Глава 4 Ігри з нефабричними іграшками

Яшці припали до душі фантазії Петрика, і він із задоволенням разом із новим другом грав не зі звичайними (фабричними) іграшками, а розважався з так званим мотлохом. Стерті шнурки від черевиків, корок від пляшки або солянка у вигляді каченяти, гребінець із поламаними зубчиками, якась коробка, баночка або аптечна пляшечка – в усьому, навіть у найдрібнішому та найнезначнішому, хлопчаки вбачали диво, бачили казку.

Який захват викликала у Петюньки з Яшкою величезна пляжна парасолька в біло-синю смужку! Якщо її перевернути ручкою догори, виходить симпатичний човник, вміститися в якому можуть не тільки малюки, а й також Яшкин кіт Барсик. Ах, як весело мандрувати уявними країнами на такому ось незвичайному судні, виспівуючи писклявими голосами улюблену пісню Петюньчиного батька про козаків!

Ще цікавіше будувати зі стільців, подушок і ковдр «халабуду», уявляти себе індіанцями, розмальовувати одне одному обличчя помадою, улюлюкати, брати Яшкиного дідуся в полон, туго стягуючи руки й ноги нещасного шнурками та скотчем.

Правду кажучи, не всі забави, вигадані друзями, мали мирний характер. Чого варта історія з маминою зубною щіткою, потайки витягнутою Петюнькою зі склянки у ванній?! З її допомогою юні ентузіасти намагалися почистити зуби Яшкиному коту. Будучи в літах, Барсик, як це не прикро, почав втрачати зуби. Щоб допомогти пухнастику зберегти останнє хитке ікло, друзі й зважилися на авантюру. Однак чомусь запланована операція не мала успіху...

Не зрозумівши благих намірів, Барсик видерся на шафу. Влаштувавшись за самоваром і шкіряною коричневою валізою, скривджений кіт довго чмокав, вилизуючи залишки зубної пасти, і сердито поглядав жовтими очима на пустунів. А щітка, наче нічого й не було, повернулася до склянки гаряче улюбленої мами...

Неабияк зіпсував репутацію Петюньці, який зовсім недавно мав славу винятково тихого і скромного хлопчика, також розіграш із пузатим будильником, прозваним хлопцями Вусатим Поліцейським. Вусатим, напевно, з тієї причини, що стрілки схожі на вуса, а поліцейським – через те, що дзвін будильника підозріло нагадував виття міліцейської сирени.

Цей цікавий предмет жартівники підсунули під матрац Ложкіну старшому. Тато Петюньки, не очікуючи підступу, плюхнувся на ліжко, а коли пролунав хрускіт у будильнику чи дечого в хребті, з тихим стогоном сповз на підлогу.

Після прикрої події Вусатий Поліцейський, з виваленою пружинкою і навічно застиглими стрілками, тепер уже точно схожими на обвислі вуса, вирушив до однієї з шухлядок трельяжа. Петюні, щоб уникнути поганого впливу з боку Яшки, було заборонено спілкуватися з рудим телепнем. На щастя, заборону було скасовано вже за тиждень.

Ну не могли батьки обрубати дружбу, що так раптово розпочалася, настільки різних і водночас настільки схожих хлопців...