Глава 19: Хаос

Дивно, як стрімко все може піти не так, як усі плани й думки разом змітаються в найдальший куток свідомості, поступаючись місцем необхідності діяти. Ось і я виявився не готовим, події понеслися швидше, ніж стадо буйволів, сполохане групкою левів.

Незнайомець з однієї конкретної гільдії спершу викликав у думках поблажливу посмішку, яка змінилася роздратуванням від того, що він затримує мене, а потім і найхолоднішим виразом обличчя, на який я взагалі здатний. Давно ніхто не викликав у мене настільки глибоких емоцій.

– Як думаєш, з десяток горючих сумішей у вікнах майстерень твоїх подружок змусить тебе піти на контакт? – і далі рив собі яму прайдівець.

Я ж мовчав: ігнорував усі його спроби додати мене в друзі, написати повідомлення, переглянути профіль у калейдоскопі та навіть застосувати сувій із заклинанням розпізнавання, що не впорався із захистом налобної пов’язки, подарованою однією завбачливою кажанкою. Незвично довгі тридцять секунд пішли на спілкування з групою найманців, не вистачало ще їм вплутатися в ці розбірки, а також вивчення ситуації навколо.

«Десять гравців, у чотирьох ідентифікатори приховані, а в решти в середньому п’ятдесятий рівень, – про всяк випадок я використав вистежування, щоб накрити найближчий простір і виявити будь-яких невидимок. – Нікого, навіть дивно, що леви не підготувалися як треба».

Спостерігаючи, як невміле оточення поступово змикається, я багато чого встиг обміркувати і програти в голові приблизну послідовність дій. Щоразу, коли я стикався з Нахтом, з його вуст не лунало жодного конструктиву, самі лише заяви зі зверхньої позиції та погрози. Власне, уся його зграя така сама. Упевнений, людина, яка свого часу пропонувала здати турнірний бій на користь свого претендента, одна з них. Очевидно, що не можна йти на будь-які поступки чи компроміси, необхідно продемонструвати, що перед ними ціль, якою подавиться цілий Прайд.

«Відколи мені потрібна причина, щоб наваляти тим, хто загрожує мені та моїм близьким?»

Це в реальності будь-яке рукоприкладство – пряме запрошення до судової зали, пощастить, якщо вдасться відбутися невеликою компенсацією, але ж досвідчений юрист здатний витрусити всю душу з підсудного. І, звісно, ні про яку справедливість не йдеться, адже вона, сука, дорого бере за коротке побачення!

Я не сумніваюся, що хлопці виконають свою погрозу, за належного бажання виконавець завжди знайдеться, байдуже, буде це гравець чи місцева шпана. Навіть якщо дівчата не постраждають, спалювання крамниці ремісника – рівнозначно знецінює всі вкладені в її відкриття зусилля, а також мозолі, зароблені під час створення чергового замовлення. Крім того, крамниця Ладії сповнена не бездушним металом, деревом і тканиною, а цілком собі живими істотами, здатними відчути на собі всю повноту болю від згоряння плоті.

Придурки з Прайду не обтяжені турботою про навколишній світ та істот, які його населяють. Спалити когось живцем – будь ласка, адже все навколо не справжнє і нічого їм за це не буде. Упевнений, що кожен із них думає приблизно так.

Якщо ж усе не так і вони змогли відчути, наскільки глибока кроляча нора під назвою «Вічність», їхня провина стає ще серйознішою. Бездіяльність – синонім прийняття всієї несправедливості, свідком якої став. Жоден із них не заслуговує на поблажливість і отримає сповна, якщо не сьогодні, то… Загалом, відплата не має терміну придатності.

Натягнувши на обличчя посмішку, що сприяє спілкуванню, я розслаблено підійшов до оратора. На вигляд нічого примітного, власне, він навіть подумати не міг, що я, зі своїм удвічі відстаючим рівнем, наважуся атакувати, ще й на випередження. Думаю, не варто пояснювати, як він проведе наступну добу.

[Завдано 96 шкоди (Критична) (Спідтишка)]

[Ціль потрапила під ефекти «Параліч (Отрута)» і «Кровотеча (Ранг III)»!]

Кинджал отруювача увійшов якраз під нижню щелепу, і не встиг хлопець подивитися на мене розширеними від жаху очима, як його паралізувала отрута псевдомантикори. Хоча я і надмірно перестраховувався, однак паралізація, можливо, дала змогу завдати ще одного точного удару другим ножем, але вже в ліве вухо. Ніколи не знаєш, що може викинути суперник, якщо не помре миттєвого.

[Завдано 104 шкоди (Критична) (Спідтишка)]

[Ціль потрапила під ефект «Кровотеча (Ранг IV)»!]

Судячи з броні та зброї на поясі, у бою він покладався на силу і спритність, перевага в яких не залишила б мені шансу на перемогу в чесному поєдинку. Як історія не терпить умовного способу, так і ніхто не застрахований від підлого удару в голову або супутньої шкоди від внутрішніх ушкоджень.

«Тому й потрібно носити шолом», – подумки дав я напуття мертвому прайдівцю.

Усе сталося за лічені миті, що не дало змоги оточуючим гравцям адекватно відреагувати, чим я не погребував скористатися. Маршрут у моїй голові вже давно побудований і веде до найближчих заростей, які дадуть змогу скоротити їхню перевагу в бойовій силі. Підсумкова непередбачена фора склала майже чотири секунди – ціла вічність для будь-якого досвідченого бійця. Однак довелося затриматись, щоб зробити підсікання супротивнику, що стояв на шляху, і чиркнути ножем по сухожиллю. З пораненою ногою йому мене не наздогнати.

Краєм свідомості я зазначив, що разом узяв два рівні, і вирішив вкласти двадцять пунктів у силу. Ця дія опустила навантаження з важкого до середнього, даючи мені не зайві в поточній ситуації дві хвилини запасу сил і трохи прискорення.

З розбігу я пірнув у зарості, усім тілом відчуваючи дотик десятків гілочок. Добре, що броня була розроблена й підігнана так, щоб не допускати можливості зачепитися будь-якою її частиною. Після м’якого перекату й повторного оцінювання ситуації, мені стало очевидно, що ворог почав переслідування. Власне, вони нахабно перекрикувалися, координуючи свої дії. Чому б не скористатися чатом – рішуче незрозуміло.