Вечір наближався, і над Нью-Йорком почала збиратись загрозлива хмара. Кампус університету, ще кілька хвилин тому наповнений голосами студентів, тепер здавався завмерлим. Повітря важчало з кожною хвилиною.
Стів сидів на лавці біля бібліотеки. Його пальці нервово перебирали телефон, хоча він нічого не писав. Внутрішнє відчуття було сильніше за логіку — щось має статись. Він відчував це так, як інші відчувають зміну погоди в суглобах. Але для нього — це була буря в душі.
Раптом порив вітру підкинув вгору листя й порозкидав сторінки книги, яка лежала поруч. Стів рвучко підняв голову — і побачив, як на іншому боці подвір’я стоїть хлопець у чорній куртці. Обличчя було частково закрите, але очі… Очі були такими ж, як у нього самого під час сплеску сили.
— Хто це? — прошепотів він.
Хлопець не рухався. Лише дивився. І в ту ж мить ударив грім. Вогняний розряд розсік небо й ударив у металеву лавку позаду Стіва. Але не спалив її — а розплавив у химерну форму. Люди вибігали з корпусів, кричали, знімали відео, але той хлопець зник.
Стів відчув, як у ньому щось зміщується. Наче пазл у голові став на своє місце. Йому стало зрозуміло:
він не єдиний.
Це не просто здібності. Це — знак. І хтось шукає його. А можливо, випробовує
#1780 в Фантастика
#351 в Бойова фантастика
#5164 в Фентезі
#798 в Бойове фентезі
Відредаговано: 15.06.2025