Глава 6 Перша сварка, або Гірлянда з пожухлого листя

Згодом дружба Петюньки з Яшкою міцнішала. Світлий образ Марійки не став тому на заваді. Доти, поки у Сонячного Зайчика не грянув день народження. На честь шестиріччя своєї доньки батьки притягли до дитячого садка величезний торт і ще три коробки з частуваннями: одну (велику) із заварними тістечками та дві (трохи менші) з шоколадними цукерками двох видів.

Цілий день навколо іменинниці, розкішне волосся якої було зібране у два хвостики і прикрашене не менш розкішними рожевими бантами, крутилася різнокаліберна дрібнота. Різнокаліберна! Це видав, презирливо хмикаючи, Яшка, який не раз дивував Петюньку дивними виразами. Їх він нахапався з телевізора, по якому занадто часто транслюють фільми про гангстерів, пістолети і погоні.

Словом «дрібнота» Єрмолаєв охрестив інших хлопчаків із групи, які, судячи з усього, теж були небайдужі до Марійки. Щоб привітати Сонячного Зайчика і вручити подарунок, вишикувалися в чергу Михайлик Короб, повненький Кирило, Ігорьок, два брати-близнюки Артур і Артем. І навіть, уявіть собі, сам Вовка завітав і скромно зайняв своє місце наприкінці черги, нервово смикаючи в руках саморобну вітальну листівку з картону та кольорового паперу!

Петюнька з Яшкою до дня народження Марійки теж готувалися. Але, як це часто буває з хлопчаками, вийшла неприємна історія. І тепер друзі, понуро схиливши голови, стояли осторонь від «кавалерів» Марійки і з тугою спостерігали за тим, як іншим роздає Сонячний Зайчик свої теплі усмішки.

А було це так. Наприкінці літа після виснажливої спеки багато дерев, насамперед кленів і каштанів, почали скидати рано пожовкле листя, натякаючи цим на швидкий прихід осені. Справедливо вважаючи, що нема чого добру пропадати, Петюня запропонував другові спорудити з них гірлянду. Щоб вийшло гарно, листочки було вирішено прикрасити фарбами. Усі вихідні хлопчаки працювали над подарунком Марійці. Забруднилися самі, забруднили стіл на кухні, де була організована тимчасова художня студія, а також холодильник, шафки, двері. Загалом усе, до чого торкалися «вмілі» руки двох «поросят».

Остаточний результат спільної праці художників-початківців перевершив усі очікування батьків, які, зізнатися, спочатку скептично поставилися до творчих експериментів дітей. Яскрава різнобарвна гірлянда з листочків, підв'язаних до ниточки, безперечно, гідна була похвали. Щоправда, деякі листочки, розфарбовані акварельними фарбами, а потім підсушені на балконі, згорнулися в трубочку, злегка зіпсувавши загальний ефект...

Ці прикрі нюанси аж ніяк не зменшили цінність подарунка, виготовленого своїми руками. Проблема була в іншому. Подарунок один, а дарувальників двоє!

Несподівано для самих друзів між ними розгорілася суперечка. Хто з них піднесе подарунок Марійці? Вкотре Петрик переконався в тому, що не йому одному запали в серце «сонячні» локони Зайчика.

Задиристий Яшка першим вступив у суперечку. Коли нервував, він починав пищати. Ось і зараз, насупившись, наче півень, що рветься до бою, і, про всяк випадок схопившись за гірлянду, Єрмолаєв щосили пропищав:

– Звісно, я! Адже я більше приніс листя! Ти збирав тільки ті листочки, які лежали на землі, та й то біля твого будинку! Далеко ходити не довелося! Я ж заради Марійки видерся на горіх, що росте на дідусевій дачі, і нарвав цілу купу зеленого листя!!! Твої шорсткі, коричневі листочки й поруч із моїми не висіли! Зрозумів?!!! Так!!!

Для переконливості Яшка показав язика і клацнув пальцями вільної від гірлянди руки перед носом Петюні, який, до речі, від образи вже почервонів і нагадував морквину.

– Дзуськи! – заперечив Петюнька. Висякавшись, щоб ніщо не заважало сваритися, хлопчик ткнув пальцем у Яшкині груди, потім схопився за інший кінець гірлянди й голосно, що зовсім не було для нього характерним, промовив:

– Це я придумав! Листочки, ниточка, фарби – це все мої ідеї! До того ж, Яшутко, художник ти ніякий!!! Усе вимазане тобою листя було зіпсоване! Вийшли тільки сіро-буро-малинові плями! Ти не вмієш змішувати фарби! Правильно каже мама, що від тебе одні пустощі!..

– Ах, ти так?! – шаленів Яшка. – Ах, ось ти який?!!!

Розгнівавшись, Єрмолаєв потягнув на себе гірлянду. Як видно, сили свої малюк не розрахував. Тонка мотузка не витримала сварки і лопнула, залишивши друзів з порожніми руками, тобто без подарунка.

Обидва хлопчики стискали в кулачку уривок нитки з пом'ятим і рваним листям. По щоках обох текли сльози. Адже і Петюнька, і Яшка розуміли, що ані сил, ані часу на виготовлення нової гірлянди в них немає.

– Бідна Марійка... Що скаже вона про нас? – пробурмотів Петюнька. Він сказав «про нас», але подумки поправив себе: «Що скаже про мене Сонячний Зайчик?..»