Петруки
Глава 1. Ранок у Горішках
Село Горішки прокидалося під спів курей і крик вітру. У хаті Петруків, як завжди, було гаряче. Степан Петрук, чоловік з добрим серцем, але дуже вибуховим темпераментом, кричав на Орисю, свою дружину:
— Орися, твои труси тобі на очі! Не мели як мельник муку, а то щоб тебе гуси дірявили!
— Степане, — відрізала Орися, — мандавошка як кошка така гладка і пушиста, та не кричи, бо кури пересгуть нестись від крику та подохнуть!
В цей момент з кухні вилізла їхня донька Ольга, тримаючи кота на руках:
— Закрийся, піди і вмийся! — крикнула Ольга, — твої очі наче орбіти у ночі!
У дворі вже збиралася Марина Здобич з Назаром, аби обговорити останні новини про село. Але з хати їх викидав тільки шум.
— Здрасте, я ваша Настя! — весело вигукнула Варвара, — а Степан, не перди у хаті мені на халаті!
Так починався ще один день у Петруків. Село Горішки вже знало: якщо Петруки прокинулися, спокою не буде.
Відредаговано: 21.10.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
