Все пройшло, як по маслу. Ні біля хатки, ні коло неї ніхто не чатував. Тож Олена відшукала скриньку з документами, грошима та іншими цінними речами, а також чистий одяг, який він тримав про всяк випадок. Бабуся, звісно, переживала, куди ж пропала донька на добу, але версія про те, що заблукала, її заспокоїла.
Того ж вечора Олена поїхала додому. Від’їхавши на безпечну відстань від села, заїхала в лісок, у домовлене місце. Там уже чекав Петрович, і разом вони рушили до міста. Вдалося влаштувати його на роботу, знайти житло. І тепер він справді щасливий бути собою. Бути ЛЮДИНОЮ.