Глава 16: Підготовка

Повернувшись у гру, я застав Ладію, яка, хоч і не повністю, але прийшла до тями. Зараз вона пила якесь ароматне зілля насичено-червоного кольору. Побачивши мене, приборкувачка поставила чашку на стіл і вказала на стіл із ритуальним колом.

– Яка цікава картина: красуня п’є кров і спокушає чоловіка, щоби принести його в жертву демонам.

– Смішно, – судячи з усього головний біль відбив у дівчини останні крихти почуття гумору, – але за красуню, спасибі, – все-таки трохи всміхнулася вона.

Поки велося перекачування мани, до кімнати увійшла Йо, яка досить помітно підросла. Вона поки не наздогнала матір, але вже зараз у холці діставала мені до пояса. Простої поживної суміші ледь вистачало, щоби прогодувати лисицю, тож Ладія продала мені півсотні харчових таблеток. Після розчинення у воді та змішування з моєю кров’ю, вихованка могла поглинути 2–3 відра подібного коктейлю. Кількох крапель уже недостатньо, через що доводиться зціджувати цілу склянку крові для відповідності пропорцій у рецепті.

Поява Йо нагадала про події на зустрічі Кола майстрів.

– До речі, можеш навчити призивати і відзивати вихованця? – це суттєво спростило б моє життя.

– Можу, тобі просто потрібно пробудити магічне налаштування, магічний дар, знайти підходящий материнський камінь, після чого можна розпочинати навчання ритуалістиці. Ще не завадить нерухомість або безпечне місце, звідки буде викликатися союзник і куди буде повертатися після відкликання. Не діло постійно тримати тварину в частково невтіленому стані всередині материнського каменю, до добра таке ставлення ніколи не доводило. Якщо захочеш призивати з міста, то знадобитися заробити певну довіру міської влади, щоб тебе додали у винятки для захисного периметра. Хоча, якщо улюбленець тільки один, можна й не морочитися, тримаючи його із собою. Мені з моїм звіринцем така опція не підходить. Також непогано б…

– Ого… Тоді забудь, – якщо першу частину списку я міг викреслити власними силами, то останнє – не питання найближчих місяців.

– Не переживай, якщо до кінця походу зможеш розібратися з вимогами до характеристик і талантів, з рештою можу допомогти. Я так і не відплатила тобі за допомогу й перемогу в парі, мені із цього не убуде.

– Дякую. Тільки, що таке «материнський камінь»?

– Вмістище здатне постійно утримувати сутність і дух нерозумних. Під час прив’язки в нього записується зліпок улюбленця, який слугує маяком для виклику і, у разі смерті, дає змогу воскресити його через ритуал. Вартість і складність проведення цього ритуалу безпосередньо залежать від характеру смерті, однак без руйнування материнського каменю практично неможливо остаточно вбити підопічного.

Задля демонстрації Ладія вивела в повітрі знайомий символ, який втілився у вигляді сріблястого прямокутника. Зараз, побачивши це вдруге, мені стала очевидна його схожість на звичайну гральну карту. Придивившись, я побачив зображену на лицьовій частині лазурну лисицю на тлі квіткової галявини. Напрочуд точне промальовування і увага до деталей створювали ілюзію того, що ще мить – Урана оживе і вискочить із рамки карти.

– Після прив’язки «камінь» може набувати будь-якої бажаної форми, мені зручніше думати, що мої особисті вихованці – це колода карт зі своїми «козирями». Це допомагає сконцентруватися і в разі чого викликати потрібного підопічного для бою. Деякі перетворюють материнське каміння на браслети, каблучки або дорогоцінне каміння, але різниці майже ніякої.

Після демонстрації карти Урани, приборкувачка вивела ще більш хитромудрий візерунок, який втілився десятком різнокольорових карт. На верху колоди лежала зелена луската істота з головою ящера, парою рук, що закінчуються трьома вражаючими кігтями, і довгим зміїним тілом. На відміну від лисиці, її зображення жило своїм життям: гнучке тіло збиралося в кільця, а з пащі раз у раз пробивалося блакитнувате полум’я.

– Це мій ліннорм Факел, – Ладія взяла карту в кожну руку, пропонуючи порівняти їх. – Карта з Ураною не рухається, оскільки вона втілена й гуляє десь на задньому дворі. Факел же, зараз безпосередньо всередині материнського каменю і скаржиться, що його давненько не випускали побешкетувати. З його габаритами не розгуляєшся, тому доводиться тримати його під замком і випускати час від часу за містом.

Незабаром колода Ладії розчинилася в повітрі, залишивши ще одне питання, яке мене вкрай цікавить.

– Так розумію з розумними фокус не працює? – інакше місцеві взагалі не вмирали б остаточною смертю.

– Можна спробувати, якщо заздалегідь підготуватися. На відміну від людей, у нерозумних істот немає душі у звичному розумінні, лише зародкова її форма – «дух». Тому світом і блукають легіони практично нешкідливих духів тварин, які мирно щипають травичку й полюють один на одного. Душа ж – це осередок неймовірної енергії, з якою дуже складно взаємодіяти. Спіймати душу можуть боги, їхні наближені служителі, ви́кидні безодні та вправні некроманти. І це тільки перший етап… Не в кожного є такі гроші, зв’язки та близькі, готові зробити все можливе, щоби повернути когось із того світу. Зі збільшенням рівня сили завдання тільки ускладнюється, тому не можна ставитися до життя легковажно. Ще є суто релігійний фактор, але не будемо про це.

– Дякую за пояснення, – не дивно, що блукачі мають такий попит для виконання смертельно небезпечних завдань. – Де можна взяти материнський камінь?

– Створити, – Ладія підняла один зі смарагдових кристалів, – те, чим ми займаємося, це створенням одноразового материнського каменю, здатного насильно запечатати «сутність» і «дух». Для твоїх потреб знадобиться в рази більше ресурсів, багато мани і хтось обізнаний у подібних питаннях, мої вироби й поруч не стояли з тим, що може створити справжній маг-фахівець.

– Значить, мені доведеться вбивати монстрів, а потім ти воскресиш їх ритуалом?

– Ні. Досить ослабнувши вони будуть поглинені, а після звільнення материнський камінь зруйнується. Одна справа зберігати покірну живу істоту й зовсім інша – агресивну, яка активно чинить опір затриманню. Попри те, що всередині такого материнського каменю вона відновлюватиме сили в рази повільніше, рано чи пізно, зможе звільнитися. Тому не раджу затримуватися довше ніж на 2 тижні, адже із цього моменту бранці почнуть руйнувати свої клітки.