Рем
Я в фіналі. Не можу повірити, але ось я тут. Я пройшов усі попередні відбори, виконавши декілька стрижок на різних типах волосся і декілька фарбувань в складних техніках. Давно я так не кайфував.
І все ж, сьогодні я хвилювався. Бо, на відміну від попередніх етапів, цей відбір знімався на камеру. Тут були присутні усі – журналісти, оператори з важким обладнанням, і ще безліч персоналу, які без кінця метушилися.
Зрештою, нас виставили в рядок і оголосили про початок запису. Десять перукарів в одному з найбільших салонів міста Харкова. Загалом нас було три хлопці, і семеро дівчат. Я почував себе хлопчаком-розбишакою, який забрів невідомо куди. Мої конкуренти були доволі солідними, і, мабуть, дещо старшими.
Після цієї лінійки, де нас вводили в курс справ сьогоднішнього заходу – нас по черзі відводили до невеликого приміщення, де ми мали трохи розповісти про себе на камеру. Дивний досвід, але я вирішив розслабитись. Здається, перемога мені не світить, але унікальний досвід і емоції я все ще міг отримати. Тож чому б і не покайфувати від процесу. Це звісно не означає, що я буду філонити, але й вганяти себе в стрес я теж не збираюсь.
Нарешті, настав момент, коли ми могли узятися до роботи. Я зайняв своє місце, розклав інструменти. Саме в цей час до мене підійшла молода жінка і я жестом запросив її сісти в крісло. Вона дивно на мене глянула, перш ніж зайняти місце. Мабуть, це все тому, що я чоловік. Ех, стереотипи.
Оператори навколо мене вмить активізувалися, та я перестав звертати на них увагу. Мій погляд був прикутий до розкішного каштанового волосся жінки. Ну, майже розкішного – йому явно не вистачало правильного догляду й укладки. Воно було неймовірно об’ємне й хвилясте, структура пориста.
— Можна? — Вона дивиться на моє відображення в дзеркалі певний час, а потім киває.
Я з трепетом торкаюся пасм, пропускаючи їх крізь пальці.
— Які будуть побажання?
— Хочу перестати бути схожою на Геґріда. З цією зачіскою складається враження ніби мене вдарило струмом.
— Ви перебільшуєте, не все так жахливо. — Самокритичність цієї жінки вражала. Вона явно була статусною і доглянутою, але любов’ю до себе тут і не пахло.
— Мабуть, хочу зробити каре з подовженням до обличчя.
Я різко завмер. Тільки зараз усвідомив, що весь цей час торкався її волосся. Я повільно прибрав руки.
— Вибачте, але цього нізащо не станеться. — Вона аж повернулася в кріслі, щоб втупитись в мене здивованим поглядом.
— Що? Це ще чому?
— Ваш тип волосся, ваша зовнішність. Вам не пасуватиме ця зачіска.
— Можливо ти забув, але ми знаходимось на конкурсі, де ти зобов’язаний виконати роботу. — Її владний крижаний тон видавав те, що вона певно займала якусь керівну посаду. На моєму місці будь-хто почав би незв’язно лепетати вибачення. Але мене таким не проймеш, ляканий уже.
— Я це прекрасно пам’ятаю. Але я краще покину цей конкурс в цю ж секунду, ніж підніму ножиці на ваше розкішне волосся. Це ж блюзнірство!
Вона довго дивилась на мене проникливим поглядом карих очей, ніби намагаючись зрозуміти чи я жартую. Та я був абсолютно серйозним. Зрештою, вона видихнула і повернулася назад.
— Добре, то що ви запропонуєте натомість? — Я посміхнувся і знову торкнувся її волосся.
— Якщо немає нагальної потреби прибирати довжину, то я пропоную просто підрівняти кінчики. До речі, у вас дуже професійна попередня стрижка була. — Жінка на це лиш хмикнула. — Ну і зробити укладку, щоб волосся лягало гарними кучерявими пасмами.
— Ну що ж, роби.
Більшого мені й не треба було. Я з головою занурився у роботу. Як можна хотіти відрізати таку красу? Вона мені ще потім подякує. Хоча, наскільки я встиг зрозуміти – це зовсім не в її стилі.
Тим часом я розповідав їй про правильний догляд за таким волоссям, розповів про кучерявий метод миття голови. Вона тим часом достатньо розслабилась, і почала розповідати про свої експерименти з волоссям у підлітковому віці. Я слухав її і посміхався. Приємно, коли люди тобі довіряють не тільки своє волосся.
Закінчивши стрижку, я запропонував миття голови, і вона погодилася. Я дійсно отримував задоволення від процесу, бачачи як мої рухи змушують розслаблятися цю сталеву жінку. В її житті певно не все так просто. Зрештою, жінки зазвичай рубають каре після найскладніших ситуацій. Можливо, тут та ж історія.
Я зробив укладку, і результат був дійсно вау. Її об’ємне кучеряве волосся спадало ідеальними пасмами нижче лопаток. Зачіска набула набагато охайнішого і розкішного вигляду. Втім, як і сама жінка в моєму кріслі.
Вона певний час розглядала своє відображення в дзеркалі. Потім тихо мовила:
— Дякую. — Я лиш широко посміхнувся на це.
Тільки зараз я зрозумів, що біля мене було значно більше камер, ніж біля інших учасників. Дивно, бо ця робота не була складною. Дівчина поруч з яскраво-червоними дредами виконувала складне кольорове фарбування, але камер там було менше. Я хмикнув. Хто їх зна, цих телевізійників.
До мене вже прямувала наступна модель, літня панночка, доволі екстравагантного вигляду. Оце вже точно мій контингент. Я посміхнувся їй на всі тридцять два, запрошуючи до крісла.

#920 в Сучасна проза
#5478 в Любовні романи
#1165 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 17.11.2026