2

Тамара Іванівна Більченко небезпідставно вважала себе справжньою пестункою долі. Ця жіноча впевненість мала під собою вагоме підґрунтя. Ще з підліткового віку юній Томі шалено везло. На відміну від своїх подруг-ровесниць вона в ці роки не могла похизуватися достатньо ефектним виглядом. Невисока, огрядна постава, широкий, приплюснутий ніс, незугарне обличчя, з якого неможливо було вивести розсип прищів, а найгірше повна відсутність природніх дівчачих принад, здавалося не залишали її ніяких шансів на успіхи у стосунках з хлопцями.

Однак, як це не дивно, та нарікати на відсутність уваги парубків їй тоді не доводилося. Почасти цьому можна завдячувати її таткові, заможному бізнесменові котрий не шкодував грошей на свою єдину доньку. Так, у Томи було майже все що вона тільки бажала, бо щедрі батьки традиційно без будь-яких заперечень виконували практично всі забаганки своєї дитини. Але не можна скидати з шальки терезів і її особисті старання та наполегливість. Виснажливі тренування на різноманітних тренажерах, часті візити до дієтолога, дерматолога, й візажиста, дорога одежа і вишукана косметика врешті-решт дали свій результат. Невдовзі непоказна раніше Тома наче за помахом чарівної палички перетворилася з гидкої качечки на казкову лебідку.   

Коли настала мить обирати собі супутника життя Тамара опинилася на своєрідному роздоріжжі. Незважаючи на свою популярність, в їхньому невеликому містечкові годі було сподіватися знайти собі достойного кавалера. Вимоги в дівчини виявилися настільки високими що більшість залицяльників просто не мали шансів завоювати її прихильність. Вона відчувала себе справжньою принцесою і жадала отримати в свої руки такого ж самого принца, та ще й на легендарному білому коні. Ці нелегкі пошуки увінчалися успіхом при допомозі рідного татка. Саме він познайомив її з Борисом Більченком, сином одного з впливових цабе їхнього міста…