Обрані оповідання, літературно-критичні та філософсько-соціальні статті

Олександр АЛЕКСЄЄНКО

ПЕРВІСНА ЛЮДИНА ТА

ЗАГАЛЬНЕ ВИБОРЧЕ ПРАВО

2025

СВІТЛО СВОБОДИ

Властивість бездарності – недооцінювати можливості та силу обдарованості. Бездарність впевнена, що вона настільки всюдисуща, впливова та всесильна, настільки засмічує, опоганює та забруднює собою навколишнє середовище, що ніяка обдарованість не здатна вижити в цій затхлій атмосфері. Але ця хибна думка тільки доводить нерозуміння бездарністю природи обдарованості.

Для обдарованої людини її оточення не так вже і важливе. Її духовний, внутрішній та потаємний світ – ось головне та визначальне середовище її свободного та сяючого існування.

В селищі Ямпіль Лиманського району Донецької області живе художник Анатолій Олександрович Бондарєв. Його скульптурні композиції, мальовничі полотна та панно відомі не тільки в Лимані, Краматорську, Полтаві, а і далеко за межами України. Не будучи мистетствознавцем, я не берусь давати оцінки стосовно тонкощів творчості Анатолія Олександровича,  бо це є прерогативою пофесіоналів. Хочу тільки поділитися деякими думками про джерела натхнення Анатолія Олександровича.

Коли потрапляєш у будинок Анатолія Олександровича та його дружини Лідії Федорівни, то мимоволі погляд притягують до себе численні полотна: пейзажі, натюрморти, портрети. Спочатку просто приємно дивитися на них. А потім раптом відчуваєш якійсь вибух, потрясіння, удар, після якого в душі розливається спокійна та непереможна радість – і вже важко відірвати очі від картин, тому що не бажаєш переривати відчуття цієї радості, та намагаєшся зберегти цей стан як можна довше.

Ти відчуваєш, що картини випромінюють якесь яскраве світло, що не залежить від кольору фарб та зображеного на картині об’єкту. Це світло випромінюють і зображення квітів, освітлених гарячим літнім сонцем, і зображення холодного неба похмурого осіннього вечора. Щоб пояснити природу цього світла, приведу один епізод з біографії Анатолія Олександровича.

У грудні 2004 року він працював вчителем малювання в Ямпільській школі. В той час колектив цієї школи  на чолі з директором організував жорстоке цькування учениці четвертого класу Насті Максименко. Для цього залучили майже всіх учнів школи, які ображали Настю, били її, навіть погрожували вбити.

Так в чому була провина Насті, цієї маленької дитини, яка викликала таку бурю неприхованої ворожнечі? А ні в чому, якщо не враховувати те, що її батько підняв над своїм власним будинком помаранчевий прапор – символ Помаранчевої революції.

Залякати її батька місцевій владі не вдалося. Не вдалося й побити його за допомогою п’яти місцевих хуліганів-алкашів. Батько Насті, добре тренований спортсмен, завдав хуліганам несподівану відсіч, після чого хулігани відчули до нього велику повагу.

Тоді залишився тільки один спосіб впливу на батька Насті – сама маленька Настя.  Але на подив, так би мовити, колективу педагогів на захист Насті встала одна людина. Цією людиною був вчитель малювання Анатолій Олександрович Бондарєв. Він присоромив вчителів та учнів та попередив їх, що не дозволить безкарно знущатися над дитиною. Тоді колектив вчителів, якщо можна так висловитись, перемикнувся з Насті на Анатолія Олександровича. Відбулися збори «педколективу», щоб обговорити та суворо засудити «антигромадську поведінку» вчителя Бондарєва.  Але Анатолій Олександрович відмовився брати участь у цьому зборищі. І коли директор школи запитала його: «Ви що, ігноруєте думкою колективу?!», то Анатолій Олександрович прямо відповів: «Так! Ігнорую!»

Слід зауважити, що ці події відбувалися перед третім туром тодішніх президентських перегонів, ніхто ще не знав, хто буде президентом: Янукович чи Ющенко. Крім того, у випадку перемоги Ющенка зберігалася загроза сепаратизації України. Причому, загроза сепаратизації торкалася не тільки Донбасу, але і всієї східної частини України. Так чому ж, незважаючи на все це (незважаючи на загрозу звільнення з роботи в кращому випадку, а в гіршому – на загрозу фізичного знищення) Анатолій Олександрович виявив себе  Людиною – шляхетною, вільною, гідною особистістю, яка не побоялася кинути виклик аморальному та злочинному людському стаду?