Глава 4. “зірка” Юі Іто

Тайто! Один із спеціальних районів Токіо... Де ж іще жити молодій зірці? Тільки тут!

- Канто, за мною!

Цей район мало чим відрізнявся від Сібуя... Такі самі хмарочоси, повні реклами... Потяги над містом... Але все ж є тут щось особливе. Наприклад, річка Суміда, по якій ходять катери і маленькі яхти. А також, біля берегів цієї ж річки, розташовані двоповерхові... іноді триповерхові будиночки. В один з них ми і прийшли.

- Хто там?

- Юї Іто?!

- А хто запитує?

- Детектив Юто Морі!

Голос ненадовго стих і відчинилися двері. До нас вийшла яскрава і ошатна дама. Червона коротка сукня в білий горошок і маленькі білі туфельки.

- Юто! Невже це ти?!

- Так... Я теж радий тебе бачити! Можна ми увійдемо?

- Прошу! Відповіла вона, заходячи в будинок.

                                               У будиночку

- Чаю... кави!?

- Не треба, Юї! У нас до тебе розмова!

- Ви про Мей! Като вже все мені розповів! Прикро, звичайно...

- Так... Прикро! Тобі тим більше прикро... Подумав я в голові.

До нас у кімнату забіг маленький лисеня. Юї пішла з ним на кухню.

- Одну секундочку, хлопці! Треба його погодувати...

Через п'ять хвилин вона повернулася з чашкою нової кави.

- Юї... Я хочу дізнатися... Мей не говорила про хобі, роботу.

- Ні, Юто, ми обговорювали з нею всяке... речі, бренди, акторів. Але про її життя якось не говорили. Я сама про її хлопця дізналася рік тому! Від знайомого...

- Кого?

- Сото Фудзі! Вона завжди у нього сиділа... І з хлопцем приходила!

- Зрозуміло... А вираз «літати по дахах» з її вуст ніколи... не вилітав.

- Начебто ні! Ми ж не торкалися її життя в розмовах...

- Зрозуміло! Нам тут нічого робити! Їдемо! Вставив слово Канто.

- І правда, Юї, ми підемо... Справ по горло! Відповів я.

- Добре! Заходьте ще... рада була тебе бачити!

Повертаючись до машини, я все думав... Залишилося перевірити Сото... Якщо там зачіпки не буде... доведеться дзвонити Йому! А я так не хочу!