3

Енні не могла повірити своїм очам. Перед нею дійсно стояв той самий Хако, якого вона хотіла повернути. Вона заплакала, а з уст лилась лише одна фраза: "Ти живий! Я так рада!" Та Хако не оцінив цього, а тому підняв її в повітря і відштовхнув ще сильніше. Та полетіла, та вдарилась об стіну, з рота хлинула кров. Ще довго в неї в голові були думки, чому він атакує її. Кожен раз вяк він атакував її, вона згадувала, як він любив їх. Та після, вона зрозуміла, що таким чином помре, а тому почала діяти. Вона піднялась, її вогняний плащ став довший, а над головою висів вогняний німб. Хако здивувався, що вона ще досі може ходити після такого.

-Я думала, що любов до тебе зможе змінити світ, і ми будемо жити в мирі, але схоже, що це ніколи не станеться. Тепер, я покажу тобі справжню силу Бога!- каже та, і піднявши руку вгору, вона створила великий метеорит, який пізніше направила прямо на нього. Метеорит стрімко полетів в Хако, однак той навіть не ворохнувся. Він тільки підставив долоню і силою магнетизму зупинив метеорит, який потім просто розлетівся на дрібні частинки. Енні, розлюченого глянула на нього і створила ще декілька таких самих, однак марно... Всі її атаки було відбито, а її сила підвела її.

-Моя черга,- каже Хако та моментально опинився поруч з нею, а його спис пройшов скрізь тіло Енні,- Бог тільки я.

-Але чому? Я не розумію, чому ти йдеш проти мене? Ти ж мене так любив, так піклувався...

-Я тебе не знаю!- відповідає Хако, а після йде геть. Здавалося, що перемога в нього в кишені, однак сталось те, чого він очікував. Він помітив, як Енні розпалась на маленькі частинки, а через секунду була в сантиметрі від нього. Він нічого не встиг зробити, а вогняний меч пройшов скрізь тіло, та зачепив вогнем майже всі органи. 

-Вибач мені. Однак, я мусила це зробити, бо ти не справжній Хако. Мені було неймовірно боляче це признавати...- тихенько каже вона, але в цей момент світ навколо неї почав розвалюватися на дрібні шматочки, а вже через пару хвилин вона опинилась на своїй планеті. Перед нею стояв Кловіс, а за ним Луїс. Енні не могла зрозуміти, що взагалі відбувається, але Кловіс все пояснив:

-Енні, схоже ти так і не зрозуміла нічого. Ти так хотіла повернути його, що могла вбити навіть брата, а коли перед тобою постав сам Хако, то ти нічого не зробила, щоб його змінити та наблизити до себе. Я створив цю ситуацію, а тому мені добре відомі всі подробиці твоєї битви. Тобі пощастило, що я не дав цьому колону всю силу Хако, інакше, тебе б вбили ще з першого удару. Хако віддав своє життя, щоб ти могла виправити його помилки і робила мир таким чином, щоб не довелося вбивати. Я тобі вже розказував про своє минуле, однак ти так я не зрозуміла, що таке жертвувати собою заради всіх. Ти хочеш щоб всі жертвували заради тебе, а не щоб ти зараз всіх. Схоже на першу філософію Хако, однак він зрозумів, що був не правий, а ти схоже вже ніколи не зрозумієш це. 

-Т-ти! Я-я... Я не дам тобі керувати мною. Я поверну його...- кричить та і створивши свій посох пронизує серце Кловіса. Однак і на цей раз, це була ілюзія. Скільки б спроб не робила Енні, однак все це закінчувалось тим, що Кловіс залишався живим. Та в один момент до неї підходить Кловіс.

-Я тобі допоможу, однак ти мусиш покинути ці дурні думки про повернення Хако. Вшануй його, та його смерть. Я впевнений, що тобі вже це казав Луїс, однак і я повторюсь знову. Не повертайся того, хто спеціально пішов заради тебе. Зроби так, щоб в кінці-кінців, ти могла сказати йому дякую.

-Але як? Мені так сумно без нього, так боляче, чому ми завжди одні? Все життя ми тільки те і робимо що ховаємося і тікаємо. Самі виживаємо... І коли ми отримали порятунок, то вимушені втрачати знову... Чому це так?

-Енні. Колись я бажав смерті своєму старшому брату, бо той йшов проти мене та зробив з моєї сестри монстра. Та пізніше я зрозумів, що він це зробив спеціально, і всі його дії з моїм дідусем були для того, щоб я став сильним та щасливим, і в кінці свого шляху віддав своє життя заради інших. Я довго плакав, коли дізнався, що даремно вбив брата, а мій дідусь сам помер ,бо перестав пити спеціальні ліки. Та я не став шукати їх та повертати, навіть коли вже міг пересуватись по всесвітах. Максимум, що я міг зробити, це дивитися з далеку на них, але не більше. 

-Я хочу щоб мене кохали, щоб піклувались, щоб могли підтримати... Однак, ніхто не може мені цього дати... Ніхто.

-А якже я?- каже Луїс,- я твій брат. Я завжди любив тебе і завжди хотів бути для тебе героєм на білому коні. Я завжди робив для тебе краще. Ти згадай, коли на дитячому майданчику до тебе задирались старші хлопці , а я заступився за тебе, хоч був молодшим і отримав добряче. Невже ти це не пам'ятаєш? 

-Братику... Вибач мені... Я не хотіла тебе вбивати. Мною заволоділа невідома сила. Я хочу тобі допомогти, хочу щоб ти мене любив, і хочу бути корисною для тебе.- каже вона , а після починає плакати.

-Нужбо, вставай, ти мусиш відвідати свій народ. Вони дуже сильно переживають за тебе!

Через пару годин Енні була на своєму троні та керувала планетою так, щоб не було воєн і щоб Хако міг пишатись нею. Тепер вона мріяла лише про мир та захист її планети. Для неї стояла задача в розвитку цивілізації та підтримки високого рівня життя для кожного. Один раз вона побачила бідного хлопчика, який сидів на вулиці біля храму та просив милостиню. Його батьки трагічно загинули, і він залишився геть один. Енні помітила і спустилася до нього. Звісно вона поміняла свій образ і перетворилась в дівчинку його віку. В своїй формі дівчинки вона підбігла до нього та протягнула руку. Хлопчина, який плакав, не міг зрозуміти, що відбувається, але та проявила ініціативу і схопила його за руку. Вона потягнула його за собою до маленького будинку, який обрала завчасно саме для нього. Але вона вибрала це не просто так, а тому що в цьому будинку живуть чоловік та жінка які не можуть мати дітей. Вони дуже хочуть дитину, але по фізіологічним причинам не можуть цього зробити. Вона постукала у двері і сказала, що він тепер буде жити з ними і що це подарунок Богів. Пізніше вона перетворилась на попіл. І після цього дорслі вже зрозуміли, що це була їхня Богиня, і що це вона дала їм можливість доглядати за сиротою. Радощами батьків не було кордону, вони тільки про це і мріяли. І таку процедуру, вона робила з кожним сиротою якого знаходила. Вона нарешті зрозуміла, як це дарувати іншим все, щоб вони були щасливі.