Глава 9 Головний секрет – літери

Пригод у Яшкиному сні було багато, і всі їх не перелічиш. Але найголовніше, що малюк виніс зі своєї казкової мандрівки і чим він не міг не поділитися з Петюнькою, – це знайомство з літерами. Знайомство, якого ледачий хлопчик, що не бажав вчитися, так довго намагався уникнути...

Літери – почесні жителі Антресолії! Це основа будь-якого чаклунства! Без них не складеться казка!

Ось і Яшкина казка почалася з букв – перших п'яти літер алфавіту, виліплених з пластиліну. Якщо їхні казкові імена вимовити в алфавітному порядку, виходить чарівне заклинання, що відчиняє двері до Антресолевої країни: Абра-ар, Бурундун, Віхола-в'юн, Гагатун, Дзинь-да-да...

Саме ці смішні слова хлопчик почув одного разу вночі у своїй спальні, коли з антресолей впала вішалка, до нього в гості з шафи завітав бузковий Янгол, заговорив кіт Барсик, ожили пластилінові літери, перетворившись на мініатюрних чоловічків, у вікно постукали дзьобами ворони, а через кватирку намагалася просунути гумову руку Чорна Чаклунка...

Відьма, безсумнівно, знала, яку силу в собі приховують літери. Тому вона й викрала в Яшки його друзів: босоногого та вічно буркотливого Бурундуна (це літера «Б»), веселого й пустотливого Віхола-в'юна (літера «В») та Гагатуна (літера «Г») – любителя голосно посміятися. Підкоривши букви, Стара за допомогою своєї вірної тіні Аратс розгорнула стародавню книгу заклять, необхідну для чорного чаклунства. Щоб букви не втекли, Чаклунка тримала їх у полоні, у підвішеній над вівтарем клітці. Це неподобство тривало доти, доки не прийшов Яшка – Рятівник Антресолії!

Пройти через складні випробування хлопчику допомогли його вірні друзі: професор Абра-ар (літера «А»), який знає все і про всіх, і добра Дзинь-да-да (літера «Д»).

Під час неймовірних пригод Яшка познайомився також з іншими літерами казкового алфавіту:

• із вартовим Ґулькою («Ґ»);
• учнем Фло-майстра – веселуном Ехом («Е»),
• човнярем Єремою («Є»),
• примхливою, але справедливою королевою Жужею («Ж»),
• суворою медсестрою Зеленкою («З»),
• відлюдником Иком («И»),
• академіком Інсуліном («І»),
• красунею Їжинкою з двома клубочками на голові («Ї»),
• доктором Йодом («Й»),
• пілотом космічної ромашки Карате («К»),
• льотчицею Лорі («Л»),
• товстеньким маркізом Медком («М»),
• кавалеристкою Норі («Н»),
• казковим міліціонером Опанасом Оперенком («О»),
• послом павукового короля Плюнь-Чпоком («П»),
• циганкою Розочкою («Р»),
• фермером Сиром Івановичем («С»),
• балагуром Тіпуном Таратустою («Т»),
• підмайстром зі смішним прізвиськом Ух («У»),
• майстром фантазійних справ Фло, більш відомим як Фло-майстер («Ф»),
• художником Хмелевичем («Х»),
• квіткаркою Ціпонькою («Ц»),
• бабусею Чінітою («Ч»),
• її подружками – веселими бабусями Шань («Ш») і Щень («Щ»),
• ще одним вартовим на ім'я М'якуш («Ь»),
• дядечком городовим Юшкою Юговим («Ю)»,
• а також принцесою Бурштинового озера, яка живе всередині мушлі, – білявою Яхтар («Я»).

– Фух! Начебто всіх назвав. Начебто не забув... – втомлено підсумував свою розповідь Яшка. Але Петюнька помітив, що ця втома була приємною його другові.

– Ах, які були пригоди! – заплющивши очі, згадував Єрмолаєв. – Ах, яка славна вийшла казка!

Петюнька, широко розплющивши очі, спостерігав за Яшкою. Він був здивований, заінтригований і зачарований. А ще заздрив. По-доброму, звісно, і зовсім трохи. Захопившись історією про загадкову Антресолію та про літери і водночас відчуваючи коктейль таких різних почуттів, хлопчик навіть забув, що захворів, і цілу годину майже не кашляв і не сякався.

– Яшенько! Який чудовий... – мрійливо вимовив Петюня. – Який чудовий, Яшенько, наснився тобі сон!

– І тобі, Петюню, насниться! – поспішив заспокоїти друга Єрмолаєв. – Ти тільки загадай бажання! І давай, Петрику, одужуй швидше...