Епілог

Ален мене покинув.

Запросив на нічний політ над синейськими просторами, висадив у цілковитій темряві та зник.

Якого біса?

Роззирнулася.

Навкруг, крім нічної прохолоди й пустинного поля, нікого не було.

Та він знущається просто!

Вартувало мені не на жарт розізлитися й загорітися бажанням когось побити, як довкола почали спалахувати портали. Один за одним вони швидко мене оточили колом, засліпивши яскравим сяйвом, яке розігнало самотній морок.

Із пелени магії почали по черзі виступати вперед суворі воїни в золотих обладунках. Вони швидко замкнули коли радіусом у кілька метрів, а тоді в унісон почали товкти списами об землю, створюючи певний ритм і викрикуючи нерозбірливе слово чи звук.

Я злякалася. Завмерла на місці розгублено й збентежено, широко витріщивши очі.

Аж раптом біля мене спалахнув іще один портал. Цього разу навпроти постав сам генерал Редвейн. Зодягнений не менш вишукано із невимовною посмішкою на чуттєвих губах, він опустився на одне коліно.

Воїни стихли й завмерли.

- Леді Мередіт Хезенвік! — викрикнув чоловік із підвищеною урочистістю. - Я, генерал Східної синейської армії Ален Редвейн прошу твоєї руки й честі стати мені за дружину.

Ноги ледве мене втримали. Серце набатом забилось у грудях, сповнившись солодкої радості. Захотілося закричати від щастя, але голос мене не слухався. Натомість він видав хитре:

- Я подумаю.

- Мер-редіт, — прогарчали знизу.

- Передумала, — пискнула миттю й додала зі сміхом: - Ну звичайно ж вийду!

Дракон з полегшенням зітхнув і дістав з-під мантії вишукану золоту обручку.

- Спадок моєї матері знайшов гідну спадкоємицю, — всміхнувся, натягнувши прикрасу на безіменний палець моєї правої руки.

- Це я його знайшла, а не він — мене.

- Так, так. Саме це я й мав на увазі...

З цієї миті почалася нова сторінка в нашому житті. Довга, щаслива, сповнена пригод і кохання.

Але це вже геть інша історія.

Кінець!

Користуючись моментом, хочу подякувати всім, хто дочекався кінця цієї історії! Це були довгі кілька місяців, не позбавлені втомливих очікувань. Тож дякую за вашу підтримку і час, приділений книзі. Буду рада вашим коментарям і вподобанням. Підписуйтеся на автора, бо попереду багато цікавих історій. До речі, одна з них уже публікується, тож раджу завітати (ілюстрації до кожного розділу, візуалізації і навіть мапа світу — приємний бонус). Люблю, коли звичайні гості стають моєю читацькою сім'єю.

Додаю анотацію:

Втікаючи від невідомого ворога, ми з батьком оселилися в зоні відчуження, позбавленій магії. Місцеві мешканці нарекли нас чужинцями й роками змушували почуватися «інакшими». Зі смертю тата життя стало нестерпним, а ставлення співмешканців – жорстоким і несправедливим. Тільки зустрівши рівного собі, я знайшла сили й сміливість ризикнути всім заради нового життя. Довірившись таємничому незнайомцю, я повернулася до великого світу в надії зажити по-новому, проте секрети минулого наздогнали мене. А найстрашнішою виявилася нова реальність: демони заполонили світ і поступово перетворюють людське життя на пекло; пророцтво, яке я все життя вважала вигадкою, починає здійснюватися; люди, яким довіряла, зраджують; і моє життя, виявляється, зовсім мені не належить…

Анна Мавченко "Невситимі".