3

****  

Командир сидів та роздивлявся маску Snake, його непокоїло тільки те, що хтось захотів повторити образ. Можливо, ці люди так вирішили скористатися можливістю і смертю Кловіса, а потім вийти в цій масці та створити сенсацію. Ідея так собі, бо навіть мала дитина зрозуміє, що це все не справжнє, хоча, може це і не так. Мардук, який неохоче сидів на місці запропонував командиру, щоб він нарешті почав тренуватися керувати своєю катаною. Джет прекрасно розумів, що це необхідно, однак сила яка сидить всередині цієї катани його дуже лякає. Джет ще трохи подумав, подивився у вікно та спостерігав за малими дітьми, що грали в футбол. Чомусь, саме ця грала цікавила його більше всього, а тому він вийшов до них. Дивне рішення, в своєму костюмі виходити до дітей, він може їх налякати і таким чином видати себе, але схоже, що його це не хвилює. Коли він підійшов, діти різко зупинились та стояли як вкопані. Джет, який міг говорити японською, звернувся до них: 
-Діти, чого б вам хотілось би найбільше?- нахилившись до них питає Джет. 
-Жити спокійно, та щоб ми могли всі грати в футбол, без страху що нас з'їдять дволикі.- відповів один. 
-Звідки ви про них знаєте?- зацікавлено питає командир. 
-У нас кожну ніч відбувається напад, дволикий когось вбиває, тому наш народ вибирає кого наступного з’їдять.- каже малий та ледь не плаче.- а тепер, вони вибрали, що буду їсти мого батька, а він єдиний хто у мене лишився! 
-Зрозуміло! Я тобі допоможу, скажи, де будуть приносити жертву? 
-Коло школи, поруч із стадіоном. А як ви допоможете? 
Командир нічого не сказав, а просто пішов до будинку де був привал.  Він розказав цю історію своїм учасникам і вони прийняли рішення, що сьогодні саме командир буде боротись із тим дволиким. Джет став готуватись, а тому коли вийшов до маленького ,та наживо дуже чистого джерела, почав тренуватися. Мардук розповів йому, що в керуванні цим мечем дуже важливо, щоб меч не заволодів тобою. Тому коли тримаєш меч та використовуєш свої здібності треба мати сильну увагу та концентрацію, особливо на важких вправах. Джет, дістав свій меч, та зразу відчув, що він ніби опирається, не хочу слухатись, однак командиру було важливо навчитись ним керувати. Він підніс лезо до гори, та тихенько мовив слова: «Прийди до мене»- та в мить лезо стало все у вогні, а сам командир чув якісь слова, які важко було якось об’єднати між собою. Його голова ледь не вибухала від такої інформації, в раз він впав на коліна та схопився за голову. Він кричав від болю, а в голові були різні голоси. Рок зрозумів, що зараз станеться щось жахливе, а тому зупинив це. Все таки командир ще досі не готовий до використання цієї сили. Джет наказав щоб його залишили в спокої, а сам пішов на пртилжений бік озера. Він розуміє, що скоро треба буде готуватись бо атаки дволикого, а по-скільки він вбив не одну людину, то він скоріш за все неймовірно сильний. Хоча, що можуть зробити бідні та слабкі люди, проти сильного мутанта. Командир заспокоїв себе та збирався вже йти геть, але перед ним з'явився портал, а з нього виходить Кловіс.

-То ти таки прийшов? Я вже думав, що я помилявся в своїх теоріях.- Каже командир.

-Так, я тут, я хочу тебе попередити, що тобі небхідно прибрати охоронну організацію в місті. Вони будуть великою проблемою, особливо коли зрозуміють, що влада для них не проблема. Я так думаю, що для тебе це не відкриття. 

-Так, я прекрасно розумію, що вони можуть бути сильною проблемою. Однак зараз у нас трохи інакші цілі. Нас чекає один дволикий.- Відповідає Джет.

-Розумію, але я хочу тебе попередити. Зараз твій всесвіт під загрозою, а тому я дам тобі частинку своєї сили яку отримав з гори Хіаракарі, в десятому всесвіті Розша. - Пояснює справжній Кловіс.

-Га? Десятий всесвіт? Як це?

-Розумієш, в нашому світі не один всесвіт, їх тисячі, мільйони. А відкрив я портал коли на нашу планету прилетіли мутанти дволикі. Я створив свого клона робота, і той відправився в минуле, щоб уникнути цього, а я чисто випадково переналаштував портал який мене і переніс в інший вимір, хоча моя основна задумка- попасти в майбутнє. Так чи інакше мені варто повернутись у всесвіт, де мій клон в минулому, завдяки моїй силі я зараз сильніше Бога.

-Тепер ясно. Що ж, я мушу збирати команду для атаки на дволикого, тому я мушу рухатись. Дякую, за інформацію.- Каже Джет та йде до місця збору команди. Сам Кловіс увійшов в портал та переніс себе в інший вимір.

Вечоріло, команда збиралась щоб вирушати до того села, де вночі, бля стадіону мали принести в жертву одного чоловіка. По словам малого, це маж бути його батько, однак командир не має допустити того, щоб дволикий з'їв і його. А тому коли вони зібрались всі разом, то Джет почав пояснювати план дій:

-Спочатку ми всі заховаємось та будемо очікувати приходу дволикого, однак в мене є підозра, що вони просто заманюють своїх жертв. Однак нам все одно необхідно це перевірити. 

-А якщо вони нападуть на нас?- Питає Рок.

-Тоді, ми прос-с-с-сто їх вб'ємо. - Відповідає Снек.

-Вірно, нам більше нічого не буде залишатись крім як їх вбити.- Підтверджує Джет.- Нам пора вирушати, ходімо.

Команда вирушила до села, щоб перевірити чи дійсно там буде дволкикй про якого казав малий. Оскільки на длворі вже темно, то і люди всі поховались, але на головінй площі нікого не було. На місце смерті вийшов Мардук і став чекати. Скоро до нього вийшли десятеро людей із смолоскипами, а порчу з ними дволикий, однак він не атакував людей, він ніби був підконтролем. Коли люди обійшли Мардука, той зразу зрозумів, що це була пастка, а дволикий був їхньою зброєю. Через пару хвилин перед Мардуком стояв дволикий, з вісьмома хвостами, щелепа майже відпала, а з живота звисав хвіст на кінці якого був рот. 

-Десь я вже бачив подібні хвости з ротами на кінці. Мені здається, що люди які виводять подібних дволиких використовують одні і ті самі препарати. Або це вже мутація яка перейшла в другу стадію. Ну що ж, якщо вони вибрали смерть, то я не винен.- Каже Мардук, а тому своїм великим  мечем в пару секунд вбив більшість людей. Рок який побачив атаку дволикого зміг захистити Марудка своїм полум'ям. Звісно той дволикий не збирався зупинятись,  а тому своїми хвостами він атакував і був доволі сильним соперником, бо зміг навіть один раз зачепити Мардука, а він другий по силі після командира. Але вже через пару хвилин шматки дволикого були скрізь. Командир який роздивлсявся село знайшов ту саму дитину. Командир дивився на нього та не розумів, чому він підставив його, а потім спитав: