Глава 6

Ягмур так важко давалося усвідомлення даної інформації, що їй довелося випити дві склянки води і ходити по кабінету хвилин п'ять. Омер намагався якось пом'якшити ситуацію, але Ягмур накручувала себе із неймовірною швидкістю так, що важко було її у чомусь переконати.
— Не буду діяти на гарячу голову — врешті сказала Ягмур — Зателефоную ввечері батькам, а доки трохи заспокоюсь.
— От і правильно. Приступи до роботи, це буде тебе відволікати — порадив Омер.
— Ти правий. Навідаюсь до Сінем. Хочу подивитися її ескізи.
Ягмур рішуче вийшла із кабінету і відправилася до молодої дизайнерки.
Сінем була зайнята одним цікавим ескізом — цю сукню вона називала грандіозною, таку, що неможливо буде перевершити. Не хотілося відволікати від активного процесу її створення, але... 
— Привіт, Сінем, як твої справи? — посміхнулася Ягмур.
— О-о, пані начальниця — Сінем щиро посміхнулась у відповідь — Дуже рада бачити! Але... Що з твоїм обличчям?
— Довго розповідати.
— А ти постарайся, — наполягала дівчина — Я б хотіла познайомитися з тобою ближче. Ти знаєш, я хороший слухач і порадник, мені не начхати на чужі проблеми.
— Ну... Добре — здалася Ягмур — На мене напав якийсь головоріз і побив.
Сінем емоційно здивувалася.
— Ти знайшла його? — занепокоїлась дизайнерка — Дала йому по заслугах?
— Насправді, я відмовилася заявляти в поліцію. 
— Чому?! Його потрібно покарати!
— Просто... Я знаю, хто замовник —  Ягмур відвела погляд.
— У тебе є вороги? — здавалося, з кожною реплікою Ягмур, Сінем непокоїлася і дивувалася ще більше.
— Все дуже складно... — раптом, в голову Ягмур прийшла одна маленька ідея — Ти знаєш Аднана Далкилича? Сінем різко вдихнула повітря, демонструючи здивування.
— То це він зробив з тобою?! — припустила дівчина — Як був покидьком, так і залишився!
— О, стій, ні! Це не він. Я просто так запитала.
— Не просто так, — Сінем прижмурила очі — Що у тебе з ним?
— Нічого, я з ним не знайома. Хочу познайомитися і дізнатися дещо.
— Твоє щастя, що ти з ним не знайома! Огидний чоловік!
Ягмур зрозуміла, що може багато чого вивідати у Сінем, тому вирішила скористатися ситуацією:
— Розкажеш про нього?
— А ти скажеш навіщо тобі ця інформація?
Ягмур замовкла. Їй так не хотілося ділитися своїми проблемами ще з однією людиною, що почала вселяти в себе думку, що Сінем нічого нового їй не розповість і факти будуть ті самі.
— Вибач, я не хочу ділитися — твердо сказала Ягмур. Сінем промовчала декілька секунд, вивчаючи співрозмовницю підозрілим поглядом.
— Добре, я розповім, — погодилася дизайнерка — Аднан в жахливих стосунках з Меліс, тому що наша фірма часто отримує великі замовлення закордоном. В основному, це головна причина того, що Аднан часто нам влаштовував всякі підлі речі. Не раз заявлявся тут з погрозами. А ще... — голос дизайнерки став трохи тихішим — Його підозрюють в тому, що він трохи бавиться з наркотиками. І любить молоденьких дівчат.
— Цікаво... — замислилась Ягмур.
— Ягмур, де твоя сестра? Я не дурна. Думаю вона не відпочивати поїхала.
Рудоволоска подивилася на Сінем і не знала, що їй відповісти. 
— Давай якось потім поговоримо про це, зараз багато роботи... — Ягмур впевнено встала і вийшла з кабінету дизайнерки.
Залишок дня Ягмур плідно працювала. Вона навіть зловила себе на думці, що їй реально подобається ця робота і можливо, вона даремно відмовилася вести сімейний бізнес. Коли дівчина вже збиралася додому, їй зателефонував Емір.
— Слухаю, Еміре.
— Ягмур, нам не пощастило. Аднан зараз закордоном, але десь через тиждень повинен повернутися. Тому скажу тобі пізніше про зустріч, добре?
— Добре. Скажи, а як давно він закордоном?
— Два дні тому поїхав до Франції.
— Зрозуміло... Дякую. На хвилинку Емір замовк, але потім запитав:
— Як ти себе почуваєш?
Ягмур настільки ввели в ступор ці слова з уст Еміра, що вона ледь не випустила телефон з рук.
— Е-м... Нормально, здається — невпевнено відповіла Ягмур.
— Не треба було тобі сьогодні йти на роботу — твердо сказав Емір.
— Мені набагато легше... Стоп. Звідки ти знаєш, що я на роботі? — насторожилася Ягмур.
— Це зараз не важливо. Якщо захочеш, можеш телефонувати. З приводу будь-якого питання.
— Що з тобою? Чому ти так різко почав цікавитися моїми справами?
Емір знову замовк на декілька секунд.
— Скажу так: я не хочу додаткових проблем. Все, що мені від тебе треба, це просто скоріше розібратися в цій справі і...
— ...і спалити всі мости, що ведуть до мене — перебила його Ягмур.
— О ні, я не буду палити мости. Ніколи не знаєш де і коли тобі знадобиться людина, те, що ти знаєш про неї, ваші стосунки і таке інше.
— Шукаєш у всьому вигоду?
— Я просто завбачливий. Життя таке, що неможливо все передбачити, але мати якісь козирі в руках ніколи не завадить, правда?
— Добре, бувай. Не забудь мені повідомити про Аднана.
Емір засміявся, а Ягмур кинула слухавку.
Дівчина вже їхала в таксі додому, але їй знову хтось телефонував. Цього разу, це був комісар Кендал.
— Слухаю, комісаре.
— Доброго вечора, пані Ягмур. Скажіть, ви можете зараз приїхати до відділку?
— Щось сталося? — насторожилася дівчина.
— Маю для вас невелике завдання, будьте ласкаві.
— Добре, я скоро приїду.
Ягмур сказала таксисту змінити маршрут і вже через декілька хвилин сиділа в кабінеті поліції.
— Це запрошення на бал ви отримали разом з листом, правда? — запитав Кендал.
— Так. Я теж здивувалася.
— Ви здивувалися, але чому не запитали про це у свого постачальника інформації? Не подумали, звідки у нього це запрошення?
— Я не могла запитати, а коли зустрілася з Селімом, то зовсім забула про це. Може він просто так десь дістав...
— Ніщо не буває просто так! — суворо перебив комісар.
Ягмур на хвилинку задумалася, а потім дещо їй спало на думку:
— Мурат говорив, що сам відправляв запрошення, а мене він тоді ще не знав.
— От бачите, пані Ягмур, яка цікава картинка складається. Пан Селім міг взяти це запрошення тільки у того, хто повинен був піти на бал. Такі запрошення не продаються, як білети в кінотеатрах. Можете розпитати пана Мурата про те, кого не вистачало на балу?
— Чому ви самі не запитаєте? — трохи обурилась Ягмур.
— Немає потреби втручатись поліції в справи, які не стосуються вбивства. 
— Як це не стосуються?!
— Прямого зв'язку між балом і вбивством немає, тому...
— Прошу, не називайте це вбивством! — перебила Ягмур — Меліс жива! І я це знаю! Добре, я запитаю Мурата і вам повідомлю.
Вже сутеніло, а Ягмур сиділа на лаві біля поліцейського відділку і думала, як краще вийти на зв'язок з Муратом: просто запитати по телефону чи зустрітися? 
Насправді, дуже хотілося обрати саме останній варіант, тому що кожного дня Ягмур все більше помічає, що часто думає про Мурата і хоче з ним зустрітися. Дівчина і сама не зрозуміла, як це сталося, але вона вже тримала телефон біля вуха і чекала на відповідь.
— Ягмур, сонце, як ти? — відразу сказав Мурат. Відразу настрій руденької підскочив вгору, вона щиро посміхнулася.
— Все добре, дякую. Мурате, я хочу тебе побачити.
— Ти не повіриш, я теж хочу тебе побачити, — посміхнувся чоловік — Давай я тебе заберу, ти ж вдома?
— Ні... Я біля поліцейського відділку.
Мурат відразу змінив свій тон на більш серйозний:
— Що ти там робиш? 
— Та так, бачилась з комісаром, з приводу зникнення Меліс... Отже, я чекаю на тебе.
— Добре, скоро буду.
Ягмур переповнювали емоції, вона була дуже щаслива, але сама не розуміла чому. Цей чоловік буквально за декілька днів підкорив її... Але чи варто довіритись йому повністю? Плюс інтригуючі слова Еміра, яким Ягмур надала значення лише тієї миті, коли почула... Здавалося, Мурат ідеальний... Але чомусь Емірові репліки постійно стрибають перед очима.
Мурат, коли приїхав, відразу запросив Ягмур до автомобіля і кудись повіз.
— А куди ми їдемо? — поцікавилася Ягмур.
— До мене додому. Думаю тобі сподобається мій дім. Я живу сам, але маю затишну оселю.
— Можемо подивитись якийсь фільм? Мурат лукаво усміхнувся і сказав:
— Ти ж знаєш чим зазвичай закінчуються такі пропозиції? 
Ягмур перелякано подивилася на чоловіка, а той лише розсміявся.
— Заспокойся, я просто жартую, — сказав він — Звичайно подивимось, вибирай який захочеш.
Будинок Мурата виявився і справді дуже великим та затишним. Було помітно, що він любить активний відпочинок, але також і нічне життя. Мурат приготував все для перегляду фільму. Коли він прийшов до вітальні з мискою попкорну, Ягмур запитала:
— Ти ж любиш розважатися в клубах, чому погодився возитися зі мною?
— Мені приємно з тобою проводити час, а ще я не завжди розважаюсь в клубах, часто мені потрібен простий домашній комфорт і відпочинок.
Мурат сів біля Ягмур, яка знову видала запитання:
— Можеш ще раз допомоги мені?
Мурат трохи насторожився.
— Звичайно, Ягмур, що сталося? 
— Мурате, на твій бал прийшли всі гості?
Чоловік задумався. Звичайно, важко було це запам'ятати і помітити, але так як він сам розсилав запрошення, то...
— Так, не прийшла одна поважна леді.
— Хто саме?
— Ягмур, — Мурат тривожно взяв дівчину за руки — Що знову сталося?
— Нічого... Просто мені прийшло запрошення, здається тієї леді, яка не прийшла.
— Не прийшла одна леді, майже похилого віку, Лейла Озтюрк. Це така жінка... У неї в минулому були невеликі проблеми з законом, але зараз вже все нормально. Зараз має своє модельне агентство.
— Он як... — Ягмур замислилася: що за леді і звідки у Селіма її запрошення?
— Мурате, коли ти останній раз спілкувався з нею? Сподіваюся, вона жива...
— Так, жива. Я сьогодні з нею розмовляв. У одному з моїх клубів скоро буде вечірка, на якій проводитиметься і показ колекції одягу Аднана Далкилича. 
— О-о... Коли вечірка? 
— Приблизно через півтора тижні. Що ти задумала?
— Аднан обов'язково буде на вечірці, правда? 
— Звичайно. Це ж його показ. Ягмур знову задумалася, вона дивилася на підлогу і будувала собі плани про те, що є можливість лишній раз не взаємодіяти з тим противним Еміром. Дівчина настільки занурилася у ці щасливі думки, що не помітила, як опинилася в обіймах Мурата. 
Ягмур подивилася йому в очі і помітила безмежну ніжність в його теплому погляді.
— Що ти зі мною зробила, Ягмур? — прошепотів він.
Дівчина трохи запанікувала і старалася відсторонитися, але рука Мурата повільно опустилася до талії Ягмур, іншою рукою він лагідно доторкнувся до щоки рудоволоски і провів пальцями до підборіддя.
— Ти заповнила всі мої думки собою... — прошепотівши це Мурат ніжно поцілував носик Ягмур, а потім повільно опустився до губ. Він гаряче цілував тремтячі губи. Дівчина трохи розгубилася, але невдовзі відповіла взаємністю. Мурат, цілуючи, повільно опустив дівчину на подушку дивану і приступив до шиї. Чоловік лоскотав своїм диханням, старався повільно і глибоко розцілувати всю шию. Ягмур зрозуміла, що пора все завершити, бо одними поцілунками це не закінчиться.
— Мурате, не треба... — мовила вона.
Мурат повільно, з небажанням відсторонився.
— Вибач, я не мав цього робити.
— Все добре, просто ще зарано для цього.
Чоловік кивнув і постарався зробити все, щоб створити невимушену атмосферу. 
Подав Ягмур попкорн і ввімкнув фільм. Весь сеанс кіно ніхто не сказав ані слова, а під кінець Ягмур захотілося спати. Вона не знала, як побороти сон, тому він накрив її з головою. Рудоволоска повільно прилягала на сильне плече Мурата. Він як тільки помітив це, ніжно обійняв гостю і обережно накрив ковдрою, яка акуратно лежала на дивані.
Вранці, Ягмур прокинулася у спальні Мурата. На щастя, чи на жаль — вона не побачила чоловіка біля себе. Дівчина вийшла до вітальні і побачила незібрану постіль на дивані, після чого полегшено перевела дух. З кухні доносився приємний запах, тому Ягмур інтуїтивно пішла до його джерела. Це Мурат готував сніданок. 
— Доброго ранку, красуне. Ти так солодко заснула, сподіваюся була не проти спати у моєму ліжку? — сказав Мурат, щойно побачив дівчину.
— Ем-м... Не варто було — заспано відповіла Ягмур — Міг би розбудити, я б поїхала додому.
— Та ні, — Мурат підійшов до гості — Я б не дозволив тобі самій повертатися додому, в пізній час.
Чоловік підійшов ще ближче і лагідно провів долонею по щоці Ягмур. Вона трохи почервоніла і не знала куди подіти погляд.
— Ти приготував сніданок! — перевела розмову дівчина — Я дуже голодна.
Ягмур поспіхом сіла за стіл, а Мурат лише посміхнувся, залишивши свою долоню в повітрі. 
— До речі, як тобі спалося? — чоловік спокійно сів за стіл навпроти гості — Я чув ти вночі кликала Меліс.
Ягмур перелякано вдихнула повітря.
— Я ж хотіла зателефонувати батькам і розпитати про одну важливу річ!  
Дівчина побігла по телефон.
— Де зараз твої батьки? — запитав їй вслід Мурат.
— У Нью-Йорку... — заклопотано відповіла Ягмур, шукаючи в сумці свій телефон. 
— Ти ж знаєш різницю в часі між Стамбулом і Нью-Йорком? Ягмур зупинила свої пошуки. — Точно... Я ж зателефоную їм зараз серед ночі...Чоловік спокійно підійшов до дівчини з-заду і обійняв її, вдихаючи приємний аромат волосся.
— Заспокойся... Не тривож батьків вночі — прошепотів він.
Ягмур повернулась обличчям до Мурата, залишаючись в обіймах.
— Ти змушуєш мене ніяковіти... — розгублено сказала вона. Мурат посміхнувся і опустився до вуха дівчини:
— Хочеш, я завжди буду змушувати тебе ніяковіти? По очах Ягмур, було видно, що вона не зрозуміла, що має на увазі Мурат. Помітивши це, чоловік додав:
— Я хочу бути з тобою. Кожного дня. Хочу любити тебе і не відпускати.
У Ягмур аж коліна підкосилися. Вона повільно зробила крок назад.
— Мурате, мені приємно... Але... Ще зарано для цього. Вибач...
Чоловік з розумінням кивнув.
— Але обіцяй, що подумаєш — попросив він.
— Добре, обіцяю. Вибач, але... Мені потрібно на роботу.
Ягмур поспіхом зібралася і попрощавшись з Муратом поїхала на фірму.
Минуло декілька годин і Ягмур, нарешті, змогла зв'язатися з батьками по відеозв'язку і задати їм запитання, яке так мучило її. Батьки на це відреагували так, неначе Ягмур розкрила таємницю всього їхнього життя... Та, власне, так і було.
— Доню, ми пояснимо все. Але ти, головне, не сердись. Заспокойся, постав біля себе склянку води — лагідно сказала мама. У її погляді читалася виразна тривога, але як вгамувати це вона не знала.
— Мамо, тату, я вже і так протрималася більше доби, тому абсолютно спокійна — Ягмур через силу посміхнулася, роблячи вигляд, що все добре, але їй це вдавалося так погано, що нагадувало дегустацію несмачної їжі, де ти намагаєшся не подати виду і не образити повара.
— Все це затіяла твоя мама, а я вдало підтримав, — розпочав батько — У нас тоді не було дітей і ми, чесно кажучи, навіть не чекали, втратили надію. І тут подруга твоєї мами, Нурхан, яка вже мала сина, народила доньку. Народила Меліс. Ти собі не уявляєш, як вона не любить дітей. Просто ненавидить. Хотіла віддати Меліс до дитячого будинку, але ми з твоєю мамою вирішили вдочерити її.
— Що за маячня?! — Ягмур стукнула рукою по столу так, що все що було на ньому заторохкотіло — Чому тоді Нурхан залишила сина, якщо так сильно не любить дітей?!
— Їхній сім'ї потрібен був спадкоємець, — втрутилась мама — Чоловік наполягав, хто продовжить сімейну справу? 
— Вона так просто відмовилася від доньки?! Серйозно?!
— Так, доню. З великим задоволенням. Ми з мамою з радістю забрали Меліс до себе. А згодом з'явилася і ти. Ми були дуже щасливі.
В усіх трьох на очах бриніли сльози. Ягмур не могла повірити в те, що відбувається... Але ніщо не могло змінити той факт, що Меліс її сестра, нехай навіть і не по крові. Трохи заспокоївшись, дівчина запитала:
— А хто ж тоді брат Меліс?
Батьки переглянулись.
— Давай хоча б це залишиться в секреті, — попросила мама — Не копай ще глибше, залиш це.
— Як це залишити?! Мамо, тату, якщо вже розпочали, то договорюйте! 
— Ні, доню, — рішуче сказав батько — Ти почнеш цікавитися цією сім'єю. Все. Достатньо інформації. Ми прощаємось, у нас багато роботи.
— Але... — Ягмур тільки відкрила рота, та батько обірвав зв'язок.  Емоції вирували всередині наче смерч. Хотілося рознести все і кричати щосили, але замість активних рушійних дій, Ягмур просто сіла і заплакала.
Так минуло трохи більше тижня. Батьки більше нічого не розповідали, а Ягмур настільки кортіло дізнатися, хто ж цей загадковий брат Меліс, що вона пообіцяла собі знайти цю людину. 
Слідство справи Меліс просувалося повільно. Комісар Кендал почав копати під загадкову Лейлу Озтюрк, а Ягмур його в цьому активно підтримувала, тому що ця загадкова особа реально могла бути пов'язана з листами, які отримувала Ягмур. На додачу, Селім із своїми хлопцями декілька разів підстерігали Ягмур в неочікуваних місцях і ледь не погрозами нагадували про дану їм обіцянку. Дівчина їх звичайно, трохи боялася, тому почала скрізь з собою носити ніж, який дала їй ця купка сумнівних типів. Що найдивніше — Ягмур не повідомляла про це поліцію, а лише детально описувала все в своїй книзі.
Єдиним позитивом за цей час був Мурат, який оточував Ягмур теплотою і ніжністю, але дівчина, доки, так і не відповіла йому взаємністю, хоча дуже хотіла... Чому ж так і не наважилася погодитись зустрічатися? Тому що для неї це було занадто швидко і не надійно. Ще ніхто не проявляв до неї такої симпатії. Ніколи. Взагалі ніколи.
Одного теплого вихідного дня Ягмур зустрілася з Адженою у парку. Вони взяли з собою корзинку із сендвічами та іншими смаколиками і влаштували собі пікнік на галявині. Ягмур помітила, що подруга перебуває у занадто піднесеному настрої і явно щось хоче розповісти.
— Ну кажи вже, ти думаєш я не бачу, що у тебе щось крутиться на язиці? — не стрималася Ягмур.
Аджена спочатку завмерла, але врешті емоції взяли своє і вона широко посміхнулася:
— Мене Емір запросив на побачення.
Ягмур від здивування відкрила рота і на ковдру з нього випав шматок сендвіча. 
— Вибач... Що??! — рудоволоска подумала, що це просто повіяв вітер і вона неправильно почула ім'я або то був зовсім не той Емір, про якого вона подумала.
— Так, Емір Картальоглу запросив мене завтра на побачення — посміхалася Аджена. Вона з таким щастям це повідомляла, неначе здійснилася її давня мрія.
— Я сподіваюся, ти відмовилася — різко припустила Ягмур, прибираючи за собою шматок сендвіча.
— Відмовилася? Ти що! Я відразу погодилася!
Ягмур ще ніколи не бачила стільки щастя в очах подруги, але зізнатися чесно, новина була так собі. Їй чомусь після цього стало зовсім не радісно, а навіть навпаки. Тільки Ягмур і сама не розуміла з чим це було пов'язано: переживання за подругу чи, можливо, Емір задумав щось масштабне і цього варто боятися. Звичайно, переконувати Аджену не йти на побачення було абсолютно програшним варіантом.
— До речі, що стосується Еміра, — сказала Ягмур взявши до рук пляшку соку — Вчора він повідомив мені, що Аднан повернувся і сьогодні ми йдемо на показ його нової колекції.
Аджена трохи змінилася в обличчі, дожувала шматочок їжі і запитала:
— Ти з Еміром ідеш?
— Ох-х... Ні, звичайно. Мурат мене запросив, адже показ в його клубі. Емір пропонував піти з ним вчора, але я сказала, що йду з Муратом. 
— Добре, що ти йому відмовила — Аджена натягнула посмішку і постукала подругу по плечу — Можливо мені вдасться сьогодні піти з ним.
— Аджено, я знаю, що ти ревнуєш навіть героїв серіалів, але на Еміра я не претендую, це вже точно. Ти пам'ятаєш, що він зі мною зробив? Він ще відповість!
— Ягмур, але ж ти точно не знаєш, що то був саме Емір. У тебе немає доказів. 
Рудоволоска занепокоєно взяла подругу за руки і подивилася прямо в очі.
— Аджено, мені здається, що він запросив тебе на побачення не просто так. Я б на твоєму місці його остерігалася. Прошу, відмов йому, обірви всі зв'язки!
Аджена різко відсторонився і підвелася.
— Не вказуй мені що робити, Ягмур! Я розумію, що твоє відношення до Еміра залишає бажати кращого, але мене це не обходить! Він неймовірний і сильний чоловік, який мене помітив! Я зроблю його залежним від себе, от побачиш, він нікого не помічатиме крім мене! Я давно за ним спостерігаю, він єдина причина того, що я читаю економічні журнали! Я помітила його ще до того, як ти з ним познайомилася, тому не заважай мені своїми порадами! 
— Але ж Аджено, ти сама йому грубила при зустрічах. Що змінилося?
Ягмур дивилася на свою подругу і побоювалася цього нездорового захоплення Еміром. Не можна було дати їй повестися з цим непевним і підступним чоловіком. Але Аджена гордо засміялася і сказала:
— Я читала всі його небагаточисленні  інтерв'ю. В одному з них він обмовився, що йому подобаються жінки з характером. Тому я і зіграла свою роль. Успішно зіграла.
— Слухай, ти не знаєш, що у нього на думці, будь обережна.
— Не переймайся, подруго, я його отримаю — Аджена гордо підняла голову і пішла.
Ягмур залишилася сама з пляшечкою апельсинового соку в руках і з неприємним осадом в душі. Вона повільно зібралася і вирушила додому, обдумуючи все сказане Адженою. 
Під вечір Ягмур почала збиратися на вечірку. Вона вже вирішила для себе, що обов'язково зустріне там Еміра і запитає про Аджену. Але чи розумно це? Знову скаже не лізти в його справи... Отже, цей план був ще під питанням. Ягмур обрала яскраву темно-блакитну сукню, на якій було нашито безліч дрібних деталей, що заповнювали великі обсяги сукні: метелики, щось схоже на дитячі іграшки, цукерки та ще різноманітні солодощі. Мурат заїхав до Ягмур і повіз її до місця проведення показу.
Коли вони зайшли до клубу, він виявився дуже великим — справді таким, де можна провести показ. Просторе приміщення із естетичним дизайном. Посередині залу був розміщений подіум, а навколо центрального паркету можна було спостерігати різні блоки: столи із зручними м'якими сидіннями, бар і кухня, де можна замовляти майже будь-яку їжу. Але сьогодні організували ще й фуршетний стіл. Навколо ходили офіціанти. В окремому місці був енергійний діджей, який неймовірно заряджав усіх позитивом, але сьогодні було видно, що він має більш офіційний вигляд, поводить себе стримано. Це було помітно, тому що енергія з нього так і виливалася, але він ледь успішно приводив її до адекватного стану.
— Мурате, який розкішний клуб! — похвалила Ягмур.
— Дякую, — посміхнувся чоловік — Це мій найкращий клуб. Тут можна дуже смачно поїсти, добре потанцювати, влаштовувати першокласні вечірки. На другому поверсі, навіть, є спальні, які відвідувачі можуть використовувати з різних причин.
— Наприклад? Мурате, що ти тут влаштував? — Ягмур трохи обурилась, тому що останній факт про клуб дуже зіпсував перше враження. Мурат капітулюючи підняв руки:
— Ягмур, все нормально. Нагорі видають ключі тільки якщо обидві сторони дають згоду. А ще ці спальні частіше використовуються тими, хто не в стані дібратися додому і ночує тут.
Ягмур закотила очі і пішла далі.
Незабаром гостей стало все більше і Ягмур уже нетерпілося познайомитися з Аднаном. Проблема була лише в тому, що вона не знала, як він виглядає. Дівчина тримала за руку Мурата і старалася не відпускати його.
— Мурате, ти бачиш Аднана Далкилича? — запитала Ягмур.
— Так, а навіщо він тобі? 
— Це його показ, хочу з ним поспілкуватися. 
— Ну добре, он де він стоїть — Мурат вказав на чоловіка, якому було під п'ятдесят років. Він був трохи гладкий і середнього зросту. Волосся майже повністю покрите сивиною, а сам був трохи схожий на бульдога.
— Дякую, — Ягмур вже майже рушила у напрямку Аднана, але потім зупинилася і знову взяла Мурата за руку:
— Мурате, а Лейла Озтюрк теж тут зараз? 
— Ні, я її не бачу, можливо не змогла прийти, а може ще в дорозі. Головне, прислала своїх моделей. Мила, я повинен відійти на декілька хвилин, ти не проти? А ти доки поспілкуйся з Аднаном. 
Ягмур кивнула, Мурат поцілував її руку і пішов. Дівчина, нарешті, рушила до Аднана, але пройшовши декілька кроків, вона відчула, як хтось затримав її, взявши за зап'ястя.
— Не так швидко, — почувся голос з-заду.
Ягмур обернулася.
— Еміре, чому ти постійно так неочікувано з'являєшся? — рудоволоска трохи роздратовано прибрала свою руку.
— Я можу дізнатися, що ти зараз будеш робити? — спокійно запитав Емір.
— Піду до Аднана — навіть будучи знервованою, Ягмур, чомусь, все-таки була рада бачити Еміра, хоча він її і трохи дратував.
— Не нароби помилок, ходімо разом — запропонував чоловік, подаючи свою руку. Ягмур подивилася, але своєю рукою і не поворухнула.
— Не треба проявляти ввічливість. Добре, ходімо.
Емір підняв одну брову і злегка кивнув. 
— А де Мурат? — запитав чоловік, по дорозі до Аднана.
— Відійшов по своїх справах — холодно мовила Ягмур. Емір повернувся назад і зупинив дівчину доторкнувшись рукою до живота.
— Подивись, які у нього справи, — Емір криво посміхнувся, а Ягмур, обернувшись, побачила Мурата, який весело проводив час із компанією красивих молодих дівчат. Дівчина нервово вдихнула повітря.
— Ходімо вже, — сказала вона і мовчки пішла до Аднана.
Аднан стояв і розмовляв з якоюсь жінкою за бокалом шампанського.
— Пане Аднане, пані Лейло, — посміхнувся Емір потиснувши руку бізнесмену, але не проявиляючи майже ніякої уваги до Лейли. Це була жінка, приблизно такого ж віку як і Аднан, але виглядала молодше, за допомогою косметики. Вона мала пишне темно-руде волосся, струнку фігуру і розкішний вигляд. Єдине, що не вписувалося в її зовнішність, це татуювання у формі змії на шиї.
— Хочу представити вам Ягмур Киличоглу — посміхнувся Емір. З обличчя Аднана повільно сповзала посмішка.
— Киличоглу? — перепитав він.
— Так, саме Киличоглу, — вступила в розмову Ягмур і подала руку під супроводом пильного погляду Еміра.
— Дуже приємно, — невпевнено сказав Аднан. Він поцілував руку рудоволоски, при цьому дивлячись прямо в очі.
Лейла попрощалася і пішла глибше в зал, було помітно, що Емір цьому дуже зрадів. Ягмур примружила очі і приготувалася задати якесь питання, але Емір вчасно перехватив ініціативу в свої руки:
— Аднане, можливо ти не знаєш, але тепер Ягмур очолює фірму Киличоглу і хоче покласти край вашій ворожнечі.
І Ягмур, і Аднан здивовано подивилися на Еміра. Рудоволоска зрозуміла, що заходити треба дуже здалеку, тому підтримала розмову, згадуючи ідею Еміра.
— Так, я б хотіла створити з вами спільну колекцію, якщо ви не будете проти — посміхнулася дівчина.
Аднан схвально кивнув і посміхнувся.
— Як я радий, що нарешті у фірмі Киличоглу грамотний керівник. А де ж пані Меліс? Вирішила відійти від справ і зайнятися чимось іншим? Чи все ще працює?
Емір побачив, як вибухнула Ягмур, яка готова була накинутися із запитаннями. Він взяв її за руку, чим відволік, і сказав:
— Пані Меліс доки відсутня. Тому фірма і змінила керівника.
— Чудово, — Аднан плеснув в долоні, зупинив найближчого офіціанта і випив залпом бокал шампанського — Ягмур, ми з вами обов'язково ще поспілкуємося на цю тему, добре? Я підійду до вас після шоу, а зараз, вибачте, вже маю йти, відкривати показ.
Аднан пішов за куліси подіуму. Ягмур різко обернулася до Еміра:
— Що ти робиш?! Я ж могла його розпитати про все детально!
— Не могла, бо це б не принесло ніякого успіху. Терпіння, Ягмур. Той, хто має терпіння, може досягати значних висот і вагомих результатів, — Емір був такий спокійний і здавалося навіть, трохи задоволений, від того, що все вийшло нормально.
— Еміре, невже з мене такий поганий стратег? — Ягмур опустила очі і трохи засмутилася. Емір був, як завжди він робить у таких ситуаціях, з єхидною посмішкою.
— Не дуже поганий. Ти ж письменниця, написала багато чудових книг із цікаво побудованим сюжетом. Але твоя проблема в тому, що коли є ситуація з боку, ти можеш давати непогані поради, а коли стосується саме тебе, то твій розум перестає так само діяти і в твою голову приходять неправильні рішення.
— Це ти виходячи з моїх книг так говориш? Ти що... читав?
— Взагалі, я не люблю читати книги у жанрі любовні або пригодницькі романи, але задля цікавості прочитав дві твої книги. Якщо хочеш пізнати письменника, уважно прочитай його твір — він може багато розповісти про нього. Те, як він думає, про що думає, які проблеми його хвилюють і так далі. Ніхто так не відкривається у своїй творчості, як письменник. 
— А коли ти встиг прочитати аж дві книги? — недовірливо запитала Ягмур.
— По-перше, я швидко читаю, а по-друге цікаво пишеш, тому це не створило мені незручностей.
Рудоволоска на мить замовкла, а потім задала ще одне питання.
— Та жінка, це ж була Лейла Озтюрк, правда?
Емір дуже здивувався таким пізнанням дівчини.
— Так, це була вона. Слухай, а навіщо вона тобі?
— Просто стало цікаво...
Незабаром почався показ. Аднан успішно відкрив його. Коли моделі вийшли демонструвати колекцію одягу, переважно це були сукні, Ягмур зрозуміла, що у Сінем вона бачила і ескізи, і готові сукні набагато краще. Роботи Сінем виділялися то ніжністю, то яскравістю, то епатажністю... Вони всі були різні, індивідуально для кожної жінки. Сукні Аднана переважно однотипні і чомусь навіювали непозитивні відчуття.
Ягмур під час показу відійшла від Еміра і проводила час сама, тому що Мурат загубився в компанії дівчат, з якими він, здається, непогано розважався. Їй зовсім не хотілося його зараз тривожити, тому вона стояла в гордій самотності.
Після завершення шоу, Ягмур вже повністю перевела свою увагу і здалеку спостерігала за компанією, в якій був Мурат.
— Невже Емір залишив свою даму саму? — збоку підійшов Аднан, з двома бокалами шампанського і посміхнувся.
Ягмур трохи зніяковіла, але потім посміхнулася у відповідь.
— О, ні, він просто мій знайомий. Ми з ним тут зустрілись. Я прийшла... Сама.
— Дивно красивій дівчині приходити на такі вечірки самій — Аднан ввічливо протягнув один з бокалів Ягмур. Вона прийняла цю люб'язність. — За вас, неймовірно красиву рудоволосу дівчину! — Аднан підніс догори свій напій, а потім випив. Ягмур вирішила не залишатись в стороні і також випила шампанське. Але воно було якесь неправильне. Такий смак, що змусив трохи скривитися, неначе він був зроблений з якось порошку.
— Потанцюємо? — Аднан улесливо запросив Ягмур на танець, під повільну музику. Дівчина погодилася.
— Отже, ви пропонуєте мені об'єднати наступну колекцію, так? — перепитав Далкилич.
— Так. Я думаю можна обговорити це при діловій зустрічі, якщо ви не проти.
— Я, навіть, за — посміхнувся чоловік — Ваша сестра ніколи б мені не зробила такої цікавої пропозиції. Адже таким чином, у нас будуть спільні клієнти, що дасть мені змогу підвищити свій авторитет на європейському ринку.
Почувши згадку про сестру, Ягмур вже хотіла запитати чи не знає бува чогось Аднан, про її зникнення, але щось її зупинило і це були явно не моралі Еміра. В голові запаморочилося, стало важче рухатись. Рудоволоска оступилася і ледь не впала на Аднана, який її успішно підтримав.
— Паморочиться в голові? — запитав він з таким виглядом, неначе все так і повинно бути. Ягмур підняла на нього трохи перелякані очі, які дивилися неначе крізь туман.
— Що відбувається...? — Ягмур відчувала, що її хитає так, неначе вона стоїть зараз на човні, який пливе в шторм.
— Ягмур, ходімо зі мною — як би не хотіла пручатися рудоволоска, але у неї це зовсім не виходило. Вона лише слухняно пересувалася так, як хоче Аднан.
Чоловік відвів дівчину на другий поверх, туди, де були розміщені спальні. Трохи нерозбірливо вона чула, як Аднан домовляється про ключі від кімнати, а натомість дає якийсь маленький непомітний чорний пакетик адміністратору.
Аднан підхопив Ягмур на руки і заніс в одну з кімнат. Дівчина з останніх сил старалася вирватися з цих страшних лап, але почувала вона себе так, що не могла контролювати свої рухи. Хоча, можна було сказати, що це було навіть, якесь відчуття екстазу, але Ягмур взагалі не розуміла звідки це — просто максимальне розслаблення. Аднан поклав Ягмур на ліжко і почав знімати свій піджак.
— Ягмур, ти неймовірна красуня і така незвичайна, таких у мене ще не було — з цими словами чоловік відкинув піджак в сторону. Рудоволоска не могла нічого зробити, вона хотіла втекти, але не могла правильно скоординувати свої рухи. Вона неначе знаходилася у якісь густій кольоровій рідині, яка приносить незвичні відчуття, але позбавляє контролю над собою.