Глава 25: 3000 років самотності

Починаю публікацію третього епізоду.

Всіх зацікавлених прошу додавати книгу до бібліотеки, ставити лайк та залишати коментарі!

Уся п’ятірка гравців зібралася у встановлений термін, і за розслабленими обличчями я міг з упевненістю сказати, що відпочинок пішов їм на користь. Без аури безнадії, що витала над групою, навіть дихати стало легше.

– От не зрозумію, чому в тебе здоров’я у 2 з гаком рази зросло? – запитала Злата, після вивчення групового меню.

– Клас узяв і розкидав пункти пробудження, узагалі, багато чого зробив, – не хотілося докладно переповідати події останнього дня, тож обмежився мінімумом слів.

– Ось так просто, без наставника? – уточнила Фрея, почувши щось цікаве.

– Так, без класу не можна підвищувати рівень вище п’ятдесятого, – виділив я ключовий момент. – Посилення виявилося дуже доречним.

– Як швидко ростуть діти, – у своїй специфічній манері похвалив Дарвін, змахуючи неіснуючу сльозу, – Мисливець… навіть не здивований, але не впевнений, що цей клас істотно вплинув на твою бойову міць, вірно? Як відчуття?

– Загалом ти маєш рацію… Я встиг трохи потренуватися з Мерліном, тож жодних збоїв бути не повинно, – незважаючи на власні ж слова, звикати довелося довго, годин п’ятнадцять, я дуже недооцінив швидкість, яка злетіла в небеса, тож і нині не впевнений, що зможу реалізувати сто відсотків потенціалу.

– Може й так, але Вічність – це не тільки про бійки, тут якщо вижив – значить переміг, – вставила своє слово Злата. – До того ж не думаю, що Фокс піде шляхом звичайного скаута. Такі товариші не вирізняються високою бойовою ефективністю, зате роблять для групи дуже багато і відомі вражаючою живучістю.

– Звідки такі знання? – досить цікаво чути про якусь усталену збірку персонажа на поточному етапі гри.

– Є один не дуже відомий у широких колах гравець-стример «Вольт», який надає специфічні послуги провідника десь на сході князівства. Там поруч одразу три високорівневі зони, тож багато гравців до сотого рівня обрали ті місця. Попри порівняно низький шістдесятий рівень, без нормальної конкуренції його послугами користуються всі топи регіону.

– Які в нього відмінні риси? – хоч як подивися, а гравець, здатний вижити в зоні, мешканці якої легко приб’ють тебе, ніяк не може бути слабким.

– Щодо бойової ефективності він значно нижчий за середній рівень, але клас мисливця, маскування і сенсорні навички, укупі з непропорційно розвиненою спритністю під п’ятсот одиниць та інтелектом під двісті, завжди дають йому змогу, якщо не помітити ворога першим, то гарантовано втекти. Ще він любить нацьковувати паровози монстрів на «невдячних клієнтів», які намагалися його кинути, – наче пригадавши щось кумедне усміхнулася дівчина.

Дивно, що я про нього нічогісінько не чув, хоча досить багато часу приділяв дослідженню мережі в пошуках корисної інформації. Проте не здивуюся, якщо існують сотні малих регіональних спільнот, інформація з яких не йде далі носіїв мови.

Взявши з дівчини обіцянку пізніше надіслати посилання на калейдоскоп цього гравця, я привернув загальну увагу до проблеми, з якою ми зіткнулися: нам страшенно не вистачає часу і вплинути на це ніяк не можна. Десять днів дослідження дали нам змогу зменшити популяцію заражених лише на 19%, мапу досліджено трохи менше ніж наполовину, а місце дислокації джерела багряної плісняви все ще невідоме.

– Пропоную зосередитися на виконанні божественного завдання, – із цілковитою впевненістю у власному плані заявила Злата.

– Поясни, – попросив Мерлін.

– Якщо ми його виконаємо, мені може вистачити репутації на пряме звернення до богині. У ньому я можу попросити про сприяння в розв’язанні поточної кризи, щонайменше дізнаємося напрямок руху або спосіб протидії противнику…

– Напевно, це наш найкращий варіант, – швидко погодився я.

Хоч би як мені хотілося вбити парочку унікальних монстрів, кожна зустріч із ними – це витрачені ресурси, які нізвідки поповнити, і реальний шанс склеїти ласти. На початку була чимала надія на здобич із монстрів, у якій може знайтися багато чого, здатного істотно підняти бойовий потенціал команди. Ага, та ба! Здобич, звичайно, значна і з продажу можна заробити непристойно багато, але закінчити сценарій вона ніяк не допоможе.

З тугою я подивився на амулет, який давав або підвищував на один ранг талант «Слабка регенерація». Точно такий же зараз сховано під обладунком Злати, але кожен вважав за краще б що-небудь з ефектом детоксикації. Ні, нам випадало безліч різного шкіряного спорядження з опірністю отруті, але в іншому воно в пух і прах програє поточному екіпіруванню групи. З більш-менш корисного: парочка нових ножів, кожен із яких отруює супротивника, і плащ із десятивідсотковим бонусом до реакції.

За час підкорення ми не раз і не два перетрушували сумку Ладії, завдяки чому знаємо, що там лежать п’ять амулетів повітряної бульбашки. Предмет дає змогу оточити голову сферою із запасом повітря на п’ять хвилин, і нам украй пощастило, що магічне налаштування їм не потрібне. Крім пересування під водою, його можна використовувати для протидії отруйному диханню супротивника або токсичним випаровуванням, але через довгу дванадцятигодинну перезарядку часто ними не скористаєшся.

З ними можна проплисти під завісою гнусу. До того ж Фрея і віднедавна я сам – морські ельфи й можемо без проблем виконати аналогічний трюк. Поки що це найкращий план, на який нас вистачило, власне, це чистої води авантюра з безліччю того, що може піти не так. Починаючи з підводних монстрів, закінчуючи незнаходженням шуканого безпечного місця на поверхні. Ще одна проблема полягає в тому, що доведеться відмовитися від підтримки Ктулха, який банально не вміститься в просторі під водою.

У підсумку довелося змиритися з тим, що під хмарою гнусу ми плистимемо практично наосліп. На щастя, в арсеналі Фреї є заклик, здатний досить швидко дотягнути нашу п’ятірку. Діаметр хмари близько кілометра, тому до центру ми зобов’язані доплисти не більш ніж за дві з половиною хвилини, озирнутися, після чого повернутися назад до вичерпання запасу повітря. Рідна витривалість дасть нам ще якийсь час, але краще виходити з можливостей усіх членів групи, а не найбільш витривалих.