Пильні
Розділ 3 : Хто бачить - той пам'ятає
— Ти знову дивишся на небо, наче шукаєш інопланетян, — почувся знайомий голос. Це був Крістіан — найкращий друг Стіва, з посмішкою на півобличчя, з вічною кепкою та поганою звичкою запізнюватись.
— Якби ти побачив те, що бачив я, теж дивився б, — відказав Стів, не відводячи погляду.
Крістіан зупинився і уважно глянув на нього.
— Було щось знову? Ці твої відчуття?
Стів мовчки кивнув. Вони сиділи на лавці в парку біля кампусу, де молодь зазвичай готувалась до пар або просто валялась на сонці. Але сьогоднішній день був не звичайним.
— Воно з’явилося в небі. Як тріщина. Ніби небо… не справжнє. І я відчув те саме — долоні вологі, серце стислося.
— Це… схоже на те, що ти описував раніше. Тільки стає сильніше, — серйозно сказав Крістіан, і це було нетипово для нього.
— І найгірше… що його ніхто не бачить, тільки я.
— Може, то твій батько? — несподівано кинув Крістіан.
— Що?
— Ну… він же зник. Ніхто не знає, як. Можливо, він теж щось побачив.
Ці слова прорізали тишу, наче лезо. Стів різко піднявся.
— Я не жартую, Кріс. Якщо це щось серйозне — я маю дізнатись, що це.
— І ти не сам, брате. Якщо тебе вирішить забрати космос — я теж полечу. Ну, принаймні до зупинки метро.
Стів усміхнувся. Це був Крістіан. І в той самий момент небо знову здригнулось. На мить. Немов хтось кліпнув очима — і реальність змінилась.
---
#1786 в Фантастика
#351 в Бойова фантастика
#5166 в Фентезі
#790 в Бойове фентезі
Відредаговано: 15.06.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
