Вечір. Петруки сиділи на ганку, а діти гралися біля хати. Степан роздратовано махнув рукою:
— Орися, твої очі наче орбіти у ночі!
— Закрийся, піди і вмийся, — відповіла вона, — і не кричи, бо кури пересгуть нестись від крику та подохнуть!
Ольга сміялася, дивлячись на Варвару:
— Мандавошка як кошка така гладка і пушиста!
Дарина Нанько і Віра Надько стояли неподалік і тихо підбадьорювали сусідів:
— Здрасте, я ваша Настя! — кричала Варвара, і сміх лунав аж у кінці вулиці.
Так Петруки закінчили ще один день — галасливий, гучний і веселий.
Відредаговано: 21.10.2025