Сторінка, з якої починається Я.

Іноді життя штовхає нас у прірву — зради, втрати, невдачі, емоційні факапи, які здаються кінцем. Але саме в ці моменти народжуються книги. Ні, не ті, що рясніють метафорами чи складними конструкціями. А справжні, щирі, в яких людина намагається зібрати себе докупи і знайти новий сенс.
Кажуть, розповіді пишуть невдахи. Можливо. Але що як ці невдахи — це ті, хто мав сміливість не втекти від болю, а пройти крізь нього й перетворити його на щось більше?
Написання історій — не завжди панацея. Це може не вилікувати. Але вони завжди змінюють. Коли ти сідаєш писати — з хаосу всередині виринає ясність. І раптом виявляється: ти не жертва обставин, а автор. Автор не лише оповідання, яке випадково в тебе вийшло, а й свого життя.
Після того, як ти напишеш своє перше оповідання, зміниться все. Можливо, не одразу. Але ти вже ніколи не будеш тим, ким був до цього. Ти вже знаєш: ти можеш створити щось більше, ніж просто сторінки. Ти можеш створити себе наново.
Письменство — не магія. Але воно має магічну силу. Воно впливає на тебе. Воно змушує тебе мислити, шукати, формулювати, відповідати собі на складні питання. Воно допомагає знайти голос — не лише для читача, а насамперед для себе.
Хтось подумає: щоб писати, треба бути генієм слова, володіти майстерністю художнього образу, сипати метафорами. Але це міф. Особливо якщо йдеться про нон-фікшн. Тут головне — щирість, доступність і цінність. Чим простіше — тим краще. Бо не краса форми, а сила змісту змінює життя.
І ось головне: не треба бути письменником, щоб написати книгу. Достатньо мати щось, що хочеш сказати. Мати досвід, знання, ідею. А решта — справа технології. Писати — це не дар. Це процес, якому можна навчитись.
Більше того — це можна тренувати. Почни з малого. Щоранку або щовечора пиши повільний щоденник думок. Без жодної цензури. Просто викладай на папір усе, що крутиться в голові. 15 -20 хвилин, щодня, протягом 30 днів. І ти побачиш: з’явиться стиль, з’явиться ритм, ти почнеш чути свій власний голос. А потім — перша маленька, але щира і красива розповідь. А далі — все можливо.
І якщо ти зараз на роздоріжжі — шукаєш себе, відчуваєш, що всередині тебе щось вимагає бути висловленим — спробуй написати коротку історію. Не для слави. Не для продажу. Для себе. Для того, щоб дати формулювання своїм думкам, своєму болю, своїй надії. Бо ти маєш право на книгу. Кожен має. 
І, можливо, саме вона — перший крок до нового тебе.