Глава 4

Минула майже година з того часу, як Ягмур сама, без свідомості, залишилася у темному тісному приміщенні. Емір повернувся після насиченого засідання і сів за свій стіл. Він зовсім забув про свою непрохану гостю. Через декілька хвилин, чоловік, про щось задумавшись, мимоволі глянув на вузькі двері і згадав про дівчину. Він підірвався і відчинив кімнатку. 
До ніг Еміра упала Ягмур, яка обпиралася об дверцята. Чоловік не очікував, що з нею щось станеться. Він присів і припідняв дівчину, перевірив дихання і пульс, а потім почав легенько бити по щоках.
— Агов, Ягмур, відкрий очі, — Емір обережно взяв її на руки і поклав на диван. У себе на столі він взяв склянку з водою, змочив свою руку і намагався розбудити Ягмур. 
— Еліф!!! — закричав він. Секретарка біля його кабінету почула і швидко прибігла — Еліф, викликай швидку! Бігом! 
Жінка трохи перелякалася, але виконала прохання боса і через деякий час у кабінеті вже був лікар. Йому, звичайно, вдалося розбудити Ягмур. 
Дівчина підірвалася, сіла і панічно почала оглядати кабінет, але коли її погляд зупинився на Емірі, вона почала дихати частіше.
— Пані, що довело вас до такого стану? — запитав лікар. 
— Я... у м-мене... б-бувають панічн-ні атаки— промовила Ягмур.
— Від чого вони у вас? — продовжував лікар.
Ягмур косо глянула на Еміра:
— Від клаустроф-фобії. Я оп-пинилася у закритому прим-міщенні.
— Я вам дам заспокійливе, ось випийте — лікар подав якусь пігулку і склянку води. Ягмур тремтячими руками прийняла допомогу.
— Але це також ліки, які викликають сон, тому вам доведеться поспати — продовжив лікар.
Ягмур зробила останній ковток води і здивовано запитала:
— І в-ви говорите м-мені про це тільки з-зараз? Я не збираюсь провес-сти тут решту дня! Де я буду спати?
— Не хвилюйся, я відвезу тебе додому — спокійно сказав Емір.
До кабінету зайшов Мурат. Чоловік помітно насторожився, коли побачив обстановку в кабінеті.
— Що сталося? — занепокоївся він. Підійшов до Ягмур і присів біля неї. 
— Еміре, що ти зробив з дівчиною?!
— Пане лікарю, ви можете йти — сказав Емір.
— Забезпечте пані належний спокій, — наголосив лікар.
— Обов'язково — посміхнувся Емір, відчиняючи двері. 
Коли лікар вийшов, Мурат взяв Ягмур за руку і запитав:
— Скажи чесно, що він тобі зробив?
— У мене клаустроф-фобія, а Емір зачинив мене у тісному п-приміщенні... — тихо мовила Ягмур.
— Ти свою гостю у комірчині з паперами зачинив?! — розгнівався Мурат і різко підвівся. 
— Чому ти взагалі до мене прийшла? — запитав Емір.
Ягмур сердито підняла свої очі на Еміра і сказала:
— Мені потріб-бна була твоя допомога! Якби ти вислухав мене, такого б не с-сталося!
— А я можу тобі якось допомогти? — втрутився Мурат.
— Так... Думаю ти теж можеш — сказала Ягмур, встаючи з дивану. 
— Еміре, дякую за гостинність, але більше я до тебе не прийду ні за яких обставин!
Мурат нагородив Еміра сердитим поглядом, а потім підійшов до дівчини і допоміг їй встати. 
— Не треба пхати носа у мої справи! — заявив Емір — Забирайся звідси!
— Ми ще з тобою поговоримо на цю тему, друже! — сказав Мурат — Ягмур, чим я можу тобі допомогти?
— П-пам'ятаєш Омера, з яким я була на балконі? Допоможи мені його знайти.
— Навіщо він тобі? — здивувався Мурат — Він же... образив тебе.
— Куди ти вже вляпалася? — насмішливо запитав Емір.
— Прошу, ходімо звідси — попросила Ягмур у Мурата. Чоловік послухався і  через декілька хвилин вони вже виходили з офісу.
Мурат запропонував Ягмур поїхати додому до Омера, тому вони сіли у машину Мурата і рушили в дорогу. 
— Розповіси детально, що сталося у кабінеті? — запитав Мурат.
— Я і так все розповіла... — невпевнено відказала Ягмур — Емір завжди такий злий?
— Не завжди, але часто. Він не любить, коли лізуть в його справи, а ти опинилася не в той час, не в тому місці — легенько посміхнувся Мурат.
— Чому ти допомагаєш мені? Ти ж мене зовсім не знаєш — запитала дівчина.
— Я ще коли побачив, як ти перекинула гору бокалів зрозумів, що ти цікава дівчинка. Багато чого говорить те, що ти прийшла сама. Складається враження, що ти самотня. Брови Ягмур трохи піднялися від здивування:
— Ти... А ти завжди так швидко... Починаєш товаришувати з людьми..? Просто я... Я не знаю, як ще це назвати.
— Лише з тими, кого обирає серце  — посміхнувся Мурат — Це прозвучало, як фраза з мелодрами, але я дійсно можу сказати, що відчуваю хороших людей.
— Отже, ти вважаєш мене хорошою людиною?
— Мені так здається.
— А Емір твій друг, так? Чи ви просто працюєте разом? — поцікавилася дівчина.
— Емір мій кращий друг, але зараз у нас є один спільний проєкт, ми займаємося трохи різним бізнесом, але придумали хороший хід. Не буду доки розповідати.
— У тебе багато друзів. Це видно по тому, який ти дружелюбний і скільки людей прийшло до тебе на свято.
— Я б не сказав, що у мене багато друзів. Всі ті, кого ти бачила на балу або мої знайомі, або співробітники, або ж товариші. Друзів мало. Я відкрита людина і можна подумати, що довіряю всім, але довіряю я тільки друзям. А друзями я вважаю не всіх, — посміхнувся чоловік — Ці банальні слова дуже точно мене описують.
Ягмур притихла. Вона відчула, як слабкість приходить до неї. Почали діяти ліки, а саме ефект снодійного. Непомітно для себе, дівчина заснула.
Мурат це помітив і вирішив, що візит до Омера може зачекати. Він здогадався, що лікар тоді, певно, дав заспокійливе, яке, зазвичай, має снодійний ефект. «Це надовго» — подумав він, тому вирішив заїхати туди, куди хотів із самого ранку.
Через деякий час Ягмур прокинулася в машині від наполегливого телефонного дзвінка.
— Алло... — стомлено відповіла вона.
— Ягмур! Ну нарешті! — полегшено видихнула жінка.
— Мамо, що сталося?
— Це ти мені скажеш! — суворим голосом розпочала мама. 
— Де Меліс? Чому до неї неможливо додзвонитися? Ми з батьком хвилюємося! Із фірми надійшли повідомлення, що твоя сестра не з'являється на робочому місці! Це на неї не схоже!
Доки Ягмур все це слухала до горла поступово підступав клубок, від якого хотілося заридати. Але дівчина постаралася взяти себе в руки і відповіла:
— М-мамо... Я не знаю з чого почати...
— Що з Меліс?! — нервувала жінка.
— Меліс... Меліс... Кудись поїхала, змінила номер і сказала не шукати і не турбувати її — ледве витримуючи правдоподібність мовила дівчина.
— Тобто... тобто як? Отак просто взяла і безвідповідально поїхала? — здивувалася мати — Куди? У неї проблеми? Ти більше нічого не знаєш?!
— М-меліс сказала, що повернеться. Їй просто хочеться відрізати себе на деякий час від соціуму...
— У неї точно якісь проблеми... Ох, Меліс...— ще більше занепокоїлась жінка.
— Мамо, все нормально. Меліс мені давно говорила, що хоче пожити в дикій природі. Ось з'явилася можливість — вона і поїхала. Перед цим ще десь тиждень не працювала, призначила собі заміну. Я малювала її портрет... — Ягмур знову ледь не заплакала, але вона не хотіла, щоб мама хвилювалася — Отож на фірмі є заміна.
— Так, я знаю про заміну. Але поки Меліс так безвідповідально відпочиває ти займеш її місце — твердо заявила матір.
— Що??! — Ягмур аж злякалася — Мамо, я ж навіть від акцій відмовилася.
— Я давно хочу забезпечити тебе акціями, хочеш ти цього чи ні. Дитинство закінчилося. Все. Будеш займатися серйозними справами. Нічого не хочу чути, завтра виходиш на фірму, я подам розпорядження.
Ягмур нічого не залишалося, як погодитись. Після розмови дівчина оглянула місцевість, в якій була припаркована машина. Мурата не було видно. Ягмур вийшла з машини і побачила невеликий будинок. Двері там були привідкриті. Дівчина зайшла туди і побачила Мурата, який розмовляв з якоюсь дівчиною. Вона була висока, з довгим, прямим і блискучим волоссям. Від її погляду мурашки пробігали по всьому тілу. Щось неприємне було в ньому... Щось таке, від чого хотілося скоріше втекти.
— Мурат..? — озвалася Ягмур.
Чоловік різко обернувся.
— Ягмур, ти прокинулася? — посміхнувся він. — Я вже збирався йти. Ебру, — звернувся він до дівчини — Ти ж все зрозуміла?
— Не хвилюйся. Зрозуміла — серйозним тоном відповіла вона — Але я вам нічого не скажу. Емір тримає мене тут...
— Ти можеш піти в будь-який момент.  Чому ж не йдеш? — перебив її Мурат. 
Ебру замовкла на мить, а потім продовжила:
— Ми з Еміром... Ти і так все знаєш. Але я нічого не скажу і крапка.
— Добре. Я тобі приніс. Залишаю, — Мурат витяг пістолет і поклав на столі, після чого вийшов разом з Ягмур.
— Що це було? — здивовано і в той час налякано запитала Ягмур. Мурат трохи розгубився.
— Взагалі... я не думав, що ти так швидко прокинешся — сказав він — Але ти не хвилюйся, все нормально. Це наші з Еміром невеличкі справи.
— Ти дав дівчині пістолет...
— Я знаю, тебе це злякало, можливо. Але все добре, справді. Ебру насильно ніхто там не утримує. Ягмур, у тебе купа питань, але повір, не треба їх зараз задавати.
Мурат посміхнувся відкрив для дівчини двері машини і вже через деякий час відвіз її додому. Ягмур вбігла в свій будинок, схопила телефон і зателефонувала Аджені:
— Аджено! Аджено! Є розмова! — емоції переповнювали, Ягмур хотіла швидше поділитися всім з подругою — Приїдеш до мене?
Без зайвих питань подруга погодилась і вже через деякий час приїхала. Дівчата сиділи на дивані у вітальні і Ягмур емоційно описувала все, що сталося від початку до кінця.
— Ти уявляєш який у мене детектив вийде? Та це ж бестселер! — продовжувала Ягмур — Опишу все в книзі у найменших деталях! І точно вдасться зрозуміти хто зробив це з Меліс! Ну все, я просто впевнена, що Емір тут замішаний! Просто без варіантів!
Аджена спокійно вислухала, а потім запитала:
— А як же той незнайомець, що відправляв тобі листи?
Ягмур, що аж підстрибувала під час своєї розповіді, присіла і на хвилину замовкла.
— Не знаєш, хто це може бути? — продовжила Аджена — Він відправляє тобі таку точну інформацію, що складається враження, що це якась близька до Меліс людина.
— Я більше нічого не отримувала — відповіла Ягмур — Та і взагалі поняття не маю, хто це може бути. Ні ініціали, нічого не дає мені уявлення про цю особистість.
— Але зізнатися чесно, Ягмур, твоє життя стало якесь занадто насичене. Багато нових знайомств і дивних подій.
— Мені до цього жилося просто прекрасно. Але Меліс жива, я знаю. Куряча кров... та це ж просто смішно! Схоже на дуже поганий розіграш — нахмурилася Ягмур — Може розповісти, все-таки, поліції?
— Так може бути тільки гірше. Поліція може тільки завадити і злякати цього невідомого. Можеш розказати, але мені здається треба почекати трохи. Давай залишимо це, хоча б на декілька днів, якщо буде щось цікаве, то дуже добре. Якщо щось небезпечне, то точно треба дзвонити комісару. Коротше кажучи, я не хочу впливати на це рішення. Роби як знаєш.
— А може це і є злочинець, який просто грається з моїми почуттями? — припустила Ягмур.
— Цілком можливо. Може поставити охорону біля твого дому?
Ягмур іронічно посміхнулася:
— Біля мого маленького будинку? Та ні, я ще можу сама себе захистити. Шкода, що так і не побачилася з Омером. Добре, що з Муратом обмінялися номерами телефонів. Ми домовилися, що завтра, після робочого дня, він заїде за мною і відвезе до Омера.
— Цей Мурат, — посміхнулася Аджена — чому він так прагне тобі допомогти? Ви ж не знаєте один одного.
— Я не знаю... — Ягмур опустила очі — Але він дуже хороша людина, з ним приємно спілкуватися... Та мені не дає спокою та жінка, яку я сьогодні бачила. Може у Мурата з Еміром якісь спільні справи? Мені не здалася та ситуація хорошою.
— Не можна їм доки довіряти. 
— Я спробую дізнатися, що у них там за справи — твердо вирішила Ягмур.
— Ягмур! Це тебе не обходить, навіщо туди лізти? — застерігала подруга.
— А якщо це зв'язано з Меліс? Я повинна...— Ягмур нахмурилася ще більше —Доведеться з Еміром ще бачитися.
— Я бачила декілька раз Еміра по телевізору і в журналах — Аджена замріяно підняла очі вгору і легенько посміхнулася — Він здається непоганим, навіть хорошим.
— Не довіряй зовнішності! — відрізала Ягмур — У нього жахливий характер, це не важко зрозуміти! Нормальні люди так себе не поводять! 
— Так, ти права... Але я б не проти його хоча б раз зустріти.
— Не гарантую, що ти будеш у захваті.
Ще десь годину подруги посиділи за чашкою кави, а потім Аджена поїхала додому. 
Ягмур півночі провела за написанням книги. Скільки нових припущень з'явилося! Тепер підозрюваних стало більше, сюжет виходив дуже заплутаним. Дівчина вже почала сумніватися у правильності свого рішення написати цей детектив.
Наступного дня, Ягмур, як їй веліла мама, з'явилася на сімейній фірмі, яка займалася випуском одягу, переважно жіночих суконь. Але коли дівчина ввійшла в кабінет Меліс, побачила цікаву картину.
— Омер! — аж прикрикнула Ягмур. Чоловік був в ступорі. Він впізнав свою нову знайому і, звісно, у нього з'явилася ціла купа запитань, але слідом за дівчиною зайшла і асистентка, яка, побачивши гамму емоцій на обличчях двох людей, поспішила все пояснити:
— Пане Омере, це пані Ягмур Киличоглу, сестра пані Меліс.
Здивуванню Омера не було меж, він зрозумів ситуацію і повільно почав вставати з крісла.
— Пані Ягмур, — продовжувала асистентка— це Омер Тозкопран, ваша сестра довірила йому свої справи на той час, доки відсутня. Але так як пані Меліс затримується і ще довгий час, за словами вашої мами, не буде на робочому місці, пан Омер ще займає її місце.
— Дякую, ти можеш іти. Я покличу тебе, коли будеш потрібна — посміхнулась Ягмур, після чого асистентка вийшла з кабінету.
— Так-так-так, — посміхнувся Омер повільно наближаючись до дівчини — Моя нова знайома з балу знову зустрілася на моєму шляху.
— Ти навіть не уявляєш як добре, що ми зустрілися. 
— Справді? — здивувався чоловік — Ти хотіла ще раз зі мною зустрітися?
— Я хотіла тебе запитати: чи знаєш ти щось про зникнення Меліс?
Обличчя Омера втратило будь-яку радість, він миттєво засмутився.
— Я нічого не знаю... — відповів він — Пробував шукати, але нічого не виходить. Розпитував, досліджував... Поки що без результатів.
— Коли ти встиг почати розслідування? — Ягмур кинула на Омера такий підозрілий погляд, що йому стало не по собі. Він тієї ж миті підняв руки, в знак капітуляції і сказав:
— Якщо ти думаєш, що я в цьому замішаний, то помиляєшся. Я кохаю Меліс і збирався робити їй пропозицію.
— Тоді може знаєш, хто це міг зробити?
— Не знаю. Меліс не та людина, яку не люблять або якій бажають зла, принаймні у відкриту... А що вдалося дізнатися тобі?
Трохи повагавшись, Ягмур розповіла деякі елементи свого розслідування, після чого почула від Омера:
— Ти можеш на мене покластися, я допомагатиму в усьому, що скажеш.
Ягмур не відчувала довіри до цієї людини, але все-таки, як би там не було, можливо він і буде чимось корисний, якщо, звичайно, сам у цьому не замішаний.
Майже цілий день Ягмур і Омер провели у повному зануренні в роботу. Дівчину ознайомили з усім процесом роботи, ввели в курс справи. Особливо важливим етапом було знайомство з головним дизайнером, молодою дівчиною на ім'я Сінем, яка справила дуже цікаве та позитивне враження. Ця особистість дуже емоційна та неординарна. Мала яскраве синє волосся яке до кінчиків переливалось плавним градієнтом до світлого блакитного кольору. Зріст у Сінем відносно низький, а фігура дуже струнка та приваблива. 
Після закінчення робочого дня до Ягмур зателефонував Мурат.
— Я виходжу з роботи, скажи адресу і я приїду за тобою, вирушимо до Омера, як і домовлялися — бадьоро мовив він. 
— Ой... — Ягмур трохи розгубилася — Я зовсім забула тобі сказати... Омер, виявляється, працює на моїй фірмі.
— Справді? — здивувався Мурат.
— Так... Вибач, будь ласка, я забула тобі повідомити.
— Та нічого, — посміхнувся Мурат — тоді може просто десь повечеряємо, що скажеш?
— Емм... — дівчина ще більше розгубилася, ця пропозиція була занадто неочікуваною— Знаєш, а чому б і ні?
— Чудово! Тоді я скоро приїду, чекай на мене. Так як Омер працює у тебе, я знаю, куди їхати.
Через деякий час Мурат забрав Ягмур і відвіз її у свій улюблений ресторан. Приміщення закладу було розкішне і світле, обладнане сучасними дизайнерськими меблями.
Адміністратор привітав гостей: 
— Доброго вечора, пане Мурате, раді вас бачити із чарівною супутницею — сказав чоловік і посміхнувся дівчині.
— Привіт, Берк, моє улюблене місце вільне?— запитав Мурат.
— Для вас завжди вільне — адміністратор із широкою посмішкою провів гостей до столу.
Мурат галантно відсунув стілець для Ягмур і допоміг їй сісти. 
— Я дуже радий, що ти прийняла мою пропозицію — посміхнувся він.
Замовивши собі вечерю, Ягмур з Муратом продовжували своє тепле спілкування. Чоловік не зводив своїх сяючих очей з Ягмур, яка не зовсім розуміла, що спонукає Мурата проводити з нею більше часу. 
Незабаром, Мурат вирішив відійти від теми і серйозно запитав:
— Ягмур, навіщо тобі Омер?
— Не зрозуміла — дівчина ледь не вдавилася соком.
— Навіщо ти його хотіла знайти? На балу він поводив себе не дуже дружелюбно, стосовно тебе. 
— Він... — Ягмур вагалася, чи варто розповідати Мурату все, що сталося, адже він навряд причетний до цього всього, не хотілося б великого розголосу  — Це неважливо. У мене з ним незакінчена справа.
— Яка у тебе може бути справа з ним, ви ж тільки познайомились на балу? Це очевидно, бо інакше ти б знала, де його шукати.
— Я не хочу про це говорити... — мимоволі Ягмур пустила сльозу, а потім і ще, і ще...
— Е-ей — заспокійливо мовив Мурат.
Чоловік підійшов до Ягмур і присів біля неї.
— Що сталося? Ти можеш мені довіряти, можливо я допоможу.
— Перше правило довіри: не відкривайся тому, хто каже, що йому можна довіряти — сказала Ягмур.
Мурат з розумінням покивав головою.
— Добре, Ягмур, але якщо захочеш розповісти, я вислухаю тебе і спробую допомогти, добре? Тільки не плач, прошу — Мурат обережно, неначе боячись налякати дівчину, взяв її руку і ніжно поцілував пальці. Ягмур трохи здригнулася, такі жести для неї були незвичними, навіть не зважаючи на те, що Мурат це робить не перший раз, тому вона обережно відсторонилася. Раптово завібрував телефон дівчини — дзвонив невідомий номер.
— Алло, — сказала Ягмур, але відповіді не отримала — Алло! — повторила вона, але у відповідь почула лише кашель, а потім чоловічий голос:
— Що ти зробила? Не довіряй нікому! Ти навіть не уявляєш наскільки я правий! — після цього почулись гудки. Очі Ягмур були сповнені здивування та трохи страху, але розповідати про це Мурату вона не наважилася, тому продовжила вечерю.
Через годину Ягмур була вже в себе вдома. Перше, що вона зробила — намагалася декілька разів передзвонити невідомому, але все дарма. Дівчина зберегла цей номер в надії, що матиме справу з ним ще хоча б раз. Не в змозі стримувати свої емоції, Ягмур зателефонувала Аджені і розповіла усе.
— Мила, у що ти знову вв'язалася? — злякалася подруга — Слухай, я раджу тобі припинити розслідування на деякий час. Хто знає, що в голові у цих невідомих людей? Цей Омер мені не подобається. Зупинись, прошу, хоча б на деякий час. Дай і поліції попрацювати.
— Я знаю, що небезпечно... — сумно мовила Ягмур — Але тут, здається, не все так просто. Я всеодно не відступлюся. Аджено, я хочу поїхати до того будинку, де ми були з Муратом. Коли ми їхали назад, я запам'ятала дорогу. Поїдеш зі мною?
— Ох, Ягмур, ти ж розумієш, що це може бути небезпечно? — непокоїлась Аджена.
— То ти поїдеш зі мною? — з надією запитала Ягмур.
Аджена нервово видихнула:
— Охх... Куди ж я подінусь? Звичайно поїду.
— Тоді завтра вранці? З роботою я вирішу, з університетом... нічого не станеться.
Дівчата домовилися і Ягмур вже чекала ранку.
Ніч пройшла дуже напружено, тому що Ягмур знову прокручувала в голові всі події додаючи все це у свою книгу. А ще спокою не давали думки про Мурата, ще з самого прощання з ним. Щось у ньому було таке, що привертало увагу Ягмур і змушувало постійно думати... Чи не доведеться додати в книгу романтичну лінію? 
Вранці Ягмур і Аджена поїхали у загадковий будинок.
Попри усім сумнівам Аджени, у будинку дівчина все ж таки була, вона відчинила двері. Ебру відразу впізнала Ягмур:
— Я тебе пам'ятаю. Ягмур, так? Приходила з Муратом. Чого тобі треба? — сказала вона.
— Ми хочемо поговорити — посміхнулась Ягмур.
— Ти прийшла не сама. Чому? — застерігалась Ебру.
— Я її подруга, Аджена. Прийшла підтримати. 
— Я зараз до рудої звертаюся, — зверхньо огризнулась Ебру. — Що вам треба? Чого прийшли?
Аджена повільно вдихнула і видихнула, але нічого не сказала. Ягмур теж трохи нервувала, але взяла себе в руки і знову посміхнулась:
— Дозволь задати тобі декілька питань. Ми не заберемо багато часу.
— А ви хто? Поліція чи ще якісь важливі органи, які мають право задавати мені питання?
— Значить, тобі є що приховувати, якщо ти згадала про поліцію?! — нестрималася Аджена. Ягмур злякано покосилася на подругу і прошепотіла:
— Що ти робиш? 
Аджена замовкла.
— Будь-ласка, лише декілька питань — ввічливо попросила Ягмур.
Ебру закотила очі:
— Ну, добре — недружелюбно сказала вона і впустила у дім.
Дівчата сіли на диван і Ебру тієї ж миті ледь не прогарчала:
— Давайте швидше, у мене мало часу. Скоро до мене прийде гість.
— Хто для тебе Мурат з Еміром? — розпочала Ягмур.
— Мурат майже ніхто, а Емір... Мій хороший знайомий — загадково посміхнулась Ебру.
— Мені це не подобається — прошепотіла Аджена, але Ягмур продовжила:
— Чому ти тут? Хто тебе тут тримає?
— Тому що я так хочу. Емір мене тут тримає, але я завжди можу піти. Він це робить лише на користь. Я тут...
— Утриманка? — вирвалось у Аджени.
— Так, руденька, заспокой свою навіжену, бо я скоро почну злитися — процідила крізь зуби Ебру. — А щодо твого питання, то... У нас з Еміром є незакінчена справа.
— Якщо у вас все добровільно, то що просив у тебе розповісти Мурат? — нахмурилася Ягмур.
— Так, все! — підірвалася Ебру — І так забагато інформації для вас! Двері там, проводжати не буду!
Ягмур і Аджена переглянулись і повільно підвелися, Ебру так наполегливо вказувала на двері, що ніхто не посмів сперечатися.
— Дякую за те, що погодилася відповісти на запитання — посміхнулася Ягмур.
— Ага. Все, ідіть. Більше щоб вас тут не було, особливо твоєї грубої подружки! 
Аджена різко пішла на Ебру, але Ягмур вчасно її зупинила.
— Так, все, не створюй проблем, — заспокійливо мовила Ягмур — На все добре, Ебру! 
Дівчина поспішно відтягла Аджену до виходу, але двері перед ними відчинилися самі — до будинку зайшов Емір. Він здивовано оцінив обстановку і запитав:
— Що тут відбувається?
До чоловіка поспішно підбігла Ебру і взяла його під руку:
— Нічого, все добре! — посміхнулась вона — Дівчата вже йдуть.
— Ану зачекай, — Емір байдуже прибрав руку Ебру і звернувся конкретно до Ягмур — Тобі мало проблем? Чому ти постійно пхаєш свого носа у мої справи?! — останню фразу він промовив підвищивши голос і ледь не по складах.
— А чому ти постійно поводиш себе як грубіян? — втрутилася Аджена.
Емір здивовано подивився на дівчину і оцінив з ніг до голови. Очевидно, він не очікував, що хтось посміє сказати йому криве слово.
— А ти ще хто така? — спокійно, але крізь зуби, запитав Емір — Я тебе ніколи, жодного разу в своєму житті не бачив.
— Я Аджена, найкраща подруга Ягмур, — відважно заявила вона — Образиш її, будеш мати справу зі мною!
— Нічого собі! Ви тільки погляньте, яка дружба, яка відвага. Я — Емір Картальоглу! Не боїшся мати справу зі мною?
— Та хто ти такий, щоб я боялася мати справу з тобою?! — сказала Аджена. Емір лише зневажливо хмикнув. 
— Ягмур, давай поговоримо наодинці — Емір жестом запросив дівчину на подвір'я. Вона, не вагаючись, погодилася.
Відвівши дівчину подалі від будинку, Емір гнівно розпочав розмову:
— Чому ти так себе поводиш? Минулого разу я не стримався, ти хочеш повтору?! 
— Я шукаю свою сестру! — відповіла Ягмур — Ти її партнер, я підозрюю усіх!
— Тобі не здається, що ти перегинаєш палицю? Ти втручаєшся особисто у мої справи! МОЇ! Тебе вони не стосуються! — вже майже кричав Емір.
— Чому ти такий злий? Я ж нічого тобі не зробила! Ти можеш просто відповісти на мої запитання, щоб я відстала, і все. 
— Я не зобов'язаний перед тобою звітуватися. Тим більше щодо моїх справ. Я не люблю цього. Не люблю коли хтось бере на себе забагато і заважає мені, — все більше роздратовувався чоловік — Забирайся звідси і більше не потрапляй у моє поле зору! Ніколи! Ти мене дратуєш!
— Ти ж розумієш, що я не відступлюся, доки не скину з тебе свої звинувачення? — сказала Ягмур. Емір нервово видихнув:
— Так... Слухай, чому саме я? За що мені це? У тебе є якісь конкретні підстави мене звинувачувати?
— Я ж сказала, звинувачуюю всіх, — почала нервуватись Ягмур.
— Мені теж небайдуже те, що зникла Меліс! Повір, я був достатньо у близьких стосунках з нею! Ти... — на хвилину чоловік задумався — Добре. Хочеш, я тобі допоможу? Разом розкриємо цю справу. Але не дратуй мене! І коли знайдемо Меліс більше не чіпай мене! І не зв'язуйся зі мною, ніяк! Ти зрозуміла?! Я допоможу тобі.
— Ні. Мені не потрібна твоя допомога — обурилася Ягмур — Ти злий! Я ніколи не помічала твого нормального ставлення до мене!
— Тобто ти вважаєш, що я маю нормально ставитися до людини, яка чіпає мої справи?! Забирайся з мого будинку! Геть! 
Ледь стримуючи сльози, Ягмур повернулася до будинку, забрала з собою Аджену і поїхала разом з нею в університет. Ягмур розуміла, що можливо, занадто нахабно втручається у справи Еміра, але не могла по-іншому. Він поводить себе дуже підозріло. Такий грубий, самовпевнений... Кожного разу, коли дівчина його бачила, її переповнювали лише негативні емоції. У якійсь мірі Ягмур навіть хотіла допомогти Еміру розтопити його холдне серце, щоб він не був таким черствим, але цей чоловік з кожною зустріччю лише відштовхував від себе. Немає сенсу рятувати те серце, хай сам себе рятує.
Під кінець дня Ягмур поверталася з університету абсолютно сама. До її будинку було не далеко, тому вона часто ходила пішки. Дівчина насолоджувалася теплою погодою і теплим легеньким вітерцем. Але декілька разів її увагу привертав дивний шум з-заду, в один момент їй навіть здалося, що за нею хтось слідкує. Через декілька хвилин, Ягмур зрозуміла, що все-таки, не здалося — з-заду хтось схопив її за руку, що змусило дівчину різко повернутися. Перед собою вона побачила молодого кримезного лисого чоловіка, який явно був налаштований недружелюбно. 
Ягмур намагалася втекти, але сталеві пальці незнайомця дуже міцно тримали її руку.
— Куди зібралася? — хитро посміхнувся він. Ця посмішка змусила дівчину здригнутися, відчути як страх наповнює все тіло.
— Що тобі треба?! — крикнула Ягмур.
— Треба поговорити, — після цих слів чоловік затягнув дівчину у темний закуток.
Ягмур з усіх сил намагалася вирватися, а коли спробувала крикнути на допомогу, чоловік миттєво закрив їй рота своєю величезною рукою. 
— Ти більше ніколи не посмієш лізти туди, куди тебе не просять! — сказав чоловік і почав бити Ягмур. Дівчина відчувала болісні удари по всьому тілу, вона пробувала кричати, але людей поблизу було не так вже й багато — ніхто не чув. 
Незнайомець сильно побив Ягмур і кудись зник. Дівчина лежала на холодному асфальті, навколо лише стіни якихось високих будинків і темнота. Боліло все. Ягмур відчувала як по обличчю стікає кров... Трохи прийшовши до тями, вона зателефонувала Аджені, але та не взяла слухавки. До кого звернутися за допомогою? Більше немає таких людей... Але Ягмур згадала нову особу, яка ввійшла в її коло спілкування — Мурата. Він здавався їй добрим і ніжним. Трохи подумавши, Ягмур вирішила зателефонувати йому, сподіваючись, що цей чоловік не покине її у такій ситуації. Але хто знає, чим це може закінчитися...? І кому потрібно було наймати того громилу?