Глава 24: Крок уперед

Глава 24: Крок уперед

– Дарвіне, зміцнюй! – крикнула Злата другові, сподіваючись уповільнити стрімке зниження здоров’я.

Старий миттєво почав готувати заклинання, завдяки чому вже за дві секунди лицар змогла зітхнути з полегшенням. Однак втрата пильності коштувала їй пропущеного ляпаса, який миттєво забрав половину від решти здоров’я. Зазвичай вона не дозволяла собі такого, але, вочевидь, психологічна втома почала впливати на раціональність прийнятих рішень. Власне, кожен поступово здавав, і я в тому числі.

Битва з трьома рідкісними гідрами обіцяла стати тією соломиною, що переламає спину верблюду. Триметрові одноголові ящери з капюшоном кобри не вирізнялися ні видатною силою, ні швидкістю, а єдині дві здібності, які ми виявили в перші хвилини бою, не могли сильно нашкодити нікому із членів групи. Проте рідкісний монстр – це рідкісний монстр, і найпростіші здібності в їхньому виконанні бувають доводять бойову ситуацію до абсурду, особливо якщо це огидно швидка регенерація і нескінченний запас отрути.

– Вони вже цілий ставок отрути вилили, як у них тільки влазить?! Як же закон збереження… – вкотре обурилася Фрея, поки не перервала речення на середині. Черговий плювок найбільш влучної гідри просвистів за пів метра від її голови.

Обурення дівчини зрозуміле, але так уже склалося, що регенерація в комбінації з отруйними залозами, – одна з найнеприємніших комбінація талантів у монстрів, і трапляється вона частіше, ніж хотілося б середньостатистичному гравцеві. Вважай постійне перекачування ситості в запаси отрути, хоч топи ворогів у ній. До того ж, що більша маса, то більше цієї самої ситості може вмістити тіло.

Після того, як Злату відкинуло ривком найбільшого монстра, я зайшов збоку й увігнав спис у невелику рану біля нижньої щелепи, яка на очах загоювалася. На щастя, захисні лусочки відновлюються в рази повільніше, ніж плоть, інакше в нас не залишилося б жодних шансів на перемогу. Зброя занурилася на дві долоні, через що площинне отруйне дихання застрягло в горлі супротивника й повільно заклубилося з пащі. Потрапивши на мене, воно спричинило посилення ефекту отруєння, добре, що у швидкій чарунці завжди лежало достатньо протиотрут, а Дарвін вчасно використовував детоксикацію і очищення, у такий спосіб заощаджуючи наші небагаті запаси.

Міцно утримуючи спис, я обхопив гідру ногами біля основи шиї та повис донизу головою. Збільшена сила ніг передбачає і не такі фокуси. Напружуючи спину й руки, насилу проштовхнув вістря ще глибше, поки не відчув щось м’яке. Крутнувши зброю, я зафіксував її в рані, після чого послабив хватку, падаючи в болото. Ще пощастило, що тут не глибоко.

Гідри цілком могли відновити пошкоджений мозок, але не передбачений анатомією метал або будь-який інший твердий об’єкт у черепі багаторазово уповільнював цей процес. Одна справа виштовхнути чужорідне тіло із зовнішньої рани й зовсім інша з внутрішньої, яка прагне зарости, попутно здавлюючи зброю з усіх боків. Подібну тактику вбивства гідр ми встигли відпрацювати на їхніх молодших побратимах, залишається сподіватися, що це виграє нам достатньо часу для повторення процедури з рештою гідр.

Змінивши простий спис на дикий шепіт, я ледве встиг відстрибнути праворуч, щоб не бути похованим під тушею супротивника. На черзі дальній монстр, який із частотою кулемета обпльовує нас. Спеціалізація гідр завжди трохи допомагала нам, сумніваюся, що нам вдалося б здолати трійку громил, як нещодавно нейтралізований, надто він сильний і захищений.

Звісно, плевун вирізнявся гарним зором і одразу звернув увагу на долю товариша, визначивши мене як пріоритетну ціль для атаки. Плювок виявився знатний – утричі більший за попередні – і полетів чітко в мою голову, а через необхідність ухилятися від падіння ворога, я не встигав ухилитися від снаряда, чия доза отрути може і вбити без своєчасної допомоги.

За секунду до контакту під ногами з’явилася вібрація, яка віщувала використання заклинання магії землі. Цього разу це була простенька кам’яна, точніше грязьова, стіна два на два метри, що зникла вже через секунду після формування і виконання функції з мого захисту. Правильно, нічого витрачати ману на підтримання зайвої конструкції.

«Не перестаю дивуватися його почуттю бою», – зазначив я навички мага, почавши зигзагоподібною траєкторією наближатися до дальньої гідри.

Десь осторонь розгорталася сцена «Тузік рве грілку», де Тузік – особливо зубаста і спритна гідра, а грілка – наш танк, що не припиняє лупити супротивника клевцем по морді. Златі, безумовно, не пощастило з напрямком, у якому її відкинув громила, треба ж було потрапити в зону досяжності іншого ворога. Його зв’язував боєм Ктулх, але, з огляду на особливості противника, не міг самостійно завдати достатньо шкоди для перемоги.

«Відчуваю після цього бою з обладунком доведеться довго возитися…»

Незважаючи на абстрактні думки, я без проблем зміг наблизитися і напасти. Спис погано справляється з ворожою лускою, тож перші удари завдавалися з використанням усіляких дроблячих знарядь смертовбивства: кулаків, молота чи кам’яних брил. За кілька досить сильних і сфокусованих ударів, як правило, гідри позбавлялися першого шару захисту, а там можна діяти за відпрацьованим сценарієм.

Передбачувано не настільки броньованому плевуну вистачило двох ударів, але довелося відступити, щоби постріл, який уже готувався, не відкинув мене. На такій близькій дистанції йому з надлишком вистачить кінетичної енергії. Зробивши чотири кроки назад, я різко кинувся вперед. Після атаки гідра зазвичай відкривалася, займаючись збором отрути, чим я ніколи не гребував користуватися.

[Завдано 78 шкоди (Критична)]

Для атаки, посиленої бойовим куражем, шкода видалася середня, але й гідри не ликом шиті. З розпоротого горла хлинув отруйний дощ, від якого довелося спішно сховатися на спині монстра, який наразі страждає від сильного болю. Спис одразу поступився місцем ножам.