Фінал

Мир. Стільки сенсу заховано в цих трьох буквах. Це все до чого йшли Кловіс, Хако, Луїс та Енні. Кожен по своєму бачив цей мир, та в кінці кінців, його знайшли. Дійсно, дії не кожного з них були правильними, однак, їхнє бажання, мотивація, це було головне. Вони робили вигляд, що їм все рівно на людей, що смерть для них нічого не означає, однак в глибині своєї душі, вони дуже болісно переживали смерть кожного, навіть свого ворога. Хтось скаже:" ворог, він на та і ворог, щоб вбити його, тому ці сльози зайві"- можливо це правильно, однак це не приведе до кінцевого миру. Будуть з'являтися нові та нові "вороги", та одного вже буде неможливо перемогти, і цей ворог- ти сам. Ти станеш залежним і не помітиш як вже сам став своїм ворогом. Тобі лише здається, що ти став героєм, Богом, Владикою, та це лише ілюзія. Герой не той хто зробив своє ім'я, а той, про якого знають лише одне- він мудрий. Ти можеш бути ким завгодно, однак щоб стати героєм треба бути мудрим. Геть не обов'язкового вбивати монстрів та рятувати світ від армагедону щоб бути героєм, варто лише один раз потримати двері бабусі, подати рукк, щоб незнайомець встав. Тебе може ніхто не знати, але вже будеш справжнім героєм в серцях цих людей. Схожа історія трапилась із одним хлопцем із маленького села у Франції. Тринадцятирічний хлопчина на ім'я Жуль, мріяв стати корисним для когось, бо ніколи не отримував любові. Він не став мстити, вбивати, він продовжував бути героєм. Це село було геть маленьке, і організації які слідують за порядком просто не заїжджають до них. Одного разу, повертаючись зі школи, він проходив повз заднього двору школу та помітив як старшокласники знущаються над молодшим. Він підійшов та став між задираками та малим хлопчиком. Спочатку старші не зрозуміли цього жесту, та коли до них дійшло, що він тут, щоб завадити їм- розмова змінилась. 

-Ей ти!- звертається один до Жуля,- ти мабуть безсмертний чи що, або просто в пику не отримував? Даю тобі останній шанс щоб ти пішов, чи ти отримаєш дужече ніж та казявка.

-Ти можеш говорити все що побажаєш, та я не піду. Я не хочу здатись крутим, чи якимось героєм, я просто не хочу війни. Мені важко дивитися, як хтось слабкий, нищить життя слабшого. Ти ж міг йому підказати, міг дати йому пораду, але чомусь ти вирішив почату цю бійку, заради чого? Ти навіть не мав певного плану, не мав цілі та не шукав певного результату, ти просто хочеш битись. Однак це не вихід, ти не станеш сильніше, не станеш багатше, ти лише розкопаєш собі яму ще на метр глибше. Це важливо зараз...

-Ясно, ти просто дибіл.- каже той та вдарив Жуля, що той відлетів на метр, а потім ще пару сильних ударів в живіт, від яких Жуль навіть встати не міг. Хлопці пішли та забули про малого,на якого нападали з самого початку. Малий не стримав сліз, але і кинути він не міг його. Скоро хлоча допоміг Жулю встати, та відвів до себе додому щоб надати допомогу. Батьки хлопчика були налякані та дуже щасливі, що знайшовся герой. Пізніше, малий,який сидів поруч з Жулем на дереві, спитав:

-Чому ти це зробив?

-Розумієш... Не все в цьому світі вирішує сила, не все в цьому світі вирішують м'язи та гроші. Коли ти прийдеш до істинни,  що таке мир, і як його дійти, тоді ти станеш сильніше. Я не міг пройти повз, бо ти був в небезпеці. Якщо зараз всі почнуть битись, то потім це буде вже не просто шкільна драка, а справжня битва за владу, а влада це найжахливіше що зараз існує. Ті хто бажають влади, автоматично стають сліпими, а ті хто стають мудрими, ніколи не дізнаються цього жахливого стану. - пояснює Жуль,- мені пора йти, дома мене чекають батьки, сподіваюся вони не дізнаються про мою бійку.

Скоро він пішов геть, а малий ще година сидів на дереві та розмірковував над його словами. Він був в третьому класі, та вже зрозумів, що потрібно щоб бути героєм. Коли на уроках питали хто такий герой, вся наводили приклади: супермен, бетмен, людина-павук, та лише він назвав Жуля. Вчитель не зрозумів логіки малого, та не сприйняв слова Жуля як щось важливе та цінне. Та коли вчитель побачив Жуля в школі, то зразу сказав йому ,щоб він не забивав голову хлопчика всяким лайном. Та Жуль не став слухати вчителя, а просто пішов далі та робив що мусить та що вважав за потрібне.

На планетах спокій та мирне життя. Жити стало легше, вільніше, та приємніше. Ніхто не хотів воєн, всі мали дах над головою, роботу, родину, тому і сенсу воювати не було. Та як завжди, з'явиться той, кому це не сподобалося, який буде білою вороною серед усіх. На маленькі де перебуває Енні прибув невідомий чоловік. Було видно, що він має здібності як у Хако, однак це був не він. Він був повністю лисий, а на голові було татуювання орла. В руках була довга дерев'яна палиця , з коштовним каменем на кінці. Він не став представлятися, просто почав будувати великі стіни навколо міст. Він сильно зацікавив Енні яка моментально прибула до нього, та вже була готова атакувати, але той заговорив першим:

-Стій, мене не варто вбивати, я лише хочу тебе застерегти.

-Застерегти від чого?

-Я не маю права говорити, лише хочу сказати, що це наказ Кловіса. Він бачив майбутнє та наказав мені будувати стіни, інакше ваша смерть прийде надто швидко.

-Я не розумію, поясни!- вже розлючено питає вона.

-Сонце... Воно живе... Якщо не збудувати щит навколо міст та всієї планети, то загинемо ми всі. Хтось був розумніше за Кловіса та заклав в Сонці секретну речовину, яка пізніше починає роздувати його, і воно вибухне, а смертельні частинки цієї речовини попадуть на інші планети і так до безкінечності.... Нам може наступити кінець.

-Стій!- зупиняє його Енні,- ми не повинні захищатися. Це мало статись, і ми будемо спостерігати за нашими останніми моментами життя. Я впевнена, що Кловіс сказав би те саме.

-Ти права,- каже Кловіс який раптово з'явився за її спиною,- ми на мусимо захищати цей світ, така доля в цієї реальності. І наказав давав тобі не я, це була галюцинація викликана газом який надійшов до нас від Сонця. Вони перехитрили нас, тому я відправлюсь в інші виміри щоб перевірити як будуть діяти там.