Глава 1

Він вийшов з лісу, де залишив у капкані своє тіло. Вирвавшись, опинився на галявині, де стояла огидна, холодна лікарня… Зайшовши до неї, він шукав порятунку, але там його зустріла лише порожнеча — в обіймах темряви й крик, нестерпний і пронизливий, що оглушив його, змусивши згадати все!!!

Він ішов довгими порожніми коридорами, і в одній із палат побачив дівчину, що тримала когось на ліжку, а поруч стояла інша — з чорними крилами та ірокезом!

Він підійшов ближче — і застиг: на ліжку лежала вона… його любов і ненависть, його життя і смерть, його рай і водночас безжальний ад!

— Ангеліно…! Що?.. Що вона тут робить?.. Хто ви?.. — запитав він, звертаючись до дівчини з крилами.

Та, обернувшись, лише кинулася на нього, завдаючи удар за ударом!

Ледве вирвавшись з її хватки, він схопив перше, що потрапило під руку.

— Відійди, інакше приб’ю!!!

Дівчина відступила, і її голос прозвучав, мов вирок:

— Суд зовсім близько.

І тобі його не уникнути.

Бо вина — твоя.

— Що? Який суд? Яка вина?!

А вона… вона тут що робить?!

— Що вона робить?.. Ах ти, тва… — не договоривши, ангел знову накинувся на нього.

Та, не вагаючись, хлопець ударив ангела і, скориставшись моментом, утів.

Він біг з усіх сил, поки не почав задихатися, і знову вибіг на галявину.

І закричав — німим криком.

Він знову стояв перед тією проклятою лікарнею…!!!

Повітря стискало йому легені, а на обличчі, де ще не висохли рани, виступив холодний піт.

— Ні… ні, цього не може бути! — прошепотів він. — Має ж бути вихід… має…