Глава 47 Готель «Трояндовий рай» і музичні сходи

Ластівка, що несла на своїй спині Петюньку і його друзів, приземлилася на круглому, вимощеному жовто-зеленими льодяниками майдані, до якого прилягали шикарні кущі різнокольорових троянд. Петюня за час своєї подорожі казковим світом настільки вжився в роль хлопчика-мізинчика, що став потихеньку забувати про свої справжні розміри, і зараз ось трояндові кущі, що височіли над ним п'яти- або семиповерховими громадами, сприймалися як належне.

Примітно те, що всі троянди стояли на ніжці-штамбі і більше нагадували не кущі, а деревця з пишною кроною, густо обліпленою запашними квітами. Навколо стовбурів «деревець» плелися сходи з дуже гарними, прикрашеними завитушками поручнями. Окремі бутони з'єднувалися між собою вишуканими містками, на перший погляд побудованими з дощок, але насправді зібраними з мініатюрних трісок.

Подекуди переходи з одного квіткового приміщення в інше були виконані у вигляді критих коридорів, усіяних вузькими віконцями з різнокольоровими вітражами і ставнями з хитромудрим різьбленням. Красиві арки з багатою ліпниною, стрункі колони, що підпирають нахилені під вагою бутонів гілки, вишукані скульптури на плоских дахах переходів, які зображають літери та числа, писані вази на сходах та майданчиках перед бутонами – все це та багато іншого було частиною готельного комплексу під назвою «Трояндовий рай».

Льотчиця Лорі опустила віжки – лілові стрічки, прикріплені до дзьоба ластівки за допомогою двох мідних кілець. Ці кільця нагадували вудила, які надягають на голови коням. Обернувшись до пасажирів, літера «Л» підняла забрало свого пілотського шолома, під яким ховалося завзяте дівоче обличчя з блакитними очима, і махнула в бік штамбової троянди з червоними квітами.

– Ласкаво просимо до раю! – сказала Лорі. – На вас уже чекають.

– Надіємося, що тут ви трохи відпочинете з дороги, – додала від себе Норі, яка спустилася зі спини ластівки на бруківку і тепер стояла, спершись на пазуристу пташину лапку. – А щодо планів на вечір – вас запрошено до короля! Лут влаштовує на вашу честь прийом. У королівському палаці зберуться всі царствені особи Антресолії, і, ясна річ, прибудуть великий Барсеніус, королева Жужа, принцеса Яхтар.

– М-м-м, – прокинувся маркіз Медок, якого під час екскурсії зморив сон. – Думаю, що з пані Жужею ви познайомитеся ще до прийому в короля. Її Величність теж зволила зупинитися в готелі «Трояндовий рай» – найкращому в Куапі. Он бачите, скільки бутонів на кущі зі стуленими пелюстками? Це означає, що номери зайняті постояльцями.

Петюнька ще раз окинув поглядом розкішний готель на штамбі і справді відзначив, що більша частина оксамитово-махрових квітів згорнута в акуратні бутончики. Малюк уявив себе всередині одного з таких бутонів, і в нього солодко защеміло серце від очікування майбутнього задоволення. Він добре пам'ятав ті прекрасні почуття, які зазнав під час відпочинку в печерній квітці. У троянді, мабуть, відпочивати буде набагато приємніше!..

Майстер Фло припаркував огірковий мотоцикл поруч із восьмикутним фонтаном, розташованим у центрі майдану. Тонкі струмені води, що били із маленьких краників із квадратними вентилями з боків, утворювали фігуру пливучого коропа. Бризки, потрапляючи на зелену шкірку мотоцикла, з гучним шипінням випаровувалися. Безліч цівок білої пари, що пахли свіжим огірком, шугнули в небо, де, весело сміючись і перекидаючись, вони групувалися в пухнасті хмаринки. Спантеличена літера «Ф» бігала навколо огірка і розмахувала руками, розганяючи пару, щоб мотоцикл, який перегрівся під час польоту, охолов якомога швидше. Інакше шкірка огірка лусне!..   

– Фах! Неподобство яке... – сплеснув руками майстер Фло, а потім цими ж руками у величезних перегонових рукавичках стукнув себе по лобі. – Як я не догледів? Як не помітив? Помилився, чи що, у фозфахунках? Доведеться огіфок фозібфати, подивитись, що не так... Замінити мотоф? Покфащити систему охолодження? Так, тфеба... Тфеба фозібфатися!

 – Фих, фих, фих, – погоджувався з господарем огірковий мотоцикл, поступово відходячи від перегонової гарячки.

Ластівка почала чистити пір'я. Витягнувши ліве крило, вона засунула під нього голівку і стала пощипувати там дзьобом. Прозорий корпус «ластольота» розсмоктався, немов ранкова імла.

– Люб'язні мої, трап опущено. Можете спускатися! – ввічливо сказала Лорі.

Пасажири відстебнулися, пройшли до лівого виходу і один за одним спустилися по ластівчиному крилу, що злегка здригалося. За спуском пішов новий підйом, цього разу – гвинтовими сходами, які обіймали стовбур трояндового деревця. Цей підйом Петюньці особливо сподобався, оскільки казкові сходи, як і належить їм, виявилися чарівними.

«Третього ступеня чарівництво», – вирішив для себе малюк, нарахувавши три ознаки чаклунства, що відрізняють готельні сходи, якими він зараз бадьоро крокував, від звичайних сходів із нудного сірого бетону в його, земному, світі. По-перше, всі сходинки пофарбовані в різні кольори, що вже незвично. По-друге, кожна з них прикрашена мозаїкою – словом, викладеним зі шматочків льодяників. Слова означали неодмінно хороші й добрі поняття, явища та речі. І, по-третє, сходинки, коли наступали на них чиїсь ноги, трохи прогиналися, подібно до клавіш піаніно, і видавали гарні звуки.

Наприклад, червона сходинка зі словом «СМІХ» співала басом:

– До-до-до-о-о-о!

Помаранчева сходинка з льодяниковою мозаїкою у вигляді слова «СВІТАНОК» співала бадьоро:

– Ре-е-е-е!

– Мі-мі-мі! – весело повторювала одну й ту саму ноту Мі синя сходинка, на якій написано слово «РАДІСТЬ».

– Фа-соль! Фа-соль! Фа-соль! – вели діалог зелена сходинка з жовтою зі словами «СМАЧНОГО» – «ДЯКУЮ».

– Ля-ля-ля! – ніжно тягнула рожева сходинка. На ній Петюня прочитав слово «СВЯТО».