
— Ти не така розумна, як ми думали. Але нічого, зрозумієш, що за агенство, коли ми тебе туди відведемо. Швидко ти звідти не виберешся, тому раджу такій ніжній дівчинці туди і не сунутись. Ти ж знаєш, що треба для того, щоб з тобою нічого не сталося? Дістань нам прикраси! 
Ягмур мовчала. Їй було бридко навіть знаходитися з цими чоловіками в одному приміщенні. Врешті, вона запитала:
— Що ви зробили з Меліс?
— МИ зробили? — здивувався Селім — У тебе немає інших варіантів? Ми допомагали тобі, забула?
— Ідіть куди подалі з такою допомогою! Мені потрібна моя сестра! Розкажіть все, що знаєте і я дістану вам ті кляті прикраси!
— Ми розкажемо все, що знаємо. Навіть розкажемо яка особисто наша роль у цій ситуації. Але спочатку — прикраси. Дізнаєшся все, — Селім говорив це настільки серйозним тоном, що спонукав Ягмур повірити.
— Скільки часу ви мені даєте на прикраси? — запитала дівчина.
Селім трохи подумавши сказав: 
— Два дні. Якщо не впораєшся, ми прийдемо із більш серйозними намірами, це зрозуміло? А, ще... Навіть не думай заявити в поліцію. У нас є люди, які дізнавшись про наш арешт зададуть тобі жару, не сумнівайся.
— Добре, я постараюсь... Скажіть, що за агенство?
— Все, що ти можеш знати це те, що там всі жінки за своїм бажанням. Тому тебе будуть добре там утримувати, не втечеш. Лише... Кхм... Я сумніваюся, що у тебе гарні стосунки з Еміром.
— Чому Емір скрізь фігурує? — обурилася Ягмур — До чого він ТУТ?
— Йому вдалося витягти одну дівчину з агенства, яка теж була рідкістю, потрапила туди не по своїй волі. Так. Все. До нових зустрічей.
Киванч грубо відпустив рудоволоску і чоловіки, єхидно попрощавшись пішли.
Ягмур сіла за кухонний стіл. Вона роздумувала навіть не над тим, що їй доведеться вкрасти в Еміра прикраси, вона думала про агентство. Що ж воно із себе представляє і що там може бути не так? І та дівчина, врятована Еміром... Чомусь Ягмур здалося, що це Ебру.