Глава 2. Жертва

Пес крутився біля тіла...

- Молодець, Ріку!

- Юто, підійди сюди!

Біля жіночого тіла лежав ледь живий папуга... І тут я згадав...

- Мей?

- Треба пробити по базі і встановити особу!

- Не треба Канто, це Мей Като... 23 роки... Живе на вулиці Гейш в будинку 3!

- Звідки знаєш?

- Це... Моя однокласниця.

- Дуже шкода... Треба забрати і провести розслідування.

- Добре, напарник, зробимо.

- Детектив Морі... Прийшли відомості по справі, хочете поглянути?

- Так!

Все як я і думав... Стоп що?

- Як це бігла-бігла і раптом... впала з даху!

- Я не знаю, Юто... так показало розтин.

- Міо... ти вільна! А я залишуся ночувати в офісі.

                                             Ніч

Я вже випив 5-ту чашку кави... Але все одно не вірю цим словам! Як можна було бігти по даху і просто впасти вниз. З якою швидкістю вона бігла?! Навіщо по дахах! Може, за нею гналися... Хто?!

- Треба перевірити її хлопця!

Зірвавши трубку телефону, я набрав.

- Добрий день, це Юто Морі вас турбує...

- Чим можу допомогти, детективе?

- Надайте мені адресу, де проживає Со Като!

- Одну секунду, детективе!

 Він проживає в районі Сібуя, а також працює в компанії з нерухомості «Tokyu Land».

- Дякую! Завітаю до нього завтра. А поки... можна і подрімати...

                                              Ранок

- Тук-тук! Можна входити!

- А... Канто, заходь.

- Що? Навіть спав в офісі... Знову.

- Зате... Я знайшов відомості про хлопця Мей! Їдемо в Сібуя.

- Прямо зараз, Юто?

- Зараз, напарник! Пес, тебе теж беремо!

Ріку позіхнув і повільно встав на лапи...

- Вперед! Скомандував я, вказуючи на двері. Пес повільно поплентався до виходу.