Певно, зурочили

• Маринко, ти могла б обережніше стукати плойкою по батареї, щоб фарбу не пошкодити?

Святослав наблизився до розлюченої дружини, яка в такий спосіб намагалася комунікувати із сусідкою поверхом нижче. Він спробував обійняти кохану, щоб заспокоїти. Але страшний погляд жінки, яка несподівано обернулася, змусив Славка позадкувати, взяти на руки кота й повернутися разом із ним до ліжка.

Річ у тім, що зазвичай добрій і миролюбній Марині дуже заважали спати гучні нічні прослуховування готичної музики сусідкою Марією.

• Ти ж знаєш її номер телефону, то набери, — спокійно порадив Святослав, вкладаючись спати під музику у стилі дарквейв.
• Знає та злидня мій номер — не бере слухавку, і повідомлення ігнорує.

Дай-но твій телефон, Славко.

Коли Марина зателефонувала сусідці з номера чоловіка, та відповіла.

• У своїй хаті робитиму все, що захочу, і коли заманеться. Можеш подати на мене до суду, — загортаючи довге темне кучеряве волосся в рушник, нахабно прокоментувала претензії сусідки Марійка.
• Нужбо, продовжуй мені допікати, і я зроблю так, що радості від життя не матимеш — ні у своїй хаті, ні деінде, — зловісно мовила Марина.
• Так я й злякалась тебе, відьмо! — зневажливо рявкнувши, Марійка кинула слухавку.

Не лише Марійка, а й інші сусіди називали Марину відьмою. Здебільшого це звучало радше по-доброму, оскільки вона безкорисливо допомагала багатьом знайомим. Чарівні сили Марина отримала не з власної волі: ще підлітком випадково опинилася поруч із могутньою чаклункою, яка перед тим, як відійти у засвіти, передала їй свої надприродні здібності. Відтоді сила слова, віщі сни, здатність бачити хвороби людей і передбачати майбутнє стали для неї звичними. Та, маючи магічний дар, Марина обрала не заробляти на ньому, а працювати на звичайній офісній роботі.

Вранці зла й невиспана провидиця збиралася до офісу, а її чоловік Святослав поспішав на виставку, де мав представляти свої авторські ювелірні вироби. За сніданком подружжя почуло жіночі голоси в під’їзді: їхні власниці щось обурено вигукували одна одній, час від часу переходячи на крик.

• Чуєш, Маринко, то, мабуть, нашій пошановувачці музики вже хтось

«дякує» за нічний концерт.

• Ні, Славко, сварка з іншого приводу. Та нашу «улюблену» сусідку скоро напад астми прихопить, — буденно зауважила Марина, відрізаючи шматок млинця з вишнею.
• Маринко, невже ти посприяла?.. — Святослав поглянув на дружину і завмер із чашкою кави в руці.
• Нема мені чого робити. Просто, почувши голос тієї лярви, прийшло видіння, що її астма душить. Якби вона була нормальною людиною, можна було б підійти і полегшити стан, а так не знаю, чи варто.

Марина спокійно продовжила їсти млинці, а Славко прислухатися до емоційного діалогу у під’їзді. Якусь мить він вагався, але все ж сказав:

• Якщо можеш, допоможи Марійці легше пережити той напад, щоб потім не жалкувати в разі чого.

Жінка спустилася поверхом нижче і побачила «шановану» сусідку біля дверей власної квартири. Та гнівно жестикулювала й голосно сварилася на дівчину худорлявої статури, яка швидко й енергійно протирала поверхню її вхідних дверей.

• Ні, ну це ж треба! Я гадала, що замовила прибирання і це питання вирішено. Дивлюсь, а двері ззовні немиті. Наступного разу не платитиму за таку неякісну послугу!
• Та чисті вже твої двері! Увесь час, поки їх мию, ти кричиш. Уже люди прийшли на галас.

Не припиняючи протирати двері, професійна прибиральниця супермаркетів Зоя жестом вказала на Марину, яка мовчки спостерігала.

• А вона без галасу не може ні вдень, ні вночі. Авжеж, Марійко? — молода відьма стала на бік Зої.
• Якщо взялася, то будь ласка, роби якісно. Ти вже вдруге двері не помила. Вдруге! — не заспокоювалася Марійка.
• Чуєш, я приходжу до тебе щотижня рано-вранці, як ти просиш, і працюю за смішні гроші. Погодилась лише через те, що ми вчилися в одному класі і тобі не можна самій прибирати через астму. Якщо хочеш бездоганний сервіс, то плати як за професійний клінінг.
• Твоє прибирання і цих грошей не варте! — вигукнула Марійка.

І раптом її обличчя різко змінилось, а під час видихів почали лунати гучні свистячі звуки.

• Ти мене до нападу астми довела, ледацюго, — з люттю прохрипіла вимоглива до чистоти вхідних дверей панна.
• Звісно, щойно зайшла мова про адекватну оплату, одразу стався напад.

Зоя не повірила, що Марійці справді зле, швидко зібралася й пішла.

Марина залишилася наодинці з неприємною сусідкою та спробувала полегшити її стан. Провидиця мовчки пригорнула до себе Марійку, поклала руки на ділянку бронхів і зосереджено дивилася їй в очі. Відчуваючи, що погляд і дотик чаклунки полегшують дихання, дівчина кілька хвилин стояла спокійно.

Та щойно стало легше дихати, вона раптом закричала:

• Допоможіть! Мене відьма схопила!

Марійка з дитинства жила в цьому будинку: спершу з батьками, а після закінчення університету — сама з кішкою породи сфінкс на прізвисько Сара. Дівчина переконала батьків, що їй доцільно жити окремо, тож вони переїхали в інше помешкання.