Петлі

Перед тим як підійти до неї, Анатолій нарізав петлі.

«Мабуть, наївся бубликів», - думала Оля.

Дивна якась жінка. Він їй вже й про роботу розповів, і про свою родину, і про будинок, в якому живе, і навіть про зарплатню. А вона тільки посміхається та головою киває.

«Як він багато говорить, можна роман написати «Анатолій і його родина» або ні. Краще «24/7. Моя робота» оповідь від першого лиця.»

Я ж такий гарний!

«Якийсь він страшненький…»

І дуже розумний!

«Та ще й трішки тупенький...»

Я такий дотепний!

«І гумор у нього фельдфебельський…»

А її взагалі чоловіки цікавлять?

«Чи може він думає, що мені з ним цікаво?»

От візьме й почне її ігнорувати!

«І чого це він раптом перестав вітатися? Може не виспався, чи з’їв щось не те?»

Дивно, чому вона нічого не запитала? Може не помітила, що я її ігнорую? Треба повторити.