Пильні
Розділ 4 : Перша іскра
Університетський кампус був незвично тихим. Навіть вітер, здавалося, затаївся. Стів ішов повільно, з опущеною головою — його долоні вкривалися потом, як завжди перед тим, як щось траплялося.
— Знову, — прошепотів він сам до себе, ховаючи руки в кишені.
Роуз щойно пішла — весела, з посмішкою, яка могла б зупинити війну. Вона не знала, що він стоїть за нею мовчки, дивлячись, як вона зникає за поворотом. Йому хотілося сказати… усе. Але не сьогодні.
Він повернув у бічний коридор, туди, де зазвичай ніхто не ходив. У голові знову промайнув той сон — блискавка, згорілий ліхтар, крик. Щось було там… щось справжнє.
І тут він побачив це.
Біля підвального входу стояв хлопець у чорному худі. Він тримав металеву трубу і, здавалося, чекав.
Стів відчув жар у грудях. Крок за кроком підійшов ближче.
— Ей, все нормально? — запитав він.
Хлопець мовчав. А потім різко метнувся до дверей — і зник унизу.
Стів не вагався. Він пірнув за ним, не знаючи чому. Можливо, тому що щось всередині сказало: це момент. Це момент, коли вперше слід не тікати.
У темряві підвалу прозвучав гуркіт.
І разом з ним — вибух світла в його руках. Синє, сліпуче, електричне. Його пальці сяяли, мов дроти під напругою. Він зупинився. Дихання уривалося. Але сила — не зникала.
> Це була перша іскра.
Він більше не міг ігнорувати те, ким є.
#1827 в Фантастика
#360 в Бойова фантастика
#5287 в Фентезі
#796 в Бойове фентезі
Відредаговано: 15.06.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
