Частина 2. Мова писанкарства.

Якою ж є мова писанок? Про що там ведеться розповідь на тонкій яєчній шкаралупі? Матеріал крихкий, інформація важлива, а шлях у часі довгий. Про що нам пишуть далекі предки?

Мова ця символічна, кожне графічне зображення має своє смислове значення. Трактування цих значень буває не строгим і не однозначним, а дещо узагальненим. Символіка має асоціативний характер. Головне завдання такої символічної мови – передати інформацію абстрагованого характеру через зображення простих предметів видимого навколишнього світу. Це розповідь про влаштування світобудови, явища природи та пов'язані з ними сподівання наших предків. Деякі символи цієї розповіді дуже схожі, взаємопов’язані, начебто переходять з одного в інший.

Мова писанок має бути зрозумілою всім слов'янам у широких межах проживання. Аналіз описів писанкарства з різних регіонів дозволяє зробити висновок про велику схожість цієї символічної мови для різних слов'янських груп, а також про її давнє походження. Писанки виготовлялися задовго до Хрещення Русі, тим і особливо цікаві як стародавнє джерело. Символіка писанок ґрунтується на описі нашими предками-язичниками найважливіших життєвих цінностей дохристиянської доби.

Що таке язичництво у цьому контексті? Багатобожжя зі складним розгалуженим пантеоном, зі складними взаємовідносинами між богами, з перетинами сфер їхнього впливу та з різноманітністю всіх цих понять у різних регіонах проживання слов'янських народів. Язичництво – народна віра, з первинного значення терміна. Це ж значення має і слово поганство, тобто сільська віра.

Ми знаємо, що язичництво не померло із встановленням християнства. Воно ніби «пішло в підпілля», не завжди глибоко, а часто залишаючись добре видимим на «поверхні». Пішло на «другий план», анітрохи не втрачаючи свого впливу на уми людей. Проявляючись у народних традиціях та ритуалах. Язичництво начебто «накинуло на плечі» одяг християнства, лише трохи прикривши свою суть. Ця суть проглядається крізь християнський «одяг» майже в кожному народному ритуалі. Язичництво та християнство протягом багатьох століть перебували у політичному протиборстві, при цьому химерно переплітаючись в обрядах.

Отже, що ми маємо у списку найважливіших цінностей з огляду на те, що цей список не може бути дуже довгим? Бо місця в нашому тендітному «листі» обмаль, лише кілька квадратних сантиметрів. Світобудова з зірками та сонцем, продовження роду та любов, сільськогосподарська родючість з її сезонними циклами та проблемами. Все мало свою символіку. Про неї й мова.

Реферативна частина опису

А тепер дещо перебудую спосіб викладу та перейду від власних авторських міркувань до аналізу інших матеріалів. Наведена далі інформація отримана реферативним шляхом із кількох джерел. Їх список надано наприкінці публікації. Бачу сенс провести узагальнений аналіз цих джерел. Щодо них хочу сказати таке. Вони написані в оригіналі польською та українською мовами, їхні автори мешкають на території західної України та Польщі.

Це пов'язано з тим, я так припускаю, що в цих регіонах релігійні та народні традиції збереглися краще, ніж на сході. Примітним для мене також є те, що інформаційні розбіжності в різних джерелах мінімальні. Усі трактування вкладаються у загальну струнку лінію, що викликає довіру до аналізу даних тисячолітньої давності.

Тут також особливо хочу наголосити на тому факті, що символіка писанкарства в польських та українських джерелах практично ідентична. Це, на мій погляд, очевидним чином свідчить про міцні етнічні зв'язки західних і східних слов'ян у дохристиянську епоху. Згадаймо на хвилинку, що поляки є католиками. А східні слов'яни православні. У зв'язку з цим очікувана значна різниця в символіці писанкарства, якби воно формувалося в християнські часи.

Ідентичність символіки з польських та українських джерел прямо вказує на єдність культур, можливу за язичництва в дохристиянську епоху. Християнство наклало свій пізній відбиток на писанкарство, його виразно видно у зображенні храмів та православних хрестів, Христа та Богоматері. Але природна символіка дійшла до наших днів у всій своїй первозданності.

Ось початковий опис символів писанкарства з їхньою графікою та змістом. Тут варто сказати декілька слів про той етап розпису, коли яйце ще біле, але всі матеріали та інструменти вже готові до роботи, «чарівний» настрій вже створено. З чого починався розпис? З поділу поверхні яйця на ділянки, що символічно відповідали сферам природи. Поділ поверхні яйця на певну кількість частин не був випадковим. Ось його способи та сенс.

Поділ на два передавав уявлення про два світи. На три ділили найчастіше по вертикалі, так позначали три небесні сфери. При поділі на чотири утворюється хрест, що означає чотири сторони світу.

Класичний поділ напівсфер на чотири частини, кожна з яких поділена на три, передає уявлення про чотири пори року з трьома місяцями. За іншими уявленнями світ ділився і на шість сторін. Таку просторову орієнтацію передає шестикутна зірка.

Дуже цікавий поділ на сорок частин, так звані «Сорок клинців». Кожен клинець-трикутник позначав певний вид людської діяльності чи явище природи, а у християнському баченні – сорок днів посту. Кількість клинців могла бути й сорок вісім в інших варіантах.

Писанка «Сорок клинців».

Існує і колірна символіка зі своїм смисловим навантаженням. Кольори мають такі значення. Червоний символізує добро, радість життя. Жовтий – світило, тепло, урожай. Зелений – колір природи, надії, життя. Блакитний – небо, повітря. Коричневий – земля. Чорний – колір ночі, всього невідомого та таємного. Колірне трактування не завжди однозначне в різних джерелах, тож надаю той варіант, який зустрічався найчастіше.