Частина 7. «Весілля» у великодньому кошику.

Закінчити статтю хочу простою, але важливою думкою. Це думка про те, навіщо власне потрібні яйця-писанки у наш час? Що ми, у своїй більшості, з ними зрештою робимо? Думка великою мірою умоглядна, спірна і не всім очевидна. Йдеться про сутність процедури освячення великоднього кошика та подальші ритуальні дії з писанками. Саме до цієї думки й веду розмову на всьому протязі есе. Впевнений, що не багато моїх краян проводять цю процедуру з повним усвідомленням її значення та сутності. Не багато хто погодиться зі мною і зараз. Бо християнство як панівна релігія дає іншу смислову версію.

Якою є сучасна ритуальна версія церкви? Згадаймо. Це легко зробити, бо майже кожен українець робив це неодноразово. Фарбовані яйця та паски поміщаються у великодній кошик, після кроплення святою водою вони набувають містичних цілющих властивостей. Їх треба урочисто з'їсти вдома із сім'єю і цим порадіти. Можна ще «поцокатися» яйцями, позмагатися на їхню міцність. Можна урочисто пригостити свяченими продуктами друзів та родичів. Таке звичне нинішнє розуміння ритуалу, але я вважаю таке трактування недостатнім і неповним. Бо давній сенс ритуалу глибший, він історично старший за християнство. Наскільки ширше застосовували освячені писанки наші далекі предки! Ось деякі приклади.

Їх можна було сховати під стріху житла для захисту від пожежі, закопати під порогом будинку для захисту від злих духів, покласти в таємному місці будинку як оберіг від будь-якої напасті. Дівчина могла вмитися водою, де лежала писанка, щоб стати привабливою. А могла й подарувати обранцю на знак симпатії. Знахарки використовували писанки для лікування різних недуг. Писанки можна було закопати на полі для кращого врожаю. Ними можна було «почастувати» духів предків під час спомину. Це був повноцінний оберіг на всі випадки життя, а не лише цілющий великодній сніданок. За допомогою писанки просили богів про допомогу та послугу, яка символічно зображувалася на яйці. Легко побачити, що сучасний ритуал з писанками виглядає дуже спрощено в порівнянні з давнім.

Запрошую поміркувати разом над ще одним нюансом. Знову ж таки його легко згадати, бо ми бачили цей процес багато разів. Йдеться саме про освячення продуктів. Що, власне, відбувається при освяченні великоднього кошика у фізичному плані? Кроплення святою водою – священник за допомогою кропила оббризкує водою все, що там знаходиться. Зрозуміло.

А в духовному та символічному? Це умовне поєднання тих Начал, які символізують великодні предмети кожен окремо. До кроплення вони лежать у кошику поряд, але окремо, а після помаху кропилом – вони вже стають єдиним цілим. Священник у такий спосіб проводить «весілля» паски та яєць, «одружує» їх. Паска – чоловіче Начало, а яйця – жіноче. Їхнє поєднання, як і має бути у природі, дає нове життя, продовжує його. Звісно, символічно. Приходить весна, новий рік за давнім календарем, народжується нове життя. Що може бути важливішим? Вам це не очевидно? Тоді поясню докладніше.

Для розуміння цієї ідеї потрібно згадати, на що схожа великодня паска? Символом чого вона є? Церква дає свою версію – це аналог опрісноків з історії єврейського Виходу (Песаху), коли багато століть тому євреї масово пішли з єгипетського рабства, довго бродили пустелею під керівництвом Мойсея і відчували при цьому нестачу їжі. Опрісноки – прісний сухий (черствий) хліб, виготовлений без дріжджів в умовах походу та поневірянь.

Сучасна паска, за версією церкви, має символічно нагадувати про труднощі єврейського народу під час важких випробувань. Яка ж тут невідповідність реаліям! Опрісноки – несмачні, від бідності, нагадують про трагедію та поневіряння під час Песаха-Виходу. Вони священні, але ж сумні. А слов'янська паска – солодка, смачна, святкова, з білою глазур'ю зверху, обов'язково посипана кольоровими маковими зернятками – радісна вся зверху до низу. Радісна і красива!

На що ж вона схожа? Придивимося уважніше неупередженим оком. Та невже…? Ні-ні, не може бути... Яку ж треба мати довіру до церкви та її ідеології, щоб не бачити цієї очевидної подоби? Істинні віряни її мають. Я ні. Тому й пояснюю мої власні однозначні асоціації так – це фалос, символ чоловічого Начала. У наших давніх пращурів цей предмет не був забороненим і ганебним. Це вже пізніші християнські ідеологічні нашарування наклали табу на тему статевих стосунків. Натуру поклали під заборону. Тут слід підкреслити важливу частину символіки – йдеться не про частину тіла як таку, а саме про символ чоловічого Начала.

Жіночий символ, яйце, теж не слід асоціювати безпосередньо з частиною тіла. Це саме символ жіночого Начала з усіма його узагальнювальними властивостями. Мені заперечать, що яйце в великодньому кошику часто просто фарбоване, одноколірне, зварене в лушпинні цибулі. І воно символізує біблійну подію, коли яйце в руках Марії Магдалини почервоніло на доказ її правоти під час розмови з імператором Тиберієм.

Так, ця версія працює. Але це не про писанку, а про крашанку. Різні речі, погодьтеся. І різниця тут не в технології фарбування, а в її значенні. Як же було б сумно і нецікаво, якби всі великодні яйця були просто пофарбовані в один колір будь-яким технічним способом! Голос предків би вщух і загубився. Не можна його втрачати, він нам потрібний! Тому що майбутнє будується на фундаменті минулого і ніяк інакше! Особливо це важливо в ті часи, коли ми всі разом наполегливо шукаємо власну національну та історичну ідентичність.

Родзинкою великодньої процедури, на мій особистий смак, є та суперечність, коли священник християнський, представник однієї релігії, проводить найважливіший релігійний обряд з культовими предметами іншої релігії, язичництва. І ніхто з учасників процедури не відчуває жодного дискомфорту від такої суперечності. Не відчувають. Нікого це не дивує та не бентежить. Традиція – питань немає… Але ж протягом довгих століть, мінімум тисячоліття у разі Русі, язичництво та християнство перебували у жорсткому політичному протиборстві. «Весілля» у великодньому кошику, це їхнє примирення?