Глава 15: Коло майстрів

Новини були не найрадісніші, але те, що в підземелля проник тільки один гравець, вселяє певний оптимізм. Я не вірю, що вона зможе самостійно повністю дослідити й зачистити підземелля, розраховане на п’ятірку блукачів п’ятдесятого рівня.

Варто було поквапитися, тому залишок шляху до крамниці я подолав бігом. У логах маячило ще якесь повідомлення, але з огляду на те, що воно не змогло пробитися через встановлені фільтри, особливо важливої інформації там немає. Це дає змогу не розпорошувати увагу на дрібниці.

У Ладії, як зазвичай, не було клієнтів, а сама власниця нудьгувала, сидячи за прилавком. Компанію їй складала Урана з парочкою лисенят, які пережили черговий стрибок росту. Йо боролася з безіменним братом, влаштовуючи навколо локальний переполох, лише постійний контроль матері оберігав меблі від пошкоджень.

На мою появу приборкувачка спершу відреагувала усмішкою, але, придивившись, важко зітхнула, повертаючи звичний нудьгуючий вираз.

[Завдання «Навчання на швидкість» завершено!]

Нагорода: Безкоштовне навчання.

[Рівень підвищено!]

– Я впорався, – без тіні самовдоволення сказав я. – Ось решта, передав я їй 17 срібних.

– Ага, – здається, програш у парі її не особливо турбував, але мою чесність дівчина оцінила, – я зрозуміла, що неправильно оцінила твої здібності вже після того, як ти в рекордний час закінчив навчання у Веро́ніки. Залишалася надія, що з ковальською справою ти провозишся довше.

– Стежила за мною чи ви просто хороші знайомі?

– Друге, я постачаю їй шерсть овебрів і інші дрібниці, – у голові виник образ знайомих волохатих тварин. – Сьогодні вранці вона заходила, щоб запросити на зустріч Кола майстрів, от і розговорилися.

– То тебе теж запросили? – ну, Ладію можна вважати майстром у своєму ремеслі, щоправда, вельми специфічним.

– Що значить «теж»? – щиро здивувалася вона. – Не бери на свій карб, але тобі явно не вистачає талантів, щоб заслужити запрошення.

– Мене запросила Тара, знаєш пікового майстра-коваля Лазурівки?

– Чула про неї. Ходять чутки, що вона часто відвідує світські вечори й має певну шану в Колі майстрів Лазурівки. Так розумію, у неї вчився?

– Так, і допоміг їй закінчити одне замовлення. А ти збираєшся йти? – було б непогано владнати всі питання до того, як вона попрямує на зустріч.

– Взагалі не збиралася, але… Не можу ж я залишити тебе на поталу місцевим майстрам, які божеволіють через тотальний брак тямущих підмайстрів. Також… Учень гросмейстера, якщо не помиляюся, з ваших, тому хотілося б подивитися на новий талант.

– Добре, але спершу треба обговорити майбутній похід… У нас проблема – у врата проник один блукач, тому, якщо до завтрашнього дня він не помре, доведеться обмежитися трьома найманцями. Можливо, вдасться домовитися з ним усередині.

Ладія мовчки вийшла з-за прилавка й жестом поманила слідувати за нею до знайомого бічного приміщення, де, порівнюючи з нещодавнім відвідуванням, виник певний безлад. Розкидані документи та книжки, пляшечки з різнокольоровим вмістом і купка смарагдових кристалів, яка лежить у центрі імпровізованого ритуального кола, висіченого на дерев’яній поверхні.

– Варто було очікувати подібного, але ми попри все бажання не впоралися б швидше, – вказала вона на стіл, натякаючи на незавершеність попередньої підготовки. – Наразі ми зможемо захопити двадцять два зразки, що в масштабах вивороту мізерно мало. До завтра зможу підготувати необхідне для захоплення ще двох-трьох… Може, допоможеш мені?

– Без проблем, тільки із чим, власне, потрібна допомога? – судячи з представлених предметів, у справі задіяна алхімія і бозна-що ще.

– Потрібна мана, десь ще півтори тисячі. Будеш служити як джерело. Судячи з усього, ні магічного дару, ні магічного налаштування в тебе немає, тому насильно відкачуватиму енергію, готовий? Процес не найприємніший, але необхідний, – погляд мимоволі перемістився до сумки з рукавичками, які мають вбудоване сховище на двісті мани. Попри те що воно певний час уже було повне, без сотні в інтелекті я не міг ним розпоряджатися.

– Це може допомогти? – витягнув я долоні розбрату.

– Трохи, тільки тобі доведеться побігати за межі міста, своїх улюбленців катувати не дозволю, – приборкувачка миттєво визначила призначення рукавичок.

– А мене катувати значить можна? – я не зміг відмовити собі в невеликій шпильці.

– Потрібно, я в тебе чимало грошей вклала, потерпиш, – з невинною посмішкою відповіла вона, починаючи пояснювати, у чому полягає моє завдання.

[Завдання «Донор мани»!]

Ранг: Звичайне.

Складність: Середня.

Опис: Ладія робить останні приготування до вашого походу в підземелля, і ви можете допомогти їй, надавши необхідну кількість мани.

Мета: Передати не менше 1500 мани будь-яким можливим способом до початку походу в підземелля.

Нагорода: Збільшення прибутку від завершення походу в підземелля.

Провал: Завдання вважається проваленим, якщо ви не встигнете в строк або передасте менше необхідної кількості мани.

Штраф: Зменшення прибутку від завершення походу в підземелля.

Процес вилучення виявився не таким уже і страшним, тільки й потрібно було покласти руку на невелику голку й терпіти слабеньке пощипування статичної електрики на шкірі. Мана з рукавичок витягувалася ще простіше – через підключення до них, адже відповідний талант у дівчини є. Спостерігаючи за синьою смужкою в статусі, яка тане на очах, я приділив увагу пропущеним повідомленням у логах.

[Ваші сумарні характеристики досягли 500 пунктів! Виберіть активну навичку зі списку, складеного на основі сумісності з вашим персонажем.]

«Треба ж, зовсім забув про це», – зайнятий спочатку полюванням, а потім освоєнням професій, я випустив з уваги досить важливий момент у житті гравця.