Глава 1

У цей чудовий весняний день для Ягмур все грало особливими фарбами.  Уже тиждень до неї ходить її старша сестра Меліс для того, щоб Ягмур написала її портрет.  Але сьогодні, нарешті, він буде закінчений.  Уміння дівчини точно передавати зображення оцінили вже де тільки можна, тому Меліс не могла впустити шанс зафіксувати своє обличчя в творчості, можливо, майбутньої великої художниці.  Ягмур так радіє дню закінчення творіння, що для неї — це свято.  Вона навіть покликала Аджену, щоб та подивилась на новий шедевр.  Одночасно їй було і сумно, а все від того, що закінчився процес роботи. Але нічого, адже це початок чогось нового, тому що після однієї картини йде інша.  Робота над портретом сестри їй приносила найбільше задоволення, тому що Ягмур не так часто проводить стільки часу з сестрою.  Меліс постійно працює і рідко знаходить час, щоб приїхати в гості, а пояснює це все тим, що у неї багато ділових зустрічей, адже «Великий бізнес вимагає серйозних зустрічей» — каже Меліс, а тому і не може їх скасовувати.  Це для Ягмур було чужим.  Вона навіть не звертала уваги на всю цю роботу, ніколи не дорікала сестру, тому що дуже любила і чекала наступної зустрічі з нею.  Деякі люди навіть говорили, що вони як небо і земля — зовсім не схожі одна на одну, ні зовнішністю, ні характером.  Меліс мала каштанове волосся, на відміну від яскраво-рудого волосся своєї сестри. Риси обличчя Меліс витончені та аристократичні. Кожним своїм поглядом вона виражала свою високу самооцінку.
Характер в Меліс складний, що відрізняється від простої, але дивної вдачі Ягмур. І хоча дівчата часто не збігалися поглядами і думками, вони любили одна одну і допомагали в скрутну хвилину.  Може Меліс і не така, але Ягмур цінувала кожну секунду проведену з сестрою, тому дуже сумувала через те, що сьогодні останній день її роботи над портретом, та все ж вона не подавала виду, але малювати стала повільніше.  
— Ягмур, ти скоро закінчиш?  — скривилася Меліс — Я не можу так сидіти, мені потрібно попити води і взагалі, я втомилася, вже вечір, а я вставала напевно тільки тричі!  
— Не кривляйся!  — сказала Ягмур зосереджено вимальовуючи якусь деталь — Залишилося зовсім небагато, потерпи.  Аджена вже готує нам чай, думай про це.  
— Я не можу думати про чай в той час, як у мене ноги заніміли!  — продовжувала Меліс.  
— Ти ж хотіла, щоб все було ідеально, ну так терпи. Мої пензлики не можуть працювати швидше, вони нічого не роблять на швидку руку  — з любов'ю сказала Ягмур.  
До дівчат вбігла висока худорлява дівчина, з блискучим каштановим волоссям. Це була Аджена, яка бадьоро і урочисто промовила:  
— Чай готовий!  Я порізала торт, додала в чай ​​цукор, поставила свіжі квіти на стіл!  Ну що, Ягмур, ти скоро?  
— Зачекайте... Ще один штрих... і-і-і ... Все!  Портрет Меліс Киличоглу готовий!  
— Ну нарешті!  — вигукнула Меліс і миттєво підбігла поглянути на портрет — Яка краса!  Аджено, ти тільки подивися!  Подивися, як моя сестра внесла моє ім'я в історію!  
— Неймовірно!  — погодилася дівчина — Ягмур, я на черзі!  
— Скажіть спасибі моїм пензликами, вони потрудилися на славу!  — радісно вигукнула Ягмур — Ну все, я зголодніла, ходімо їсти торт!  
Вже давно стемніло і дівчата вирішили не зволікати з чаєм.  Особливо раділа Меліс, так як години сидіння в одній позі вже минули і вона зможе забрати свій портрет додому та повісити на найвиднішому місці.  
Чаювання було до пізньої ночі, а ніхто і не думав йти спати. Дівчата говорили на різні теми, але розмова зайшла про майбутнє та кар'єру. Для Меліс це була улюблена тема, бо вона дуже любила похвалитися своїми задатками лідера та успіхом на роботі.  
— Я, наприклад, взагалі ще не думаю про сім'ю.  — стверджувала Меліс — Для мене зараз головна кар'єра.  Я знаю, що і так вже багато чого досягла, мені всього двадцять п'ять, а я вже поважна людина у великому бізнесі. Добре, що батьки так забезпечили нас. І все ж, я ніколи тебе, Ягмур, не зрозумію. Чому ти відмовилася від акцій?  Чому ти обрала саме такий спосіб життя?  
— Потрібно вміти проникати в чужі думки, щоб хоча б трохи подивитися на світ моїми очима та зрозуміти мене. Я це кажу до того, що бачу світ по-іншому. Радість мого життя не в роботі, а у тому, що я живу — сказала Ягмур.  
— Меліс, те, що Ягмур відмовилася від акцій навіть добре. Ти керуєш компанією, а вона живе в своєму власному світі.  — сказала Аджена.  
— Що ти маєш на увазі?  — запитала Меліс.  
Аджена більш зручно влаштувалася на стільці, охопила поглядом своїх подруг і продовжила:  
— Ви обидві щасливі, кожна по-своєму. Ти, Меліс, підкорюєш бізнес і маєш це за життєву мету, а ти, Ягмур, щаслива від того, що бачиш все таким, яким не бачить ніхто.  Ви радієте життю. А я вчуся в університеті, живу на стипендію і на дохід зі свого магазинчика, який залишили мені батьки.  Самі ж поїхали в село, де народилися, і живуть там. Я захоплююся тим, як Ягмур радіє життю, хотіла б навчитися так само. І захоплююсь тобою, Меліс. Ти завжди знаєш, чого хочеш і не вирішуєш важливі справи на емоціях. Я на вашому фоні виглядаю не дуже. 
— Я думаю, ти перебільшуєш.  — сказала Ягмур — Ти здорова, у тебе є дах над головою і шматок хліба.  До того ж, я бачила твій талант, у тебе є те, що дано не кожному — фантазія. А це рідкісний дар.  Багато людей думають, що вони великі фантазери, але бачила я таких. Вони лише думають, що володіють цим багатством, але насправді — ні.  Ти повинна радіти тому, що маєш.  
Мимоволі, Аджена пустила сльозу.  Вона різко встала.  
— Вже пізно. Я вже напевно поїду додому.  
— А справді, щось ми вже засиділися.  — погодилася Меліс — Ягмур, ти не проти, якщо я переночую сьогодні у тебе?  
— Звичайно, не проти!  — зраділа сестра — Я зараз же тобі постелю!  
— Ти будеш ночувати в Ягмур?  — здивувалася Аджена.  
— Так, — відповіла Меліс — іноді потрібно провести час з сестрою, а завтра вранці вже поїду і присвячу себе роботі.  І так уже тиждень втратила.  
— Добре тоді. Ну, що ж, можете не проводжати, на добраніч  — сказала Аджена і пішла.  Дівчата попрощалися з нею і Ягмур пішла готувати ліжко для Меліс. Сестри майже відразу лягли спати, без всяких нічних бесід.    
Вранці Ягмур прокинулася, побігла на кухню, швиденько приготувала сніданок для себе і сестри.  Дівчина накрила на стіл і пішла до Меліс в кімнату, щоб розбудити її.  Біля дверей вона помітила якісь дивні червоні плями, а відкривши двері, зрозуміла, що це було... Вся кімната була в крові: підлогу, ліжко і навіть стіни були трохи заляпані червоними краплями.  Ягмур мало не зомліла від побаченого, ноги почали трястися, серце калатало, а емоції взяли гору і вона закричала як тільки дозволяв її голос.  «Вбивство, тут сталося вбивство!» — звучало в її голові.  Страх і величезна паніка охопили її, їй хотілося зараз впасти без свідомості, а потім прийти в себе і побачити доброго лікаря, який скаже, що це просто побешкетувала її фантазія. Ягмур так себе ще ніколи не почувала. Після пронизливого крику, у неї пропав дар мови, перестали відчуватися ноги і вона впала без свідомості.  
Через деякий час приїхала Аджена, щоб разом з Ягмур відправитися в університет. Двері були відкриті, тому дівчина зайшла в будинок.  Вона побачила відчинену кімнату Меліс і лежачу на підлозі Ягмур.  Аджена швидко побігла до неї, а коли побачила, що коїться в кімнаті і сама ледь не зомліла. І все ж, дівчина не розгубилася і викликала швидку і поліцію.